КАРАУЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

карау́л

запозичено з тюркських мов, можливо, через російську;
тур. чаг. karaγul «сторожа», чаг. уйг. каравул, узб. коровул, кирг. короол, каз. ккалп. башк. карауыл, ног. тат. тур. діал. каравыл, аз. туркм. гаравул, ойр. каруул, чув. хурал, дтюрк. карағу «тс.» споріднені з монг. харуул, каруул, бур. харул, харур «тс.» і походять від спільнотюрк. kara «дивитись, берегти», спорідненого з монг. хар(ах) «тс.»;
виведення від тюрк. караавыл «охороняй аул» (Реформатский, Введение в языкознание, 1967, 104) викликає сумнів;
р. болг. м. карау́л, р. ст. караулъ (1356), бр. караву́л, п. karauł, ч. karaul;
Фонетичні та словотвірні варіанти

калову́pити
калову́р
карау́лити
карау́лка
карау́льня
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гаравул азербайджанська
карауыл башкирська
караву́л білоруська
карау́л болгарська
харул бурятська
харур «тс.» бурятська
карағу «тс.» давньотюркська
карауыл казахська
карауыл каракалпакська
короол киргизька
карау́л македонська
харуул монгольська
каруул монгольська
хар(ах) «тс.» монгольська
каравыл (діал.) ногайська
каруул ойротська
karauł польська
караулъ (1356)(ст.) російська
каравыл (діал.) татарська
karaγul «сторожа» турецька
каравыл (діал.) турецька
гаравул туркменська
караавыл «охороняй аул» тюркські
коровул узбецька
каравул уйгурська
karaγul «сторожа» чагатайська
каравул чагатайська
karaul чеська
хурал чуваська
kara «дивитись, берегти» ?
карау́л ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України