ДИМ — ТЛУМАЧЕННЯ
ДИМ у, ч.
Суміш дрібних твердих частинок (сажі, попелу і т. ін.) і газоподібних продуктів, які виділяються в повітря при згорянні чого-небудь.
Приклади
- З десять скирт хліба палало, .. од їх [них] піднімався густий дим. (І. Нечуй-Левицький)
- Із пароплава в'ється дим. (М. Рильський)
- Все місто бачило дим, який валив із тюремного двору. (Ю. Бедзик)
- Ось пройшла череда, й на дорозі курява встала, – червона, мов дим пожару, здається вона проти західного сонця. (Леся Українка)
перен.
Про щось невиразне, що існує тільки в мріях, в уявленні.
Приклади
- Ну, невже вся моя робота, всі мої пориви серця, думки, надії, все, все, що святе для мене, – один дим?... (Панас Мирний)
- Для неї [дівчини] все оце ще дим, Сторінка невідома. (П. Дорошко)
рідко.
Те саме, що ди́мка 1.
Приклади
- Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим. (М. Рильський)
- З Азова плине ранній дим. (М. Нагнибіда)
іст.
Житло, господарство як податкова одиниця.
Приклади
- – Живеш тут, мусиш дати податок князеві від диму, від рала, від кожного злака. (С. Скляренко)
- Фіскальна одиниця – дим – у поборових реєстрах означала не дим-родину, а дим-дворище, що об'єднувало певну групу димів-родин. Таким поборовим реєстром був Київський реєстр 1628 р.. (з наук. літ.)
- Селяни, що сиділи на державній землі, вносили в державну скарбницю подимне (від диму, тобто від житла) і ланове, сплачували десятину на користь церкви і податок (стацію) на утримання польського війська. (з наук. літ.)
Податок, який нараховувався у Стародавній Русі залежно від кількості печей і димарів у господарстві; подимне, димне.
Приклади
- Дим був одним із найдавніших прямих податків у Київській Русі та на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Польщі. Дим платили натурою і частково грошима. (з наук.-попул. літ.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.