НИМ — ТЛУМАЧЕННЯ
ВОНО́ його́ (з прийм. до ньо́го, від ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., с.
Уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником середнього роду однини в попередньому реченні або після цього займенника.
Приклади
- От .. одважилось [щеня] вхопить Шматок м'ясця, щоб не кортіло. Лев бачить, що воно зробило, Та змилосердився – мовчить. (Л. Глібов)
- Хай щастя, друже, не найшов ти, – Але нащо тужить за ним? (М. Рильський)
- Обличчя його було землисто-сіре, зосталось таким навіть після того, як він витер з нього пилюку. (О. Гончар)
У сполуч. із займ. саме (див. сам) виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних.
Приклади
- – Зараз я взагалі не можу про людство думати. Нехай воно саме подумає, дивлячись на мене. (О. Довженко)
- В тій книженції словом “нефрит” і не пахло, але було інше, про що сусідка стовідсотково запевняла, що то воно саме і є, бо теж про нирки згадувало. (Ю. Винничук)
- Чоловік дивився на довгу, через усю спину, рану звірятка і думав, чим би його біді зарадити. Наче й не воно врятувало його від сутички із чорною смертю. Але все ж саме воно відігнало від скелі змію. (Ю. Логвин)
У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру.
Приклади
- – Питаєш, як живу? Дивися сама. От воно, моє життя бурлацьке, все перед тобою, мов на тарілці виставлене. (М. Сиротюк)
- – Торік, може, знаєш, нашим шляхом на Польщу відступало військо Пілсудського. От воно, утікаючи, й покинуло підбитий автомобіль. (М. Стельмах)
- Коли йдеться про удачу, талан – тоді цей жереб не витягнеш і з десяти, а лихо – ось воно, ти вихопиш його із заплющеними очима, маючи один шанс із мільйона. (В. Шкляр)
тільки род. в.
Уживається у значенні присвійного займенника.
Приклади
- Крізь дах припікало сонце. Промені його стояли купою стовпів із смороду й диму. (Ю. Яновський)
- Від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне під віялом нічної тиші поволі стигне і холоне. (Б.-І. Антонич)
розм.
Уживається у значенні вказівного займенника це.
Приклади
- [Лікар:] А знаєте, Олімпіадо Іванівно, як дивлюсь я на оті книжки, то здається.., на їх місце стане тоненький збірник творів Ореста Михайловича Груїча. Воно і для полиці і для дівочого серця легше буде. (Леся Українка)
- То [пластинки] був найдорожчий Оленчин скарб, який вона збирала протягом довгих років, уриваючи з кожної стипендії якусь частку грошей. А тепер воно як знахідка. (В. Кучер)
розм.
Уживається у значенні займенників він, вона з відтінком пестливості або зневажливості.
Приклади
- Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне. (Сл. Гр.)
- Або, може, вже такою Воно [княжна] й уродилось? Або, може, молодеє Чи не полюбило Кого-небудь? (Т. Шевченко)
розм.
Уживається у значенні підсилювальної частки.
Приклади
- [Чоловік:] Воно ж тепер і копати важко. (І. Микитенко)
- І що воно за дитина, ніяк не заплаче! (К. Гордієнко)
- Власне, і Товариство їхнє було .. всім доступне, з промовами та писаниною!.. Воно й не диво, що хтось доніс.... (Валерій Шевчук)
ВІН його́ (з прийм. від ньо́го, у ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., ч.
Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника.
Приклади
- І наверзлось мені, що оце і є він, шлях мій. (Марко Вовчок)
- Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш, Сріблом-злотом сяє, А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! (С. Руданський)
- [Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді.... (І. Карпенко-Карий)
- Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу. (А. Головко)
- Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім. (Д. Павличко)
У сполуч. із займ. сам виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних.
Приклади
- Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні]. (М. Коцюбинський)
У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру.
Приклади
- [Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він.... (Леся Українка)
- Тільки кронясті дуби стояли над водою, як храми. І ось він прийшов, великий будівник, і своїм духом, своїм витвором оживив цей пустельний простір. (О. Гончар)
- Он мати стоїть з братом і сестричкою на руках. А це ось він, сам Миколка, веде Первінку степом з базару в село додому. (М. Вінграновський)
тільки род. в.
Уживається в значенні присвійного займенника.
Приклади
- Пізнати дурного по сміху його. (Номис)
- Ловила й Катря на собі його погляд не раз – настирливий. (А. Головко)
- Гірей нахмурений сидів; Янтар в устах його димився; Блискучий гурт вельмож-рабів На хана з острахом дивився. (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
Виступає як компонент у значенні частки в складі фразеологізмів типу біс (чорт) його́ зна́є, хто його́ зна́є, хай (неха́й) йому́ біс.
Приклади
- А де ж наймит наш? – здивувалася Сара. – Де він? А біс його знає, – протягла єврейка, – одпросився в хазяїна, нібито на ярмарок у Вільшану, а хто його знає, куди пішов, може, й до гайдамаків. (М. Старицький)
- Макс нетерпляче боляче морщиться. – Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? (В. Винниченко)
- Хай йому біс, які Перун почав викидати фокуси, страх і жах. (із журн.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.