ХОЧ

обмеж.-виділ. Виділяє один із членів речення за ознакою допустовості; принаймні, в усякому разі. Приклади

Де кінь покачається, там хоч шерсть та останеться. (прислів'я)
У Почаєві святому Ридала-молилась [Ярина], Щоб Степан той, доля тая, Їй хоча приснилась. (Т. Шевченко)
“Піду я хоч одвідаю свою матусю”, – думає [Наталя]. (Марко Вовчок)
– Дивись, кажу, батько від дому одбився, щоб хоч не бачити, який у нас непорядок. (Панас Мирний)
Роман пішов навздогінці за нею, щоб надивитись на неї хоч здалеки [здалеку]. (І. Нечуй-Левицький)
– Це просто мов щире бажання хоч чим-небудь підкреслити повагу і симпатію до вас. (О. Довженко)
– З тобою можна хоч коли-небудь до ладу поговорити? (М. Стельмах)

тільки хоч, обмеж.-виділ. Уживається у знач. част. тільки, лише. Приклади

[Орест:] Часом я цілий день стараюсь почути від вас хоч одно ласкаве слово. (Леся Українка)
– Сьогодні вранці в село приїхали стражники. Вони підуть на панське поле, і хай-но якийсь писок хоч писне, дадуть такого бобу, що й на печі не всидить. (М. Стельмах)

обмеж.-виділ., перев. із част. би, б. Уживається перед словом або словосполученням, якого стосується, у знач. наприклад, приміром. Приклади

– От хоч би й я... якби люди по правді жили, чи терпіла б я .. те горе та нужду, що прийшлось витерпіти. (Панас Мирний)
Ви нічого, на жаль, не пишете ані про себе й свої роботи, ані про одеські новинки, хоч би літературні. (М. Коцюбинський)
– Міномет має велике майбутнє. Візьми хоча б “катюші” – найкращі сучасні міномети... (О. Гончар)
– Таке нещастя може з кожним прилучитися. От хоча й зі мною раз було... (Григорій Тютюнник)

підсил. Уживається для підсилення висловленого тим словом або словосполученням, якого стосується; навіть, хай навіть. Приклади

Се мене й господь не помилує, коли впаде хоч слізка з моїх очей за себе самую. (Марко Вовчок)
Була в Охріма сіра Свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна, На комірі мережечка така, що на, – Хоч голові носити! (Л. Глібов)
– Ти оце наважилась од мене втекти і ладна вийти заміж хоч і за сажотруса, – сказала мати. (І. Нечуй-Левицький)

підсил. Входить до складу словосполучень із займенниками (хто, що, який, який-небудь і т. ін.) або прислівниками (де, коли, куди, як, як-небудь і т. ін.) і надає вислову означального значення: будь який, всякий.

мласне мод. Виражає можливість або неможливість, схвалення або несхвалення висловлюваної думки, її логічну оцінку з погляду ймовірності, реальності прямого ствердження і т. ін. Приклади

– То я, мабуть, стану тепер за хліб. А там, як зароблю, тоді й за гроші... – Добре... Хоч і так зроби, сину. (Панас Мирний)
– Ну, а тепер хоч і прощавайте! – підійшов [Артем] до Остапа, що крайній од порога сидів на призьбі, простяг руку. (А. Головко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ХОЧ

допустовий. Уживається у складнопідрядних реченнях з логічною невідповідністю між змістом складових частин; відповідає за значенням словосполученню незважаючи на те, що; ужитий на початку підрядного речення, сполучає допустове підрядне речення з головним. Приклади

Хоч нічого їсти, та весело жити. (прислів'я)
Хоч сахарня [цукроварня] давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум, немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі. (М. Коцюбинський)
З обличчя молодого студента не сходив вираз таємного болю, терпіння, хоча після першого погляду се годі було примітити. (Г. Хоткевич)
Поезія співає в серці, хоч її й не витягнеш на папір. (Олесь Досвітній)
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає. (прислів'я)
Чіпці хоч і гірка була материна догана, та недавня радість тихомирила його серце. (Панас Мирний)
Під сіточкою опинився [голубок] .. Чи сіточка гнила, Чи так воно вже склалось – Хоч ніжку натрудив, хоч крилечко пом'ялось, Одначе вирвався і полетів. (Л. Глібов)
Нога все-таки болить, хоч не дуже, а все ж болить. (Леся Українка)
Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати. (Г. Хоткевич)
Хоча було холодно, проте хуторяни, жаліючи чобіт, прийшли босі. (О. Гончар)
Дівчинка, хоч невеличка, теж не гуляла: воду бралася сусіді носити, у городі в неї полоти. (Марко Вовчок)
З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний. (Панас Мирний)

допустовий, з інфін. або наказ. сп. Ужитий на початку підрядного речення, сполучає порівняльно-допустове речення з головним; виражає припущення, певну межу, ступінь вияву чого-небудь або можливий наслідок чогось. Приклади

Їсти – хоч свої пальці гризти. (прислів'я)
Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! Та знемігся неборака – Хоч продавай хату Та йди в найми. (Т. Шевченко)
– А на голові неначе куделя, хоч бери веретено та й пряди княгиню на починки, – жартував далі Кривоніс. (І. Нечуй-Левицький)
– Біда з ними. Читають, читають, а тоді як зведуться, так хоч водою розливай. (Григорій Тютюнник)
– Ніякий мур ще нікого не втримав, – озвалася нарешті Марися Павлівна. – Хоч і до неба вимуруйте його! (О. Гончар)
В той час Скирти і клуня зайнялись, І зорі зникли. Хоч би слово, Хоч би де голос обізвавсь. (Т. Шевченко)
Катря прощалася так само, як віталась... Хоч би вона лице запечалила! Хоч би озирнулася разочок! (Марко Вовчок)
Йому ввижається Галя. Така ж весела, хороша, хоч би на крихту змінилася. (Панас Мирний)
[Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба! .. [Патрицій:] А чоловік стоїть і – хоч би слово! (Леся Українка)
– Потім, як говорив він з-за стола, очей вже не зводила з нього, а він хоч би раз глянув. (А. Головко)
– І всю зиму надворі босоніж перебігали [діти], а хоча б яке бухикнуло раз. (М. Стельмах)

тільки хоч, розділ. Уживається на позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ, дій і т. ін. можливе тільки щось одне. Приклади

Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був! (прислів'я)
– Може, в тебе, Тихоне, немає дома хліба печеного? То дамо. А на завтра – хоч сходю [сходжу], а хоч пошлю Христю та й учинимо. (А. Головко)

протиставний. Уживається для вираження протиставного зв'язку між сурядними реченнями або між однорідними членами простого речення; відповідає за значенням словам однак, проте, але. Приклади

Щось мусило статися незвичайне. Що саме, Остап не знав, хоч догадувався. (М. Коцюбинський)
Юзі не казали, що Зоня приїхала вмисне для неї, бо й сама Зоня не мала того знати, щоб “не заносилась” дуже, хоча спритна Зоня хутко про те догадалась. (Леся Українка)
Він не сказав їй ні слова осуду, хоча краще б сказав, аніж ховати його під маскою своєї директорської витримки. (О. Гончар)
Витираючи сльози, нахилилася [мати] до своєї дитини: – Іди, сину, щасливим, хоча де те щастя, коли вже війна. (М. Стельмах)

тільки хоч. Відповідає за значенням єднальному сполучнику “і” при переліку. Приклади

І що є у нас, хоч скотинка, хоч хлібець на току, худобинка у скриньці, так сьому так усе без порчі й бути? (Г. Квітка-Основ'яненко)
Нічого нового він [лікар] мені не сказав: ванни ті ж самі, температури, тієї ж самої, ходить на їх коли вгодно, хоч рано, хоч пізно, все одно. (Леся Українка)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ХОТІ́ТИ

чого, з інфін., із спол. щоб, як, і без дод. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.); воліти, жадати, хтіти. Приклади

– На цю приказку я міг би вам дещо відповісти, але маєте щастя, що хочу спати, – сказав Рудик. (М. Коцюбинський)
– Засип мерщій [чай], бо я пити хочу.., – сердито сказала Каралаєва до дочки. (І. Нечуй-Левицький)
– Не гомоніть. Хочу тиші, – прошепотіла Олександра Василівна. (О. Довженко)
У далекому кутку за пуховиками боєць таки знайшов, чого хотів. Там стояла скляна банка з маринованими черешнями. (О. Гончар)
Гарно того вчити, хто хоче все знати. (прислів'я)
І раю красного не зріла, Не бачила, бо не хотіла Поглянути на божий день. (Т. Шевченко)
Слова солодкі, – та хотів Я б поцілунків замість слів. (Леся Українка)
Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь. (М. Рильський)
Ми казали про вічну любов, і хотів я такої любові. (В. Сосюра)
Молода з дружками сидить за столом, похиливши голову, .. і вже чи хоче, чи не хоче, а щоб плакала. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Вчиться хоч? – А-а... – Федорченко махнув рукою із звичайною досадою. – Ти чому погано вчишся? (О. Довженко)
– Так скажіть же мені насамперед, чого ви хочете від мене? – удруге поспитав Тихович. (М. Коцюбинський)
– Я догадуюсь, що стара хоче заміж і боїться, щоб дочка не вийшла передніше за неї, – сказав Ломицький. (І. Нечуй-Левицький)
Я хочу сил повсталого титана, щоб оспівать нестримну волю мас. (В. Сосюра)
– Розумієш, кучерява, чого ми хочемо? – підійшов Козаков до худорлявенької дівчинки .. – Щоб ти не різала мамалигу ниткою, розумієш? (О. Гончар)
Люди нічого незаконного, коли подумати, не вимагали від пана: тільки хотіли за свою роботу мати більший заробіток. (М. Стельмах)
[Кнур:] Хіба ж я чого лихого їй жадав, хіба ж я зле замишляв? Я ж хотів, як краще... (Панас Мирний)
Нам батьки і вчителі Хочуть щастя на землі. (М. Рильський)
– Я лиш добра хотів народу... (В. Сосюра)
– Ти нашої школи не бійся. Суворо – це правда, але ми тобі зла не хочемо, з часом призвичаїшся. (О. Гончар)
– Подумайте, що буде, коли я заплачу стільки, скільки хочуть забастовщики [страйкарі]? (М. Стельмах)

з інфін. Мати намір, збиратися (щось робити). Приклади

Вона хотіла приміряти, що їй буде краще до лиця, чи який очіпок, чи кораблик? (Г. Квітка-Основ'яненко)
Яків хотів свиснути, та не зміг. (Панас Мирний)
Вона [Анеля] біжить поперед мене, наче не чує, і має вигляд миші, що хоче шуснути в шпарку. (М. Коцюбинський)
Юра ладнався вже образитися та заревти: дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо і намагалися уникнути виразної відповіді. (Ю. Смолич)
Падькалася Параска, всіма силами хотіла звернути розмову у другий бік. (Г. Хоткевич)
А чи правда, що після війни ви хочете всю землю засадити садами? (О. Довженко)
Він хотів, нікого, звичайно, не попереджаючи, посадити свій полк на рибальські шхуни й трамбаки, перепливти море й висісти вночі біля Севастополя. (Ю. Яновський)

з інфін. Уживається на означення можливості, вірогідності здійснення чого-небудь. Приклади

Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі. (М. Коцюбинський)
Крадеться із-за обрію зима, Усякий клопіт голову морочить, А руки відпочить ніяк не хочуть... (М. Рильський)
Мовчить хлоп'я, нога сама собою хоче колупнути підлогу. (О. Гончар)
* Образно. Неначе день заплакать хоче, і дітвора шумить кругом... (В. Сосюра)

у формах хочеш, хоч, хочете, хочте. Уживається в безсполучникових реченнях, що виражають допустовість, умову. Приклади

– Чи вам не нудно самим? Хочете, я з вами посиджу? (Марко Вовчок)
– А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути .. – Не знаю, діду. Хочете, я постережу роя. (Панас Мирний)
– Цікаво, скільки буде від нас до того дредноута? – запитує Тоня, задивившись на судно, що бовваніє в затоці .. – Хочеш, Тоню, махнем туди. Ми вже з хлопцями бували там... (О. Гончар)
[Василько:] Трояндо, хочте вірте, хочте – ні, Ненависті ні краплі я не маю. (Є. Кротевич)
– Ет, що то трудне! – розпалювавсь Йон, – я і з рушницею всю муштру знаю. Хоч – покажу? (М. Коцюбинський)
– Ну, ти мене трохи знаєш: не вмію ні божитися, ні хреститися. Сказав – і все. А далі вже діло твоє: хоч – вір, хоч – не вір. (А. Головко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.