ЦЕ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЦЕ

вказ. Уживається для підкреслення, виділення того чи іншого члена речення. Приклади

[Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках. (Леся Українка)
Хто каже, що буде дощ? Це той песиміст-барометр тримав нас все у тривозі. (М. Коцюбинський)
– Це ти, Шовкун? – озвався якийсь вершник у темряві, порівнявшись з ним. (О. Гончар)
На постелі лежала слаба жінка і стогнала. Це Харитина мати. (М. Коцюбинський)
– По копі з шагом... більше не можна дати [за хліб] .. – Це, Овраме, – каже Лушня, – за таку ціну ти ніде не купиш. (Панас Мирний)
У загоні саме воли заборюкались – це старий підручний отих, що з ярмарку пригнали, б'є. (А. Головко)
– Чуєш, як сніг рипить? Це вершники – брати мої линуть мене виручати. (О. Довженко)
– Гляньте-но, скільки в'юнів наловили. – Та все один в один, – дивується і водночас підхвалює рибалок Левко. – Це талан треба мати. (М. Стельмах)

підсил. Уживається для підсилення значення питального займенника або прислівника, що входить до складу питального речення. Приклади

– Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій...? (Л. Глібов)
– Кого ж ти, сину, маєш на приміті? – спитала мати, – Нимидору .. – Яку це Нимидору? (І. Нечуй-Левицький)
[Мокрина:] Де ж це вона побігла, моя щебетушечка? (М. Кропивницький)
– Чи це ж ви, Соловейко? А в нас пішла чутка, що буцімто ви в тюрмі померли... (М. Коцюбинський)
Ой, який же це з тебе пророк, що твоє винозореє око тільки власную бачить біду, та й тієї не бачить глибоко? (Леся Українка)
[Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися! [Шостак:] А й справді! Хто ж би це? (Я. Мамонтов)
Блаженків Денис альпініст! Та чи він хоч знає, що це воно таке? Адже він вище своєї клуні ніколи не вилазив..! (О. Гончар)
Чого це хмурнішає літо, в гаю замовка соловей, і капають сльози на квіти з повитих журбою очей?.. (В. Сосюра)

підсил. Служить для підсилення загальної виразності, значущості всього висловлювання або якої-небудь його частини. Приклади

– А з гетьманом як приїдуть Із Чигрина гості, То це й шлють, було, за мною. (Т. Шевченко)
Йосип сидів геть одсторонь [осторонь], мовчав; це знявся і пішов у хату. (Панас Мирний)
А сьогодні це пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка. (А. Головко)
Якось-то мати нишком од батька продали мішок борошна .. Коли це прийшли батько додому, а мішок, уже порожній, валявся коло дверей. (Грицько Григоренко)
– Коли це чую – шелеснуло щось на сосні. (Григорій Тютюнник)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЦЕ

Див. цей.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЦЕЙ

Указує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, віддаленішим; протилежне той. Приклади

– До кого належить цей виноградник? – гукає на свого цигана. Тихович. (М. Коцюбинський)
Навпроти муру, по цей бік вулиці, засіли в руїнах цегляних будинків стрілецькі підрозділи батальйону. (О. Гончар)
Як колись, в цей провулок, садами, я повз верби пройшов, через гать... (В. Сосюра)
Хто Варениченко? – пита москаль, увійшовши з Сидором у хату. – Та ось цей! – указує москалиха на Чіпку. (Панас Мирний)
– Чи знаєш ти, приміром, – продовжував Хома, – як ми в Трансільванії скелі штурмували? Думаєш – дерлися хто як попало? Помиляєшся, брате... Для цього в нас є така штука – альпійський канат... (О. Гончар)
І дякуєм щиро, І щиро бажаєм В веселий цей день, Щоб вітер не зносив, Пісок не заносив Народних пісень. (Л. Глібов)
Один по одному піднімалися мінометники на висоту за командиром роти. Сорочки на їхніх спинах за ці дні побіліли: на них, пропотілих наскрізь, виступила й позасихала сіль. (О. Гончар)
– А хто він такий? – Зараз знову вчителем .. А до цього, – ким тільки не доводилось йому працювати! (А. Головко)
Невідомо, як уже там переклав Ференц, тільки після цього мешканці бункера одразу підбадьорились. (О. Гончар)

Указує на якийсь предмет, особу і т. ін., що їх виділяють з-поміж інших. Приклади

Хто ж цей сивий Попрощався з світом? Семен Палій, запорожець, Лихом недобитий. (Т. Шевченко)
Впізнає хто, коли погляне в цій тьмі, де наші, де чужі... (В. Сосюра)
– Вогонь на мене!.. – кричав Орлюк, відчуваючи вже, як двигтить земля під вагою ворожих танків. Цього разу Орлюка почули. (О. Довженко)
Пишно розсівшись у класі, о. Василь порядкував: – Цього можна прийняти – мати його богомільна жінка. (М. Коцюбинський)
Тадей Станіславович, одягнувшись, відчиняє широку кватирку, напомацки шукає сірники, щоб засвітити свічі, але в цей час біля веранди притишено обізвались голоси і кроки. (М. Стельмах)
Гранати летіли одна за одною. Знявся страшенний лемент, німці вбігали на вогневу. В цей момент усі почули, як вигукнув Брянський: – За Батьківщину! Вперед! (О. Гончар)
Матері кожної дитини жаль: бо которого пальця не вріж, то все болить. Цього пальця уріж – болить, .. і цього уріж – всі однако болять; так і в матері дітки – нарівні жалко. (Номис)
Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір, .. ці колядки й щедрівки мають для мене значення. (М. Коцюбинський)
Яка ж гірка, о господи, ця чаша, Ця старосвітчина [старосвітщина], цей дикий смак, Ці мрійники без крил, якими так Поезія прославилася наша! (М. Зеров)

також зі сл. са́мий, са́ма, са́ме. Указує на предмет, особу, дію і т. ін., згадані в попередньому висловлюванні. Приклади

Годинник в столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба. (М. Коцюбинський)
На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав – цей сліпий дід. (Ю. Яновський)
Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать. (В. Сосюра)
– А ти що, найстарший тутечки? – скрипить чийсь голос, і в цьому скрипі чується погано прихована злоба. (М. Стельмах)
Вона з особливою силою відчула, що ніколи ніяким ворогам не скорити її могутню Батьківщину, її волелюбний народ. І, може, саме ця натхненна віра у свій народ сповнила тоді Шуру певністю у неминучості і її особистого щастя. (О. Гончар)
За кілька метрів він впізнав Вакуленка, бо навіть у темряві заблищала його лобата лиса голова без пілотки. Цей був убитий наповал. (О. Гончар)
Прийшов із далеких хуторів парубок, по імені Устим; цей не розпитував Оксена, хто він та звідки, а цюкнув по голові шворіньком. (Григорій Тютюнник)
Філоксера – це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві. (М. Коцюбинський)
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. (Панас Мирний)

у знач. ім. це, цього́, с. Указує на дії, явища, обставини, події і т. ін., про які говориться в попередньому чи наступному контексті. Приклади

– Так отакий мій батько був, мамо? .. Чому ж ви мені давно цього не казали? (Панас Мирний)
– Ось не дуже давно чула я, – знов забалакала та ж бабуся, – як чоловік дітей поморозив. Так прямо аж не віриться, щоб цього людина дійти могла. (Г. Хоткевич)
– Ще й сердиться за порятунок, – здивувався Мірошниченко .. – От і рятуй тебе, Якове, після цього. (М. Стельмах)
Він любив поспати і при найменшій нагоді не відмовляв собі в цьому. (О. Гончар)
Катерина подивилась, Та й зголосила: – Це не брат мій, це мій милий. (Т. Шевченко)
Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова – все це котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі. (М. Коцюбинський)
Через стіл навпроти Галаганихи сиділа дуже схожа на неї, але старіша, зовсім сива, рідна сестра її. Поряд з Людмилою – гарненька брюнетка. Все це Діденко охопив очима іще з порога. (А. Головко)

Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ, дій і т. ін. Приклади

Я там писав, що незабаром вирвуся із цієї каторги і приїду до тебе в гості, але ще й досі нема нічого офіціального. (Т. Шевченко)
Така то задума спиня мою руку, Що людськую бачу кругом себе муку, Недолю та сльози – і думка зрина: Нащо тут здалася ця праця дрібна?.. (Леся Українка)
Остап почав турбуватися: де ділася Соломія .. Адже вона знає, що йому трудно поворухнутися, що він не годен сам видобутися з цих нетрів. (М. Коцюбинський)
– Сюди, в ці Альпи, можна лише наступати, – каже він. – Відступати звідси неможливо. Це було б цілковитою загибеллю для всіх нас. Але тому, що ми відступати не думаємо, – хрипко сміється він, – то й рвемося все далі в ці кам'яні катакомби. (О. Гончар)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЦЯ

Див. цей.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.