НИМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ним (ор. в. одн. займенника 3-ї ос.)
псл. nimь, njego, njemu, njejě, njeji, njejǫ як результат приєднання до форм jimь, jego і т. д. кінцевого n з прийменників *vъn, *kъn, *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.);
р. ним, него́, нему́, н¸м, ни́ми, них, не¸, ней, бр. ст. нимъ, него, др. нимь, него, нему, нихъ, неѣ, неи, нею, п. nim, niego, ч. ním, něho, слц. ním, neho, вл. nim, njeho, нл. njogo, болг. не́го (зн. в.), не́му, м. него (зн. в.), ним (дав. в. мн.), схв. њȗм, њèга, слн. njím, njȇga, стсл. нєго, нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́ї
не́ю
ни́ми
них
ній
нім
ньо́го
ньо́му
ню
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нимъ | білоруська |
| него | білоруська |
| не́го (зн. в.) | болгарська |
| не́му | болгарська |
| nim | верхньолужицька |
| njeho | верхньолужицька |
| нимь | давньоруська |
| него | давньоруська |
| нему | давньоруська |
| нихъ | давньоруська |
| неѣ | давньоруська |
| неи | давньоруська |
| нею | давньоруська |
| него (зн. в.) | македонська |
| ним (дав. в. мн.) | македонська |
| njogo | нижньолужицька |
| nim | польська |
| niego | польська |
| nimь | праслов’янська |
| njego | праслов’янська |
| njemu | праслов’янська |
| njejě | праслов’янська |
| njeji | праслов’янська |
| *sъn jimь | праслов’янська |
| *kъn jemu | праслов’янська |
| *kъn | праслов’янська |
| *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.) | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| *vъn | праслов’янська |
| kъ njemu | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| *vъn | праслов’янська |
| ним | російська |
| него́ | російська |
| нему́ | російська |
| нём | російська |
| ни́ми | російська |
| них | російська |
| неё | російська |
| ней | російська |
| њȗм | сербохорватська |
| њèга | сербохорватська |
| ním | словацька |
| neho | словацька |
| njím | словенська |
| njȇga | словенська |
| нєго | старослов’янська |
| нь | старослов’янська |
| ním | чеська |
| něho | чеська |
його́
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яго́ | білоруська |
| не́го | болгарська |
| jeho | верхньолужицька |
| is | готська |
| ita | готська |
| ayám | давньоіндійська |
| iyám | давньоіндійська |
| idám «тс.» | давньоіндійська |
| его | давньоруська |
| *e- | індоєвропейська |
| ei- | індоєвропейська |
| і- «той, він» | індоєвропейська |
| is | латинська |
| ea | латинська |
| id | латинська |
| jìs «він» | литовська |
| jì «вона» | литовська |
| не́го | македонська |
| jego | нижньолужицька |
| jego | польська |
| *ѵъn (в) | праслов’янська |
| *vъn jeji | праслов’янська |
| *sъn jimь | праслов’янська |
| *kъn | праслов’янська |
| *sъn jego | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| *jь «той» (*ja, *je) | праслов’янська |
| *tъ-jь (‹*tъ-jь) | праслов’янська |
| *takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) | праслов’янська |
| jemu | праслов’янська |
| *ja | праслов’янська |
| *je | праслов’янська |
| *bělъ-jь | праслов’янська |
| его́ | російська |
| њèга | сербохорватська |
| jeho | словацька |
| njéga | словенська |
| ѥгο | старослов’янська |
| ньо́го | українська |
| ним | українська |
| не́ю | українська |
| jeho | чеська |
він
псл. оnъ, ona, ono «той, та, те; він, вона, воно», що утворилися шляхом злиття синонімічних індоєвропейських часток *о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim) i *-n- (пор. укр. ген);
споріднені з лит. anàs/ans «той, [він]», дінд. ав. ana- «цей», вірм. -n «той», гр. ἔνη (ἡμέρα) «на третій день, післязавтра», ἐκεĩνος/ κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος), хет. eni-, anni«той», двн. ëner, нвн. jener «тс.», пор. також лат. enim «саме, так» (з e-nim);
р. он, она́, оно́, о́ный «той», бр. ён, яна́, яно́, др. онъ «він, той», она «вона, та», оно «воно, те», п. ч. слц. on, ona, ono, вл. wón, wona, wono, нл. won, wona, wono «воно, он те», болг. он, она́, оно́, м. он, она, оно, схв. ȍн/ȏн, òна, òно, слн. òn, óna, óno/onȏ, стсл. онъ, она, оно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вна
вни
вона́
вони́
воно́
ові́н
ову́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ana- «цей» | авестійська |
| ён | білоруська |
| он | болгарська |
| wón | верхньолужицька |
| wona | верхньолужицька |
| wono | верхньолужицька |
| -n «той» | вірменська |
| ἔνη «на третій день, післязавтра» (ἡμέρα) | грецька |
| ëner | давньоверхньонімецька |
| ana- «цей» | давньоіндійська |
| онъ «він, той» | давньоруська |
| enim «саме, так» (з e-nim) | латинська |
| anàs/ans «той, [він]» | литовська |
| он | македонська |
| won «воно, он те» | нижньолужицька |
| wona «воно, он те» | нижньолужицька |
| wono «воно, он те» | нижньолужицька |
| jener «тс.» | нововерхньонімецька |
| on | польська |
| ona | польська |
| ono | польська |
| оnъ | праслов’янська |
| он | російська |
| ȍн | сербохорватська |
| on | словацька |
| ona | словацька |
| ono | словацька |
| òn | словенська |
| óna | словенська |
| óno/onȏ | словенська |
| онъ | старослов’янська |
| она́ | українська |
| оно́ | українська |
| о́ный «той» | українська |
| яна́ | українська |
| яно́ | українська |
| она «вона, та» | українська |
| оно «воно, те» | українська |
| она́ | українська |
| оно́ | українська |
| она | українська |
| оно | українська |
| òна | українська |
| òно | українська |
| она | українська |
| оно | українська |
| eni- | хетська |
| on | чеська |
| ona | чеська |
| ono | чеська |
| ona | ? |
| ono «той, та, те; він, вона, воно» | ? |
| о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim)(пор. укр. ген) | ? |
| κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος) | ? |
| anni «той» | ? |
| також | ? |
гайнок «туди, там»
запозичення з польської мови;
п. [hajnok] «тс.» утворене з давнього вказівного прислівника haj «туди, там», спорідненого з ч. ст. aj «от», мор. [áj] «так», вл. haj «так», вказівного займенника ono «те», спорідненого з укр. он, він, та частки -k, тієї самої, що і в укр. [тут-ки, тепе́рки];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| haj «так» | верхньолужицька |
| áj «так» | моравське |
| hajnok «тс.» | польська |
| он | українська |
| тут-ки | українська |
| тепе́рки | українська |
| aj «от» | чеська |
| haj «туди, там» | ? |
| aj «от» | ? |
| ono «те» | ? |
| він | ? |
| -k | ? |
гвинті́вка
очевидно, запозичення з польської мови;
п. gwintówka, заст. gwindówka утворене від прикметника gwintowy «гвинтовий»;
р. винто́вка, бр. він֊ то́ўка, ч. vintovka (з рос.), болг. винто́вка (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гвинті́вка
гвинто́вка
гвинто́вку
(XVIII ст.)
ґвінто́вкаЖ
кгвѣнтувокъ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| він | білоруська |
| винто́вка (з рос.) | болгарська |
| gwintówka | польська |
| винто́вка | російська |
| vintovka (з рос.) | чеська |
| gwindówka утворене від прикметника gwintowy «гвинтовий» | ? |
ген «он там (далеко)»
псл. һеnъ, heno;
складне утворення з вказівної частки he займенникового походження, яка зберігається також у словах [гев] «тут,сюди», [геде́] «осьде», [гей] -«ніби», і займенникової основи n-, яка зберігається також у словах він, он, іно́;
менш імовірна реконструкція праслов’янської форми як *еnо (Slawski І 414–415);
бр. гэ́на «он», п. hen «там, далеко», ч. [hen] «он там», слц. hen, heno «тс.», можливо, також р. [энчо] «он там», схв. ȅно «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гэ́на «он» | білоруська |
| hen «там, далеко» | польська |
| һеnъ | праслов’янська |
| ȅно «тс.» | сербохорватська |
| hen «тс.» | словацька |
| heno «тс.» | словацька |
| можливо | українська |
| энчо «он там» | українська |
| hen «он там» | чеська |
| heno | ? |
| гев «тут,сюди» | ? |
| геде́ «осьде» | ? |
| гей «ніби» | ? |
| n- | ? |
| він | ? |
| он | ? |
| іно́ | ? |
| *еnо | ? |
она́ «вона»
збереження в говорах цих форм без протетичного в, можливо, підтримується впливом західнослов’янських мов;
діалектні варіанти займенника вона́, воно́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оно́
«воно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вона́ | ? |
| воно́ | ? |
ло́ни «минулого року»
робилася спроба розмежувати форми *lоnі, яка пов’язувалася з лат. olli «тоді», і *lаnі, що зіставлялася з лат. alius «інший» (Mikkola Balt. u. Slav. 42);
далі споріднене з лат. ōlim «колись, одного разу», ulter «по той бік», ultimus «найвіддаленіший, розташований по той бік»;
суфіксальний елемент -nі зводиться до займенникового кореня іє. *nо- (*еnо-/оnо-), що зберігається також у псл. оnъ, укр. він, р. он та ін;
псл. *olni ‹ *olnei «іншим разом; у минулому році»;
іє. *ol-no-s, похідне утворення від займенникового кореня *ol-, відбиття іє. локатива на -ei (*olnei), з розвитком значень «у той час › у тому році › в минулому році»;
споріднене з лат. ollī «в той час, тоді», похідним від ollus, olle «той»;
р. [лони́], бр. [ло́ни, ла́ни], др. лони, п. łoni, ч. loni, vloni, [lúňí, łuńi, łuň], слц. vlani, [lani, loni], вл. loni, [łoni], нл. łoni, болг. ла́ни́, м. лани, схв. лȃни, ла́ни, слн. láni;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лінський
«минулорічний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́ни | білоруська |
| ла́ни | білоруська |
| ла́ни́ | болгарська |
| loni | верхньолужицька |
| łoni | верхньолужицька |
| лони | давньоруська |
| *lоnі | індоєвропейська |
| *lаnі | індоєвропейська |
| *nо- (*еnо-/оnо-) | індоєвропейська |
| *еnо-/оnо- | індоєвропейська |
| *еnо-/оnо- | індоєвропейська |
| *еnо-/оnо- | індоєвропейська |
| *ol-no-s | індоєвропейська |
| *ol- | індоєвропейська |
| -ei (*olnei) | індоєвропейська |
| *olnei «у той час › у тому році › в минулому році» | індоєвропейська |
| olli «тоді» | латинська |
| alius «інший» | латинська |
| ōlim «колись, одного разу» | латинська |
| ulter «по той бік» | латинська |
| ultimus «найвіддаленіший, розташований по той бік» | латинська |
| ollī «в той час, тоді» | латинська |
| olle «той» | латинська |
| ollus | латинська |
| ollus | латинська |
| ollus | латинська |
| ollus | латинська |
| лани | македонська |
| łoni | нижньолужицька |
| łoni | польська |
| -nі | праслов’янська |
| оnъ | праслов’янська |
| *olni «іншим разом; у минулому році» | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| он | російська |
| лони́ | російська |
| лȃни | сербохорватська |
| ла́ни | сербохорватська |
| vlani | словацька |
| lani | словацька |
| loni | словацька |
| láni | словенська |
| він | українська |
| loni | чеська |
| vloni | чеська |
| lúňí | чеська |
| łuńi | чеська |
| łuň | чеська |
іденти́чний
запозичення з французької мови;
фр. identique походить від слат. identicus, утвореного від лат. īdem «той самий», що складається з компонента id «це», спорідненого з гот. is «він», псл. jь, укр. його́, і підсилювального елемента -em;
р. иденти́чный, бр. ідэнты́чны, п. identyczny, ч. слц. identický, вл. identiski, болг. м. иденти́чен, схв. идèнтичан, слн. idéntičen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ідентифіка́ція
ідентифікува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ідэнты́чны | білоруська |
| иденти́чен | болгарська |
| identiski | верхньолужицька |
| is «він» | готська |
| īdem «той самий» | латинська |
| id «це» | латинська |
| иденти́чен | македонська |
| identyczny | польська |
| jь | праслов’янська |
| иденти́чный | російська |
| идèнтичан | сербохорватська |
| identicus | середньолатинська |
| identický | словацька |
| idéntičen | словенська |
| його́ | українська |
| identique | французька |
| identický | чеська |
іще́
недостатньо аргументовано спроби пов’язання з займенниковим коренем je-, укр. його́ (Brückner 196, 207; KZ 46, 202), як і з займенниковою основою e-/o- (Rozwadowski RS 7, 20);
припущенню (Bern. I 454) про іє. *ad-s-ke як праформу, де першою частиною є прийменник *ad-, суперечить відсутність такого прийменника у слов’янських мовах;
вважається можливою також спорідненість з дінд. ácch «до, аж до», гр. ἔστε «аж, поки», лат. usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) (Zubatý KZ 31, 11–12, 61; Meillet MSL 9, 375);
зокрема зіставляється (Абаев ИЭСОЯ І 190) з ос. ӕstæi «потім», яке зводиться до дперс. at-ča;
переважно зводять (Меііlet Etudes 155) до іє. *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *ke, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que), тобто припускають первісну форму *etče, іє. *et-s-ke (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з»);
можна припустити псл. (j)ešče, ošče, а також іšče (*jšče);
етимологія слова, як і первісна форма, остаточно не встановлена;
֊р. ещё, [ощо], бр. яще, [аще́], др. още, еще, п. jeszcze, [eszcze], каш. [jesz, esz], ч. ještě, ст. ješče, слц. ešte, вл. hišće, нл. hyšćer, [hyšće, hyšći, hyšć, hešće], ст. ješće, ješći, ješći, полаб. jist‹*ješč(e), болг. о́ще, е́ще, [йо́ще], м. уште, схв. јȍште, jȍш, јȍшт, слн. šé, íšče (još, jošče, šče, iše), стсл. ѥштє, єштє, ѥште нє «вже більше не»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єще́
ище́
ше
ще
սաս
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aiti | авестійська |
| čа | авестійська |
| іþ | готська |
| ἔστε «аж, поки» | грецька |
| ἔτι | грецька |
| τε | грецька |
| ἄψ | грецька |
| ἄπ | грецька |
| ácchā˘ «до, аж до» | давньоіндійська |
| áti | давньоіндійська |
| са | давньоіндійська |
| at-ča | давньоперська |
| *aske | індоєвропейська |
| *ad- | індоєвропейська |
| *eskhe | індоєвропейська |
| *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *k$e, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que) | індоєвропейська |
| *et-s-k (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з») | індоєвропейська |
| usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) | латинська |
| et | латинська |
| que | латинська |
| abs | латинська |
| ӕstæi «потім» | осетинська |
| je- | праслов’янська |
| *etče | праслов’янська |
| *čе | праслов’янська |
| ošče | праслов’янська |
| (j)ešče | праслов’янська |
| іšče | праслов’янська |
| *jšče | праслов’янська |
| його́ | українська |
| *k<SUP>u̯</SUP>e | ? |
| ab | ? |
йон «він»
результат аналогійного вирівнювання звукової форми займенників др. онъ, она, оно до форм непрямих відмінків его (јего), його, ему (јему), йому і т. д;
р. [ён, йина́, йено́], бр. ён, яна́, яно́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
йона́
«вона»
йоно́
«воно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ён | білоруська |
| яна́ | білоруська |
| яно́ | білоруська |
| онъ | давньоруська |
| она | давньоруська |
| оно (јего) | давньоруська |
| его (јего) | давньоруська |
| його | давньоруська |
| ему (јему) | давньоруська |
| йому | давньоруська |
| јему | давньоруська |
| јего | давньоруська |
| йина́ | російська |
| йено́ | російська |
| ён | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України