ХОЧ — ТЛУМАЧЕННЯ

ХОЧ

обмеж.-виділ. Виділяє один із членів речення за ознакою допустовості; принаймні, в усякому разі. Приклади
  • Де кінь покачається, там хоч шерсть та останеться. (прислів'я)
  • У Почаєві святому Ридала-молилась [Ярина], Щоб Степан той, доля тая, Їй хоча приснилась. (Т. Шевченко)
  • “Піду я хоч одвідаю свою матусю”, – думає [Наталя]. (Марко Вовчок)
  • – Дивись, кажу, батько від дому одбився, щоб хоч не бачити, який у нас непорядок. (Панас Мирний)
  • Роман пішов навздогінці за нею, щоб надивитись на неї хоч здалеки [здалеку]. (І. Нечуй-Левицький)
  • – Це просто мов щире бажання хоч чим-небудь підкреслити повагу і симпатію до вас. (О. Довженко)
  • – З тобою можна хоч коли-небудь до ладу поговорити? (М. Стельмах)
тільки хоч, обмеж.-виділ. Уживається у знач. част. тільки, лише. Приклади
  • [Орест:] Часом я цілий день стараюсь почути від вас хоч одно ласкаве слово. (Леся Українка)
  • – Сьогодні вранці в село приїхали стражники. Вони підуть на панське поле, і хай-но якийсь писок хоч писне, дадуть такого бобу, що й на печі не всидить. (М. Стельмах)
обмеж.-виділ., перев. із част. би, б. Уживається перед словом або словосполученням, якого стосується, у знач. наприклад, приміром. Приклади
  • – От хоч би й я... якби люди по правді жили, чи терпіла б я .. те горе та нужду, що прийшлось витерпіти. (Панас Мирний)
  • Ви нічого, на жаль, не пишете ані про себе й свої роботи, ані про одеські новинки, хоч би літературні. (М. Коцюбинський)
  • – Міномет має велике майбутнє. Візьми хоча б “катюші” – найкращі сучасні міномети... (О. Гончар)
  • – Таке нещастя може з кожним прилучитися. От хоча й зі мною раз було... (Григорій Тютюнник)
підсил. Уживається для підсилення висловленого тим словом або словосполученням, якого стосується; навіть, хай навіть. Приклади
  • Се мене й господь не помилує, коли впаде хоч слізка з моїх очей за себе самую. (Марко Вовчок)
  • Була в Охріма сіра Свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна, На комірі мережечка така, що на, – Хоч голові носити! (Л. Глібов)
  • – Ти оце наважилась од мене втекти і ладна вийти заміж хоч і за сажотруса, – сказала мати. (І. Нечуй-Левицький)
підсил. Входить до складу словосполучень із займенниками (хто, що, який, який-небудь і т. ін.) або прислівниками (де, коли, куди, як, як-небудь і т. ін.) і надає вислову означального значення: будь який, всякий.
мласне мод. Виражає можливість або неможливість, схвалення або несхвалення висловлюваної думки, її логічну оцінку з погляду ймовірності, реальності прямого ствердження і т. ін. Приклади
  • – То я, мабуть, стану тепер за хліб. А там, як зароблю, тоді й за гроші... – Добре... Хоч і так зроби, сину. (Панас Мирний)
  • – Ну, а тепер хоч і прощавайте! – підійшов [Артем] до Остапа, що крайній од порога сидів на призьбі, простяг руку. (А. Головко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ХОЧ

допустовий. Уживається у складнопідрядних реченнях з логічною невідповідністю між змістом складових частин; відповідає за значенням словосполученню незважаючи на те, що; ужитий на початку підрядного речення, сполучає допустове підрядне речення з головним. Приклади
  • Хоч нічого їсти, та весело жити. (прислів'я)
  • Хоч сахарня [цукроварня] давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум, немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі. (М. Коцюбинський)
  • З обличчя молодого студента не сходив вираз таємного болю, терпіння, хоча після першого погляду се годі було примітити. (Г. Хоткевич)
  • Поезія співає в серці, хоч її й не витягнеш на папір. (Олесь Досвітній)
  • Хоч мороз і припікає, зате комарів немає. (прислів'я)
  • Чіпці хоч і гірка була материна догана, та недавня радість тихомирила його серце. (Панас Мирний)
  • Під сіточкою опинився [голубок] .. Чи сіточка гнила, Чи так воно вже склалось – Хоч ніжку натрудив, хоч крилечко пом'ялось, Одначе вирвався і полетів. (Л. Глібов)
  • Нога все-таки болить, хоч не дуже, а все ж болить. (Леся Українка)
  • Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати. (Г. Хоткевич)
  • Хоча було холодно, проте хуторяни, жаліючи чобіт, прийшли босі. (О. Гончар)
  • Дівчинка, хоч невеличка, теж не гуляла: воду бралася сусіді носити, у городі в неї полоти. (Марко Вовчок)
  • З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний. (Панас Мирний)
допустовий, з інфін. або наказ. сп. Ужитий на початку підрядного речення, сполучає порівняльно-допустове речення з головним; виражає припущення, певну межу, ступінь вияву чого-небудь або можливий наслідок чогось. Приклади
  • Їсти – хоч свої пальці гризти. (прислів'я)
  • Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! Та знемігся неборака – Хоч продавай хату Та йди в найми. (Т. Шевченко)
  • – А на голові неначе куделя, хоч бери веретено та й пряди княгиню на починки, – жартував далі Кривоніс. (І. Нечуй-Левицький)
  • – Біда з ними. Читають, читають, а тоді як зведуться, так хоч водою розливай. (Григорій Тютюнник)
  • – Ніякий мур ще нікого не втримав, – озвалася нарешті Марися Павлівна. – Хоч і до неба вимуруйте його! (О. Гончар)
  • В той час Скирти і клуня зайнялись, І зорі зникли. Хоч би слово, Хоч би де голос обізвавсь. (Т. Шевченко)
  • Катря прощалася так само, як віталась... Хоч би вона лице запечалила! Хоч би озирнулася разочок! (Марко Вовчок)
  • Йому ввижається Галя. Така ж весела, хороша, хоч би на крихту змінилася. (Панас Мирний)
  • [Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба! .. [Патрицій:] А чоловік стоїть і – хоч би слово! (Леся Українка)
  • – Потім, як говорив він з-за стола, очей вже не зводила з нього, а він хоч би раз глянув. (А. Головко)
  • – І всю зиму надворі босоніж перебігали [діти], а хоча б яке бухикнуло раз. (М. Стельмах)
тільки хоч, розділ. Уживається на позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ, дій і т. ін. можливе тільки щось одне. Приклади
  • Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був! (прислів'я)
  • – Може, в тебе, Тихоне, немає дома хліба печеного? То дамо. А на завтра – хоч сходю [сходжу], а хоч пошлю Христю та й учинимо. (А. Головко)
протиставний. Уживається для вираження протиставного зв'язку між сурядними реченнями або між однорідними членами простого речення; відповідає за значенням словам однак, проте, але. Приклади
  • Щось мусило статися незвичайне. Що саме, Остап не знав, хоч догадувався. (М. Коцюбинський)
  • Юзі не казали, що Зоня приїхала вмисне для неї, бо й сама Зоня не мала того знати, щоб “не заносилась” дуже, хоча спритна Зоня хутко про те догадалась. (Леся Українка)
  • Він не сказав їй ні слова осуду, хоча краще б сказав, аніж ховати його під маскою своєї директорської витримки. (О. Гончар)
  • Витираючи сльози, нахилилася [мати] до своєї дитини: – Іди, сину, щасливим, хоча де те щастя, коли вже війна. (М. Стельмах)
тільки хоч. Відповідає за значенням єднальному сполучнику “і” при переліку. Приклади
  • І що є у нас, хоч скотинка, хоч хлібець на току, худобинка у скриньці, так сьому так усе без порчі й бути? (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • Нічого нового він [лікар] мені не сказав: ванни ті ж самі, температури, тієї ж самої, ходить на їх коли вгодно, хоч рано, хоч пізно, все одно. (Леся Українка)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ХОТІ́ТИ

чого, з інфін., із спол. щоб, як, і без дод. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.); воліти, жадати, хтіти. Приклади
  • – На цю приказку я міг би вам дещо відповісти, але маєте щастя, що хочу спати, – сказав Рудик. (М. Коцюбинський)
  • – Засип мерщій [чай], бо я пити хочу.., – сердито сказала Каралаєва до дочки. (І. Нечуй-Левицький)
  • – Не гомоніть. Хочу тиші, – прошепотіла Олександра Василівна. (О. Довженко)
  • У далекому кутку за пуховиками боєць таки знайшов, чого хотів. Там стояла скляна банка з маринованими черешнями. (О. Гончар)
  • Гарно того вчити, хто хоче все знати. (прислів'я)
  • І раю красного не зріла, Не бачила, бо не хотіла Поглянути на божий день. (Т. Шевченко)
  • Слова солодкі, – та хотів Я б поцілунків замість слів. (Леся Українка)
  • Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь. (М. Рильський)
  • Ми казали про вічну любов, і хотів я такої любові. (В. Сосюра)
  • Молода з дружками сидить за столом, похиливши голову, .. і вже чи хоче, чи не хоче, а щоб плакала. (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • – Вчиться хоч? – А-а... – Федорченко махнув рукою із звичайною досадою. – Ти чому погано вчишся? (О. Довженко)
  • – Так скажіть же мені насамперед, чого ви хочете від мене? – удруге поспитав Тихович. (М. Коцюбинський)
  • – Я догадуюсь, що стара хоче заміж і боїться, щоб дочка не вийшла передніше за неї, – сказав Ломицький. (І. Нечуй-Левицький)
  • Я хочу сил повсталого титана, щоб оспівать нестримну волю мас. (В. Сосюра)
  • – Розумієш, кучерява, чого ми хочемо? – підійшов Козаков до худорлявенької дівчинки .. – Щоб ти не різала мамалигу ниткою, розумієш? (О. Гончар)
  • Люди нічого незаконного, коли подумати, не вимагали від пана: тільки хотіли за свою роботу мати більший заробіток. (М. Стельмах)
  • [Кнур:] Хіба ж я чого лихого їй жадав, хіба ж я зле замишляв? Я ж хотів, як краще... (Панас Мирний)
  • Нам батьки і вчителі Хочуть щастя на землі. (М. Рильський)
  • – Я лиш добра хотів народу... (В. Сосюра)
  • – Ти нашої школи не бійся. Суворо – це правда, але ми тобі зла не хочемо, з часом призвичаїшся. (О. Гончар)
  • – Подумайте, що буде, коли я заплачу стільки, скільки хочуть забастовщики [страйкарі]? (М. Стельмах)
з інфін. Мати намір, збиратися (щось робити). Приклади
  • Вона хотіла приміряти, що їй буде краще до лиця, чи який очіпок, чи кораблик? (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • Яків хотів свиснути, та не зміг. (Панас Мирний)
  • Вона [Анеля] біжить поперед мене, наче не чує, і має вигляд миші, що хоче шуснути в шпарку. (М. Коцюбинський)
  • Юра ладнався вже образитися та заревти: дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо і намагалися уникнути виразної відповіді. (Ю. Смолич)
  • Падькалася Параска, всіма силами хотіла звернути розмову у другий бік. (Г. Хоткевич)
  • А чи правда, що після війни ви хочете всю землю засадити садами? (О. Довженко)
  • Він хотів, нікого, звичайно, не попереджаючи, посадити свій полк на рибальські шхуни й трамбаки, перепливти море й висісти вночі біля Севастополя. (Ю. Яновський)
з інфін. Уживається на означення можливості, вірогідності здійснення чого-небудь. Приклади
  • Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі. (М. Коцюбинський)
  • Крадеться із-за обрію зима, Усякий клопіт голову морочить, А руки відпочить ніяк не хочуть... (М. Рильський)
  • Мовчить хлоп'я, нога сама собою хоче колупнути підлогу. (О. Гончар)
  • * Образно. Неначе день заплакать хоче, і дітвора шумить кругом... (В. Сосюра)
у формах хочеш, хоч, хочете, хочте. Уживається в безсполучникових реченнях, що виражають допустовість, умову. Приклади
  • – Чи вам не нудно самим? Хочете, я з вами посиджу? (Марко Вовчок)
  • – А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути .. – Не знаю, діду. Хочете, я постережу роя. (Панас Мирний)
  • – Цікаво, скільки буде від нас до того дредноута? – запитує Тоня, задивившись на судно, що бовваніє в затоці .. – Хочеш, Тоню, махнем туди. Ми вже з хлопцями бували там... (О. Гончар)
  • [Василько:] Трояндо, хочте вірте, хочте – ні, Ненависті ні краплі я не маю. (Є. Кротевич)
  • – Ет, що то трудне! – розпалювавсь Йон, – я і з рушницею всю муштру знаю. Хоч – покажу? (М. Коцюбинський)
  • – Ну, ти мене трохи знаєш: не вмію ні божитися, ні хреститися. Сказав – і все. А далі вже діло твоє: хоч – вір, хоч – не вір. (А. Головко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.