КАРАУЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
карау́л
запозичено з тюркських мов, можливо, через російську;
тур. чаг. karaγul «сторожа», чаг. уйг. каравул, узб. коровул, кирг. короол, каз. ккалп. башк. карауыл, ног. тат. тур. діал. каравыл, аз. туркм. гаравул, ойр. каруул, чув. хурал, дтюрк. карағу «тс.» споріднені з монг. харуул, каруул, бур. харул, харур «тс.» і походять від спільнотюрк. kara «дивитись, берегти», спорідненого з монг. хар(ах) «тс.»;
виведення від тюрк. караавыл «охороняй аул» (Реформатский, Введение в языкознание, 1967, 104) викликає сумнів;
р. болг. м. карау́л, р. ст. караулъ (1356), бр. караву́л, п. karauł, ч. karaul;
Фонетичні та словотвірні варіанти
калову́pити
калову́р
карау́лити
карау́лка
карау́льня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гаравул | азербайджанська |
| карауыл | башкирська |
| караву́л | білоруська |
| карау́л | болгарська |
| харул | бурятська |
| харур «тс.» | бурятська |
| карағу «тс.» | давньотюркська |
| карауыл | казахська |
| карауыл | каракалпакська |
| короол | киргизька |
| карау́л | македонська |
| харуул | монгольська |
| каруул | монгольська |
| хар(ах) «тс.» | монгольська |
| каравыл (діал.) | ногайська |
| каруул | ойротська |
| karauł | польська |
| караулъ (1356)(ст.) | російська |
| каравыл (діал.) | татарська |
| karaγul «сторожа» | турецька |
| каравыл (діал.) | турецька |
| гаравул | туркменська |
| караавыл «охороняй аул» | тюркські |
| коровул | узбецька |
| каравул | уйгурська |
| karaγul «сторожа» | чагатайська |
| каравул | чагатайська |
| karaul | чеська |
| хурал | чуваська |
| kara «дивитись, берегти» | ? |
| карау́л | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України