ЩО — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЩО

також з підсил. част. ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. Приклади

– Що... що таке? .. Що він тобі сказав?.. – обступивши, дівчата Домаху ув один голос випитують. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Що б це сталося з моїми добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не дам. (Т. Шевченко)
– Ой Боже наш милосердний! Що то буде? що то буде далі? (І. Нечуй-Левицький)
– Скажіть мені: чи не знаєте, бува, Григорія Петровича Проценка? Де він і що з ним?.. (Панас Мирний)
Що біліє отам на роздоллі? Чи хмариночка легкая біла Геть по небі гуляє по волі? (Леся Українка)
“Що цей сон означає?” біля вішалки у передпокої напружено думав розгублений Павло. (А. Головко)
– Це що, Гервасію? Для чого? – нахилився Аркадій Валеріанович над хусткою. – Торф? (М. Стельмах)
Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: Шалений! Що зробив ти із своїм життям? (М. Рильський)

пит. Уживається у функції прислівника в знач.: чому?, з якої причини?. Приклади

– Панове молодці! – каже [Олеся], – .. що ви мене, як вороги, стережете, в неславу сироту вводите! (Марко Вовчок)

пит. Уживається у функції прислівника мети в знач.: для чого?, навіщо?, з якою метою? (у риторичному питанні – із знач. нічого). Приклади

Що тому богу молиться, котрий не милує. (прислів'я)
Я пішла до панів. Тільки на поріг, а стара й питає: – Чи останешся? Що те лихо згадувати! – каже. (Марко Вовчок)
– Де тут взявся ведмідь? Що ви верзете нісенітницю! (І. Нечуй-Левицький)
Черниш спалахнув: – Товаришу сержант! (Сержант клацнув каблуками з підкресленою бравістю). Що ви з себе Швейка корчите? Чому у вас такий розхристаний, неохайний вигляд? (О. Гончар)

пит., тільки в наз. в. Уживається у функції присудка, відповідаючи значенням: як?, який, у якому стані перебуває хто-, що-небудь?. Приклади

За сльозами ледве-ледве Вимовляє [мати] доні: – Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? (Т. Шевченко)
– Що стара? Не хоче оддати за вас Марусю? – Не хоче. (І. Нечуй-Левицький)
Що там синочок наш – які слова вивчив?.. (М. Коцюбинський)

пит., розм. Виражає питання про кількість чого-небудь, відповідаючи значенню: скільки?, яку суму?. Приклади

– От вам, – каже, – і баран. Купіть, коли треба! “А що хочеш?” – Три копи. (С. Руданський)
Мужик стає, починається торг. Підходять люди, питають мужика, що візьме на роздріб. (Панас Мирний)
– Він таки правду каже, що без проценту [процента] ніде не позичиш... Кажи, Романе, по-божому, що візьмеш на рік від сотні? – обернувся Семен до брата. (М. Коцюбинський)

відносний. Приєднує підрядні речення.

відносний. Приєднує підрядне означальне речення, відповідаючи значенням відносного займенника який. Приклади

Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? (Леся Українка)
Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це любов до природи, правильне відчуття природи. (О. Довженко)
Аж до зір, що вгорі тремтять, ми несем Революцій Грозу!.. (В. Сосюра)

відносний. Приєднує підрядні речення.

відносний. Уживається при зіставленні кількох підрядних підметових речень або членів речення з повторюванням займенника. Приклади

Все злучиться в цілість – природа і люди, що є, що минуло, що сталось, що буде. (Леся Українка)

відносний. Уживається в сполуч. з іменниками та числівниками в знач.: кожний, всякий. Приклади

Що день божий Радості приносить Своїй матері щасливій Дочка уродлива. Мов тополя, виростає Світові на диво. (Т. Шевченко)
– Знов велено: позносити насупроти палацу всі хатки .. – Отак що день – усе новий та новий приказ. (Панас Мирний)
Колеса ледве обертались, вивертаючи пуди в'язкого чорнозему. Що кілька метрів зупинялися передихнути. (О. Гончар)
Далі вже що день, вона сердитіша; вже й лає; часом щипне або штовхне стиха... (Марко Вовчок)
І що день, усе гіршало їй. Суха зробилась, суха. І водою холодною тільки й живе. (А. Тесленко)
Що п'ять верстов, то й корчомка: Нічого й лічити!.. (С. Руданський)
Що день, то більше в Єрусалимі теслів настає. (Леся Українка)
Що не книжка – то й розум. (М. Коцюбинський)
Що не день, то все тривожніш ставало на слободі. (А. Головко)

відносний, перев. з інфін. Уживається всередині простого речення у функції додатка. Приклади

Жовнірам не стало за що харчуватись. Вони кинулись по селах шукати поживку. (І. Нечуй-Левицький)
Неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, та шукали, за що б зачепитись. (М. Коцюбинський)
Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдові. (О. Гончар)

неознач. Уживається в знач.: що-не́будь, щось, скільки-не́будь, де́що. Приклади

Не пожалій лиш золотого Для Феба світлого, ясного. Та і мені що перекинь. (І. Котляревський)
Чи було що з пошти? (М. Коцюбинський)
[Руфін:] Прісцілло, накажи вина принести і ще чого – бо й татко не вечеряв. (Леся Українка)
А може, то так він, – наморився? Чи в хуторах що недобре почув? (А. Головко)

означ., також у сполуч. із частками вже, то. Уживається в окличних реченнях у знач.: дуже багато, велика кількість. Приклади

Чого там не росте! Від ласощів аж віття гнуться. (Л. Глібов)
За що пак милує Господь Лихую твар такую, Як цей правитель?.. Другий год, Як він з німецькими плугами Забрався голий в цей куток. А що тих бідних покриток Пустив по світу з байстрюками! (Т. Шевченко)
Найшли погріб роблений із цегли. Що там срібла, золота! (Ганна Барвінок)
А що вже женихів було, Боже мій милий! Де вона пройде, то як рій гуде! (Марко Вовчок)
А я ріжу, а я ріжу, – що там крику! Що людей!.. (П. Тичина)
Що не вмовляли Олесі, нічого не помоглось. Тільки гірш дівчину засмутили. (Марко Вовчок)
– Бог його знає, де він ходив, покинувши нас. А що вже мати наплакалась та набралась лиха, то, мабуть, нікому не доводилось так бідувать, як матері. (І. Нечуй-Левицький)
Віддали його до пана в економію товар пасти. Що вже тоді назнущалися з його досхочу, що наштовхалися! (М. Коцюбинський)
[Тихон:] Давай оце ми тебе оженимо. Я тобі висватаю панянку, що весела, що красива, то другої такої не знайдеш. (С. Васильченко)

означ., розм. Уживається в риторичних питаннях і окликах при вираженні емоційної оцінки предмета, явища і т. ін. у знач.: в дуже великій, у вищій мірі. Приклади

– Ах, що робиться... що тільки робиться... (М. Коцюбинський)

вказ., у сполуч. з част. ось, от, он. Уживається для уточнення, роз'яснення висловлювання.

перев. з част. не. Уживається в окличних і питальних реченнях, а також у різних словосполученнях у знач.: все, все без винятку, все підряд, усяке, різне. Приклади

Чого вже не робила мати, щоб її заспокоїти! (П. Куліш)
Царство ми пройшли до краю, Бачив я, що всюди люд На царя кладе свій труд, Що не вродить, що не скосить – Все у двір цареві зносить. (Л. Первомайський)

Уживається в риторичних питаннях і окликах у знач. заперечних займенників ніщо, нічого, а також іменників, що позначають негативні якості, властивості. Приклади

Один заможний господар Надумався Вовків злякати. – Що, – каже, – той вівчар – Собак дві сотні назбирати! (Л. Глібов)
Як не плакали, як не благали матері пана, .. та не помогли ні сльози, ні викладки... Панові що? Хіба пан думав про гірку працю? (Панас Мирний)
Що турки!.. Вона має цілий план. (М. Коцюбинський)
Та сором сліз, що ллються від безсилля .. Доволі вже їм литись, – Що сльози там, де навіть крові мало?! (Леся Українка)
– Тобі що! У твого батька є пара коней. А треба буде, піднатужитесь трошки і третього коня прикупите. (А. Головко)

Уживається в складі фразових сполук із заперечними частками.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЩО

з'ясувальний. Уживається для зв'язку підрядного додаткового з присудком або іншим членом головного речення. Приклади

Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море, буцімто, згорить, – Така, бач, є у неї сила. (Л. Глібов)
Ярема гнувся, бо не знав, Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить. (Т. Шевченко)
Галя прокинулася, почула, що міцненько її обняли – то менший брат обняв її. (Марко Вовчок)
Чорний кіт солодко спав на припічку біля каганця: йому було байдуже, що холодна зима зазирала крізь вікна білим морозом. (М. Коцюбинський)
Горе тим, що йдуть одважно у нерівний бій на згубу, гірше тим, що від отрути на безслав'ї погибають. (Леся Українка)
Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем. (О. Довженко)

з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення, в яких з'ясовується причина, привід, мотиви якоїсь дії. Приклади

Панів за те там [у пеклі] мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів. (І. Котляревський)
– Що ти любиш мене та жалуєш, від того і я така веселенька. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Романе! Романе! а де ти? Йди вже вечеряти, бо мати сердяться, що ти десь задлявся та загаявся і не йдеш у хату, – почув Роман сестрин голос. (І. Нечуй-Левицький)
Дуже мені неприємно, що так сталося, і почуваю себе винним. (М. Коцюбинський)

з'ясувальний. Приєднує підрядні підметові речення. Приклади

Вона, що носила у серці велике горе.., бачила тільки своїх синів, про них говорила. (М. Коцюбинський)
– Мій меч не тяжкий для одважних рук. Чи ти боїшся смерті, кари, мук. Ти, що була душею завжди вільна? (Леся Українка)
Коли уряд переїхав до Києва, я, що жив на той час у Москві, був введений до урядової комісії по реконструкції міста. (О. Довженко)
Цієї ж таки весни прочулося скрізь, що знов уявилися розбійники. (Марко Вовчок)
Мар'яна здивувало й насторожило, що пан економ першим без гордування заговорив до нього, навіть підхвалювати почав. (М. Стельмах)

з'ясувальний. Приєднує підрядні присудкові речення. Приклади

Діждемо пори, що й ми вилізем з нори! (прислів'я)
В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає. (Т. Шевченко)
– Тим часом у Варшаві тільки й мови, що про вашу милость, князю. (І. Нечуй-Левицький)
Моє життя стало зараз таке коротке, що я кроками можу змірять його. (М. Коцюбинський)
Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов. (В. Сосюра)
Оксен .. зробив собі круг і врізав такого гопака, що позатягало пилюкою вікна і лампа жевріла, як би десь на токовищі. (Григорій Тютюнник)
Команду подали пошепки, а враження було таке, що пролунала вона громом. (О. Гончар)

з'ясувальний. Приєднує підрядні речення означальні. Приклади

Загинув би напевно люд нещасний, Якби погасла та маленька іскра Любові братньої, що поміж людьми У деяких серцях горіла тихо. (Леся Українка)

з'ясувальний. Приєднує підрядні речення способу дії. Приклади

Було колись так, що люди не знали, як рахувати час. (М. Коцюбинський)
Двері ті, зроблені широкою аркою, настежи розчинені, так, що крізь них видно середину хати з гарною мозаїкою і фресками по стінах. (Леся Українка)
Упав так, що аж носом заорав. (Номис)
Буває так зажуриться, Що й люлечка не куриться, В очах сльозина заблищить І чуле серце заболить. (Л. Глібов)
До того змучений, що нічого писати не можу, і це мене гризе найбільше. (М. Коцюбинський)
Ми викрутили його одіж так, що в ній не залишилось і краплі води. (Ю. Яновський)

з'ясувальний. Приєднує підрядні речення причини. Приклади

[Xуса:] От, бачиш! Ти, значить, зрадила мене, що хочеш розлуку брати? (Леся Українка)
Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. (М. Коцюбинський)
А що синові порядки йому не подобались, то таки не вдержувався, щоб часом не докорити. (Б. Грінченко)
У місто пригнали російського полоненого. Провели до штабу, але що там нікого не застали, привели у єдине в Теребовлі місце, де можна було завжди застати офіцера, тобто в кав'ярню. (В. Гжицький)

розділ. Уживається при зіставленні членів речення або речень для посилення роздільності в чергуванні фактів, у знач. хоч, чи. Приклади

Він ще вам покаже. Будете знать, що пан, що мужик – все одно. (Панас Мирний)

відносний. Уживається для введення приєднувальних підрядних конструкцій, які доповнюють або розкривають зміст попередніх речень. Приклади

– Тут нас Попович лякав, що від засідання нам, окрім провалу, нема чого чекати. При нашій меншості. А як же він собі думає? Що більшість сама прийде до нас? (А. Головко)

часовий. Приєднує підрядні умовні речення із супровідними часовими значеннями; близький за значенням до сполучника як тільки. Приклади

Що рибка смик – то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох. (П. Гулак-Артемовський)
Що Аниця стає поратися коло хати, а Іван за нею снується, як тінь. (Л. Мартович)
Що погляну-погляну я на нього, – і радісно якось мені на душі стане. Це ж уже чоловік... на тім світі був, а тепер он бач – балакає. (Г. Хоткевич)
Що добіжу до неї [посмітюхи], то вона зніметься та й перелетить далі на ступенів два понад самісінькою травою. (І. Нечуй-Левицький)
Лежить Карпо на лаві плазом .. А молодиця, що не гляне на Карпа, то так і заголосить. (М. Коцюбинський)
Що гляне в вікно, то зустріне пітьму і марища в очі заглянуть йому, він мусить заплющити очі. (Леся Українка)

умовний. Уживається для введення умовно-зіставних підрядних речень або зворотів до складного речення при співвідносному слові т о в головному реченні, відповідаючи за знач. словам наскільки, в якій мірі. Приклади

Що вища температура, то більша частота максимуму рівноважного випромінювання. (з наук.-попул. літ.)
Що далі забувалася небіжка Чайчиха, то знов Пилипиха робилася похмурніша – важким духом стала дихати вона на зятя. (Марко Вовчок)
Що ближче ми підходили до густих чагарів, то голосніше чувся тоскний звірячий плач. (І. Муратов)

порівняльний, нар.-поет. Приєднує підрядні порівняльні речення, виступаючи в знач. мов, немов, як. Приклади

Бідна княгиня... аж тремтить уся, що та билина од вітру. (П. Куліш)
– Отаке лихо... – співчутливо бідкався Галабурда. – А молодиця була, що твоя царівна. (С. Добровольський)
Поле – що безкрає море; скільки зглянеш – розіслало зелений килим, аж сміється в очах. (Панас Мирний)
[Хор косарів:] Ми в луг підем всі з косами І як станем вряд, Він устелеться травами, Скошеними влад. Кожен з нас, що соколи, А всі разом, як орли! (М. Кропивницький)

приєднувальний, нар.-поет. Те саме, що а² 3. Приклади

А в дівчини брівоньки, Що в дівчини чорнії, – Матуся дала! (з народної пісні)
Ой раненько сонце сходить І пізно заходить, Що багатий до вбогої женихаться ходить. (з народної пісні)
– Ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця. (дитяча лічилка)

Входить до складу підрядних сполучників.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЩО

пит. Уживається на початку питального або окличного речення для вираження здивування, вагання, докору. Приклади

Питається у хлопчика: – Що, титаря вбили? (Т. Шевченко)
[Люцій:]Що, твоє сумління чисте? [Парвус:] Чому ж би ні? (Леся Українка)
– Та йди ти к чортовій матері! – не витримав нарешті Боженко і крутонув колясочку [кулемет]. – Що я тобі – артист? (О. Довженко)

пит. Уживається в діалозі у функції слова-речення як відгук, відповідь на поставлене питання в знач., близькому до що таке?, що треба?. Приклади

[ПрісЦілла:] Руфіне! [Руфін (по хвилі мовчання):] Що? (Леся Українка)
– Га?.. що?.. я заснув?.. – прокинувся студент. (М. Коцюбинський)
– Що? – скрикнув він, хапаючи цигана за барки. – Мене не пускати на мій виноградник?! (М. Коцюбинський)

підсил. Уживається перев. на початку питального речення для наголошення на чому-небудь у знач., близькому до я к?. Приклади

Що, любі дітки, чи годиться химерна загадка моя. (Л. Глібов)
– Що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що-небудь на світі, чого б побоявся козак? (О. Довженко)
Що то як маляр, то вже скрізь понамальовує всякої всячини. (Т. Шевченко)
– Що то – мати! – через скільки часу глухо промовила баба... – Її зневажають, з хати виганяють рідні діти, а їй усе-таки шкода!.. (Панас Мирний)

підсил. Уживається разом з іншою часткою або вставним словом для заповнення паузи. Приклади

Усі за столом стали шумніші. Кожен говорив вищим тоном од звичайного, і говорили багато. І приборами стукали шумніш, а вже що їли – на славу! (А. Головко)

підсил., нар.-поет. Уживається при зачинах у народних казках, піснях і творах, стилізованих під народну творчість. Приклади

Що одним полем пішов Сомко Мушкет, а другим полем – Стецько Кукуруза. (Сл. Б. Грінченка)
Що перший Вітер молодий – Лукавий Сніговій – Та так собі подумав, так помислив. (П. Тичина)

підсил. Уживається як складовий компонент у формах прикметників і прислівників найвищого ступеня порівняння з префіксом най- для виділення, підсилення найвищої міри якості, відповідаючи за значенням словам самий, найбільш, напр.: щонайакти́вніший, щонайвірні́ший, щонайдо́вше, щонайле́гший, щонайпізні́ше.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЧОМУ́

у знач. присл. Уживається на початку речення, в якому міститься запитання про причину або мету чого-небудь. Приклади

– Чому не йдеш заміж, Олесю? – питає стара тітка. (Марко Вовчок)
Всі гуляють. А де ж Ґонта? Чом він не гуляє? Чому не п'є з козаками? Чому не співає? (Т. Шевченко)
– Товаришу сержант! .. Чому у вас такий розхристаний, неохайний вигляд? (О. Гончар)
Соломія докоряла йому, чому він не виходить на улицю гуляти. Роман обіцяв вийти на улицю того-таки вечора. (І. Нечуй-Левицький)
Шукав за вікнами любов серед людей і в гаї. Чому ж до тебе я прийшов – і сам того не знаю. (В. Сосюра)
[Люцій:] Що, твоє сумління чисте? [Парвус:] Чому ж би ні? (Леся Українка)
Хіба поїхати до Криворівні? Чому б ні? (М. Коцюбинський)
– Приходь же, парубче, картоплю їсти. Ждатиму, – посміхається вчитель. – Не встигну, певне. – Чому? (М. Стельмах)
– Сьогодні не будете вчитись, – сумно сказав я їм. – Чому? Хіба сьогодні свято? – Ні... Ваш учитель помер... (Г. Хоткевич)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЧОГО́

у знач. присл. Уживається на початку речення, в якому міститься запитання про причину або мету чого-небудь; з якої причини. Приклади

– Боже мій, – скрикнула пані. – .. Чого в вічі лізеш? (Марко Вовчок)
– Чого це ти, дочко, така сумна? Чи не болить що? – придивлялася до неї Уляна. (Григорій Тютюнник)
– Чого,бабо, притарабанилася? – неласкаво запитав писар Чайчиху. (М. Стельмах)
Він думав. Згадувались йому давні заміри, він думав про те, чого йшов сюди, у Туреччину, через віщо покинув рідне село й дідуся. (М. Коцюбинський)
Господар пильно оглянув Дорощука, докладно розпитав, хто він та чого опинився в місті. (М. Ю. Тарновський)
Аж ось із Києва привозять Княжну .. Тілько смутна, невесела... Чого б сумувати? (Т. Шевченко)
– Слухай, лиш, Катре, чого-бо ти вгнівалась? (Марко Вовчок)
І вже нема в душі моїй тривоги. Зі мною ти. Чого ж мені іще? (В. Сосюра)
– Ти як тут опинилась?.. Чого?.. – Чого? .. Того, що годі вже сподіватися, поки сам прийдеш... Коли старостів пришлеш? (М. Коцюбинський)
– Чіпко! Чіпко-о! – гукнув Пацюк, до хати йдучи. – Чого? – подає голос Чіпка з хати. (Панас Мирний)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЧИМ

спол. порівняльний. Вводить у складне речення порівняльне підрядне або член речення, маючи в наступному реченні або частині його співвідносне слово тим, рідше то. Приклади

Цілину хіба орють парою? ну, ну! Так і у господарстві: чим більше рук, то і швидче [швидше] діло поспіє. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Чим ближче під'їздив Андрій до села, тим серце його билось скоріше і сильніше. (М. Коцюбинський)
Чим вище працездатність людини, тим з меншим напруженням вона виконує роботу. (з навч. літ.)
Це почуття побратимства, мабуть, сповнювало й інших бійців, проявляючись все виразніше і нестримніше, чим менше їх ставало. (О. Гончар)
Скілько вже в мене є початого, та не покінченого?.. Скоріш море діжде погоди, чим моя робота – кінця. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Він закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде на велелюдне позорисько, тобто поступати в університет. (Григорій Тютюнник)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ВІ́ЩО уроч.

Присл. до ві́щий 1. Приклади

Віщо кували зозулі.
Крикнула вісниця-птиця, Віщо шумить очерет. (М. Рильський)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

ВІ́ЩО .

Знахідний відмінок займенника “що”; уживається після прийменників за, про, через та ін. Приклади

Звісно вже, що дівчина не вважає ні на віщо, полюбивши. (Марко Вовчок)
Мені кортіло зразу довідатись, за віщо він дістав звання героя. (Ю. Смолич)
Я додому прийшов. Похиливсь, як верба. Триста лих мені дивиться в вічі. То за віщо ж до всього ще й ця журба? Ах, за віщо, за віщо, за віщо?! (Б. Олійник)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.