ОСЬ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). Приклади

За вікном чутно голос Милевського: “Дозвольте спитати, чи тут живе m-llе Гощинська?” Жіночий голос відповідає: – Тут, ось її двері. (Леся Українка)
Але повернімось до гармати. Ось вона. Розміри її, справді, скромні. (О. Довженко)
– Ось цей хлопець, – показав [учитель] на Романа, – іде до вас шукати роботи. (М. Стельмах)
– Я вам оддячу, я вам одроблю... Візьміть все, що маю... все... та не кидайте нас... ось нате... (М. Коцюбинський)
[Молодий комонник (кличе кивком руки хлопця з кухлем):] Ось вино з водою, пані. (Леся Українка)
– Обшукали ж його? – Обшукали, знайшли ось, – Филька витяг із кишені й подав якісь папери. (А. Головко)

вказ. Уживається в описах, розповідях при вказуванні на який-небудь факт, подію, явище і т. ін., на послідовність їх протікання в часі тощо (часто з повторенням). Приклади

Ось приходить і другий підпасич – Грицько, Чупрунів син, хлопчик однакових з Чіпкою літ. (Панас Мирний)
Ось читають, як він забив Олександру, яка завширшки була рана на голові, що казав Гнат на слідстві... (М. Коцюбинський)
Ось вривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму. (О. Довженко)
Читаючи їх [вірші І. Франка], не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові .. Ось один з тих віршів. (М. Коцюбинський)
А Гаркавенко, цей ось у дитбудинку виріс, його мати аж у Караганді. (О. Гончар)
– Іноді, коли це дуже потрібно, ми уміємо й гуртом працювати .. Ось, скажімо, – хату доводиться ставити. Робимо це, звичайно, – “толокою”. (А. Головко)
– Я не славословлю тебе, моя стара хата .. Ніхто не дорікне мені, що я вихваляв тебе чи ось плачу за тобою тяжко .. Я прощаюся з тобою. (О. Довженко)
– Ось ти кажеш, Мартинов, зненависть... А по-моєму, не лише зненависть, а й любов рухає армії вперед .. Насамперед любов! (О. Гончар)

підсил. У сполуч. із займ. та займенниковими присл. уживається для підсилення, уточнення їх змісту або зосередження уваги на дальшому повідомленні. Приклади

А тепер осталось Ось що робить. Ти на літі, І Ярина зріє. Треба буде людей шукать Та що-небудь діять. (Т. Шевченко)
Дуже мені прикро, що я не можу .. описати Вам більш докладно свій політичний процес. А то ось чому: я .. не можу вважати себе особою недотикальною [недоторканною]. (М. Коцюбинський)
А я у гай ходила по квітку ось яку. (П. Тичина)
– Хай Бондарівна відступиться з своєю плахтою, а то, дивись, розпустить гриви і походжає по селу, – ось мов я яка! (Панас Мирний)
[Один із селян:] Я ж казав, що ця людина мені ніби по знаку!.. Аж це ось хто! (М. Кропивницький)
Ясногорська, захоплена його мужнім вчинком.., усміхаючись, зазирає .. в очі: “Так ось який ти, Маковею!.. Ти, виходить, герой!”. (О. Гончар)

вказ. Уживається при уточненні, конкретизації різних обставин дії. Приклади

І ти для того товчешся по ранках, не спиш.., щоб зазирнути в ті очі, що, може, ще бачать образ святого, до якого ось тільки молились... (М. Коцюбинський)
Біля зарослого кущами верболозу узбережжя помітили багато слідів і вистріляні патрони. – Ось тут бандити стріляли в сердегу, – зітхнув Свирид Яковлевич. (М. Стельмах)
І Хорли, і перший .. штурм Перекопу, і кримський рейд – все то була тільки пристрілка перед незрівнянно тяжчими боями, які ось тепер почались. (О. Гончар)
Оце одного разу дуже він далеко зайшов у своїй такій журбоньці, коли ж ось шурхнуло – наче птиця пурхнула. (Марко Вовчок)
Вичунявши, вона все дожидала господині, що ось же над'їде і візьме її з собою. (Панас Мирний)
Хороше! А що плутає ноги втома та чавкає в драних чоботях – дарма: ось і відпочине, і онучі просушить. (А. Головко)
– Я ось, дядьку... осьдечки! – заливаючись сміхом, обізвавсь Карпо. (Панас Мирний)
– Ось я! – і перед Остапом зачорніла велика, як на доброго мужика, постать. (М. Коцюбинський)

вказ. Уживається при уточненні якого-небудь факту, при висловленні підсумку до сказаного. Приклади

В усім тілі розгніздилася якась всемогутня втома. Ось коли почув [Марусяк], що зробив, власне кажучи, те, чого не в силі був би витримати ніхто, окрім гуцула. (Г. Хоткевич)
– Ось у який час подали ми, товариші, руку на братство, на товариство. (О. Довженко)
Гуде, палає за горою... Так не було іще ніде. Ось так же син мій десь до бою в вечірнім промені іде. (В. Сосюра)
Ось так враз, в один вечір вона мовби стала повнолітня. (О. Гончар)
Він стілько раз обривав Параску, і вона кожен раз хоч з трудом, а змовчувала. Все те таїлось на душі, гнітило... Ось воно і прорвалося. (Панас Мирний)

вказ. Уживається при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване у знач. нарешті. Приклади

Ось ми й виїхали на толоку. (І. Франко)

підсил. Уживається з дієсловами наказового способу при висловленні спонукання, заохочення, для пом'якшення наказу, щоб привернути увагу співрозмовника і т. ін. Приклади

Ось слухай же, що то роблять Заздрощі на світі І ненатля голодная. (Т. Шевченко)
Ануте, діти, ось сідайте! Я загадку за хвіст піймав. (Л. Глібов)
– Ось гляньте, які молодці! На Січ їх скоро пошлю! – радів підпилий Бульба, показуючи Товкачеві та іншій старшині Остапа і Андрія. (О. Довженко)
– А ви що? Мужики!.. Да ми вас, вражих дітей, батогами! Ось нехай лиш рушать раду – ми вас повернемо в земляну роботу! (П. Куліш)
Аби поворушились [діти], аби словечко між собою зговорили, зараз пани й гримнуть: – Що там за гомін! Ось я навчу вас тихо сидіти! (Марко Вовчок)
– Тебе добудишся! Менше б по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти тут розпарубкувався та розволочився. (Григорій Тютюнник)
Коли було побачить [Тихон], що чоловік без посудини йде в шинок.., то Тихон і скаже .. – Ось побачите, що отсе сам ходить, а далі і усю худобу переносить. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Шкода журитись, молодичко! Журбою поля не перейдеш! Ось я тобі службу нараджу. (Марко Вовчок)
– Цить, цить, не плач, ось я дам грушку, цить! (Леся Українка)