КАРАУЛ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КАРАУ́Л ч.

род. у, заст. Озброєна охорона; сторожа, варта (у 1 знач.). Приклади

Начальник караулу схоплюється, побачивши офіцера. (Ю. Яновський)
Зміни караулу не передбачалося, .. бо зміна караулу з її урочистим церемоніалом законно викликала б немалу й зайву .. метушню. (Валерій Шевчук)

перев. у сполуч. з дієсл. Обов'язки в такій охороні, несення охорони; варта (у 2 знач.). Приклади

Бувало, стоїш ти один в караулі, І ніч, і мовчання, і тьма навкруги. (Л. Первомайський)
Біля внутрішньої сторони муру, що оточує казарми, ходить чорновусий солдат, вечірній караул відбуває. (О. Левада)

у знач. виг., прост. Уживається як крик про допомогу, порятунок; ґвалт, пробі; рятуйте. Приклади

В шибку брязнув дід Кузьма: – Караул! Труби нема! (С. Олійник)
– Караул! Злочин викрив! Гала-гала-гала!... (М. Сиротюк)
Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом – земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь. (В. Дрозд)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.