ВІН — ТЛУМАЧЕННЯ

ВІН його́ прийм. від ньо́го, у ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., ч.

Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. Приклади
  • І наверзлось мені, що оце і є він, шлях мій. (Марко Вовчок)
  • Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш, Сріблом-злотом сяє, А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! (С. Руданський)
  • [Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді.... (І. Карпенко-Карий)
  • Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу. (А. Головко)
  • Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім. (Д. Павличко)
У сполуч. із займ. сам виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних. Приклади
  • Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні]. (М. Коцюбинський)
У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру. Приклади
  • [Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він.... (Леся Українка)
  • Тільки кронясті дуби стояли над водою, як храми. І ось він прийшов, великий будівник, і своїм духом, своїм витвором оживив цей пустельний простір. (О. Гончар)
  • Он мати стоїть з братом і сестричкою на руках. А це ось він, сам Миколка, веде Первінку степом з базару в село додому. (М. Вінграновський)
тільки род. в. Уживається в значенні присвійного займенника. Приклади
  • Пізнати дурного по сміху його. (Номис)
  • Ловила й Катря на собі його погляд не раз – настирливий. (А. Головко)
  • Гірей нахмурений сидів; Янтар в устах його димився; Блискучий гурт вельмож-рабів На хана з острахом дивився. (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
Виступає як компонент у значенні частки в складі фразеологізмів типу біс (чорт) його́ зна́є, хто його́ зна́є, хай (неха́й) йому́ біс. Приклади
  • А де ж наймит наш? – здивувалася Сара. – Де він? А біс його знає, – протягла єврейка, – одпросився в хазяїна, нібито на ярмарок у Вільшану, а хто його знає, куди пішов, може, й до гайдамаків. (М. Старицький)
  • Макс нетерпляче боляче морщиться. – Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? (В. Винниченко)
  • Хай йому біс, які Перун почав викидати фокуси, страх і жах. (із журн.)

ВІ́НО а, с.

іст. Плата за наречену в деяких давньоруських племенах. Приклади
  • У деяких племенах дружину викупали за віно, тобто за плату. (з навч. літ.)
заст. Посаг. Приклади
  • [Хома:] Скажи, яке ти віно даси за своєю дочкою? (І. Карпенко-Карий)
  • Марійка вже підростає, треба віно готувати. (М. Івченко)
  • Щоб віддати Кулину за хазяйського сина, батько готував добре віно, – важку скриню і шматок поля. (С. Чорнобривець)
заст. Подарунок. Приклади
  • – Чолом тобі, княже. – Здоров будь. Що привіз мені єси? – Віно од Великого князя витичівського. – Мій дід прислав мені віно? Пощо ж сам не прийшов? (І. Білик)

ВІ́НА и, ж.

Індійський струнний щипковий інструмент. Приклади
  • З індійських інструментів слід згадати найулюбленішу в Індії щипкову віну, яка пережила тисячоліття і згадується ще у Ведах. (з наук.-попул. літ.)
  • Віна – семиструнний інструмент з округлим корпусом із видовбаного дерева або сушеного гарбуза; у верхній частині довгої шийки має резонатор із гарбуза меншого розміру. (з наук.-попул. літ.)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.