ЧОРТ

У християнстві та слов'янській міфології – злий дух, біс, диявол, сатана. Приклади

– Дивись, Тимошко, що воно? – крикнув водовоз на свого товариша. .. – То, брат, чорти! – рішив Тимошка і перехрестився. (Панас Мирний)
Їй здається, що вона з Миколою вже на тім світі .. Рогаті й хвостаті чорти висіли скрізь по камінні, неначе кажанки, і поливали Бжозовського зверху гарячою смолою. (І. Нечуй-Левицький)
Образ чорта має дохристиянське походження, проте християнські уявлення при диявола справили вирішальний вплив на його пізніший вид: у фольклорі та народних малюнках чорти – антропоморфні істоти, покриті чорною шерстю, з рогами, хвостами й копитами. (з наук.-попул. літ.)
* У порівн. Побіг [Карпо] за Іваном собі на берег, стрибнув на пісок, перекинувся раз, удруге, втретє, вимазався, як чорт. (Панас Мирний)
Уже чимало козаків видерлося на вал, як несподівано відчинилися ворота і з них, мов чорти з пекла, повалили натовпом яничари. (С. Добровольський)

розм. Уживається як лайка (щодо кого-небудь). Приклади

– Який там чорт собак дратує? – гукає, чутно по голосу, Карпо, дядьків середній син. (Панас Мирний)
– Стій, чорт! – впівголоса лаяв Тимко коня. (Григорій Тютюнник)
Зосина мати спересердя відмовилася від доньки, не дала їй навіть пір'їнки, а Юрія кляла і святими, і всіма чортами, що він своїми безсоромними циганськими очима причарував її доньку. (М. Стельмах)
Він почав нишпорити. Чорт! десь заподілися [книжки], ну, та дарма. (М. Коцюбинський)
Ти ж знав: Що хто програє. Той чорта (Не тепер на споминки!) здрімає. (П. Гулак-Артемовський)

перен., розм., фам. Про вмілу, жваву, метку, хитру, лукаву, сміливу і т. ін. людину, перев. чоловіка, хлопця (як вираження захоплення, схвалення). Приклади

– А завзятий, чорт! – з задоволенням хтось вилаявся, затягуючись цигаркою. – Скільки проплив у таку холодину. (М. Стельмах)

перев. зі сл. морськи́й, розм. Велика морська риба надряду костистих. Приклади

Ми часто випливали удвох на рибу... Ми ловили неводом, вудкою, на крючки. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу, що блищала на сонці, як гострі наточені коси. (М. Коцюбинський)
Серед риб є завзяті “рибалки”. До них належить і “морський чорт”, названий так за величезний, потворний рот. (з газ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЧО́РТІВ

Належний чортові (у 1 знач.). Приклади

Треба одружитись, Хоча б на чортовій сестрі! Бо доведеться одуріть В самотині. (Т. Шевченко)

перен., розм. Дуже поганий, неприємний, негідний. Приклади

– Оце завіз мене в якийсь вулик. Це не Западинці, а якийсь чортів мішок. (І. Нечуй-Левицький)
– Ану, покажи свої руки! Одразу вдарило в голову: усе пропало! Через чортову коросту не приймуть у школу. (В. Минко)
– Ага, ага... Поглядаєш так, мовбито й нічого, а чортову думку маєш. (Г. Хоткевич)
– Є у нас тут на селі одна дівчина, Наталка зветься, коли б ви її побачили – прямо закохалися: висока,чорноброва, як ягода, чортова дівка. (С. Васильченко)

Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв. Приклади

Під великим корчем давно поваленої тайфуном піхти, серед сушняку і заростей лимонника та чортового дерева, диверсант зупинився. (О. Довженко)
Однією з найдавніших рослин нашої флори є водяний горіх. За химерні форми .. великих ромбовидних або трикутних плодів-горіхів цю однорічну рослину подекуди звуть ще рогульками, чилимом, водяним каштаном, чортовим горіхом тощо. (з наук. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.