ДИМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дим
цей же корінь виступає також в укр. дух, душа́, ди́хати та ін;
псл. dymъ;
відповідає лит. dumai «дим» (мн.), лтс. dũmi, прус. dumis «тс.», гр. ϑῡμός «дух; пристрасть», лат. fūmus «дим», дінд. dhūmáh, двн. toum «тс.»;
іє. *dhū-mo-s «дим», походить від *dheu-/dhou- «вирувати, нестися клубами», поширеного суфіксом *-mo-;
р. бр. дым, др. дымъ, п. ч. слц. вл. нл. dym, полаб. daim, болг. м. дим, схв. дȕм, слн. dim, стсл. дымъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безди́мний
дима́р
дима́рня
«коптильня»
дима́шка
«димчаста ластівка, Hirundo rustica»
(орн.)
дими́не́цъ
«димар»
димині́ти
«диміти, палати»
дими́стий
дими́ти
дими́тися
димі́вка
«тс.»
димі́ти
димі́тися
ди́мка
«серпанок»
димли́вий
ди́млянка
«овочі, що після сушіння відгонять димом»
ди́мний
димни́к
«димар»
димни́ця
«тс.»
ди́мня
«тс.; горно, кузня»
димова́тий
димови́й
димо́ви́ще
димува́ти
диму́чий
диму́щий
димча́стий
ди́мчатий
зади́млений
зади́млювати
«вкривати кіптявою»
здимини́ти
«пустити з димом»
зди́мі́ти
зди́мніти
«зникнути, як дим»
здимува́ти
«очиститися від диму»
зди́мчитися
«тс.»
підди́мок
«все копчене»
поди́мне
«податок від диму (=хати)»
(іст.)
поди́мний
(іст.)
подимо́вщина
поди́мщина
«тс.»
проди́млювати
продимля́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дым | білоруська |
| дим | болгарська |
| dym | верхньолужицька |
| ϑῡμός «дух; пристрасть» | грецька |
| toum «тс.» | давньоверхньонімецька |
| dhūmáh | давньоіндійська |
| дымъ | давньоруська |
| fūmus «дим» | латинська |
| dũmi | латиська |
| dumai «дим» (мн.) | литовська |
| дим | македонська |
| dym | нижньолужицька |
| daim | полабська |
| dym | польська |
| dymъ | праслов’янська |
| dumis «тс.» | прусська |
| дым | російська |
| дȕм | сербохорватська |
| dym | словацька |
| dim | словенська |
| дымъ | старослов’янська |
| дух | українська |
| dym | чеська |
| душа́ | ? |
| ди́хати | ? |
| *dhū-mo-s «дим» | ? |
| *dheu-/dhou- «вирувати, нестися клубами» | ? |
| *-mo- | ? |
ди́ма «тонка прозора смугаста тканина»
запозичення з турецької мови;
тур. dimi «бумазея; візерунчаста тканина» походить від гр. δίμιτος, δίμιτον, що є складним словом, утвореним з основ δι- «дво-» і μίτος «нитка» неясного походження (до будови грецького слова пор. ще ἑζάμιτος «з шести ниток»);
на східнослов’янському ґрунті на основі фонетичної подібності зблизилося з дим;
р. дымка «шовковий креп», п. dyma «бавовняна тканина», dymka «довга спідниця» (ймовірно, з укр.), болг. [дими́я] «вид тканини; шаровари з цієї тканини», м. димии «шаровари (у мусульман)», схв. дùмиjе «тс.», димит «лляна або бавовняна тканина; візерунчаста тканина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дима́р
«вибійник»
ди́мка
«тканина; вибійчана смугаста спідниця; [нижня спідниця з грубої тканини Ж»
димка́р
«тс.»
димко́вий
димо́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дими́я «вид тканини; шаровари з цієї тканини» | болгарська |
| δίμιτος | грецька |
| димии «шаровари (у мусульман)» | македонська |
| dyma «бавовняна тканина»«довга спідниця» (ймовірно, з укр.) | польська |
| dymka «бавовняна тканина»«довга спідниця» (ймовірно, з укр.) | польська |
| дымка «шовковий креп» | російська |
| дùмиjе «тс.» | сербохорватська |
| dimi «бумазея; візерунчаста тканина» | турецька |
| димит «лляна або бавовняна тканина; візерунчаста тканина» | українська |
| δίμιτον | ? |
| δι- «дво-» | ? |
| μίτος «нитка» | ? |
| дим | ? |
дима́н «віл темно-коричневого кольору»
похідне від дим (пор. назви кольорів чи відтінків: ди́мчатий, димча́стий]; до словотвору пор. біла́н. – Див. ще дим;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дима́новий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дим (пор. назви кольорів чи відтінків: ди́мчатий, димча́стий]; до словотвору пор. біла́н. -- Див. ще дим. | ? |
дима́рка «плавильна піч»
не зовсім ясне;
могло бути утворене від дима́р, що походить від дим;
можливий, однак, і зв’язок з [ди́мати] «дути»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дима́р | ? |
| дим | ? |
| ди́мати «дути» | ? |
димиді́ти «випаровуватися, всихати, зникати»
результат експресивної видозміни дієслова [димині́ти] «диміти, палити», утвореного від дим;
до семантики пор. зди́мі́ти «зникнути, як дим», [зди́мчитися] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| димині́ти «диміти, палити» | ? |
| дим | ? |
| зди́мі́ти «зникнути, як дим» | ? |
| зди́мчитися «тс.» | ? |
ди́мка «невеликі круглі сливи»
проте для українських слів не виключений зв’язок із ди́мати (за формою круглих, наче надутих плодів);
очевидно, походить від дим (пор. значення польського слова);
п. dymka «слива, прокопчена в димі», слц. [dybničky, dibničky] «сорт слив» (?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
демнички
«тс.»
димениці
ди́мна
димни́ця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dymka «слива, прокопчена в димі» | польська |
| dybničky «сорт слив» (?) | словацька |
| dibničky «сорт слив» (?) | словацька |
| ди́мати (за формою круглих, наче надутих плодів) | ? |
| дим (пор. значення польського слова) | ? |
фе́тер «сморід»
запозичення з польської мови;
п. fetor, [fetór] «тс.» походить від лат. foetor «поганий запах, сморід», foeteo, -е̄re «смердіти», пов’язаного з fimus, fimum «угноєння, гній; бруд, нечистоти», fūmus «дим, чад», спорідненими з гр. ϑῡμός «дух; пристрасть», псл. dymъ, укр. дим;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фа́тур
«неприємний запах»
(діалектна вимова е як а)
фе́тир
«тс.»
фе́тор
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϑῡμός «дух; пристрасть» | грецька |
| foetor «поганий запах, сморід» | латинська |
| foeteo | латинська |
| fimum «угноєння, гній; бруд, нечистоти» | латинська |
| fūmus «дим, чад» | латинська |
| fimus | латинська |
| fetor | польська |
| fetór «тс.» | польська |
| dymъ | праслов’янська |
| дим | українська |
фіміа́м «пахуча речовина для обкурювання, ладан»
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. ϑυμίᾱμα «фіміам» пов’язане з ϑῡμιάω «кадити, курити, обкурювати димом», похідним від іменника ϑῡμός «життя, душа, свідомість; дим», спорідненого з псл. dymъ, укр. дим;
р. фимиа́м, бр. фімія́м, др. фимиянъ, фемиянъ, тимия́нь, болг. темя́н, тамя́н, м. тамjан, темjан, схв. та̀мjан «тс.», слн. tímijan, стсл. фимиамъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фімія́м | білоруська |
| темя́н | болгарська |
| тамя́н | болгарська |
| ϑυμίᾱμα «фіміам» | грецька |
| ϑῡμιάω «кадити, курити, обкурювати димом» | грецька |
| ϑῡμός «життя, душа, свідомість; дим» | грецька |
| фимиянъ | давньоруська |
| фемиянъ | давньоруська |
| тимия́нь | давньоруська |
| тамjан | македонська |
| темjан | македонська |
| dymъ | праслов’янська |
| фимиа́м | російська |
| та̀мjан «тс.» | сербохорватська |
| tímijan | словенська |
| фимиамъ | старослов’янська |
| дим | українська |
фу́ма «пиха, гордовитість»
п. fum, fuma «чванливість; пиха; дим», рум. fum «тс.» походять від лат. fūmus «дим», спорідненого з псл. dymъ, укр. дим;
запозичення з польської або румунської мови;
схв. фу̑м «дим»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фу́матися
«гніватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fūmus «дим» | латинська |
| fum | польська |
| fuma «чванливість; пиха; дим» | польська |
| dymъ | праслов’янська |
| fum «тс.» | румунська |
| фу̑м «дим» | сербохорватська |
| дим | українська |
роздими́кати «зруйнувати, розбити, роздробити»
не зовсім ясне, можливо, пов’язане з дим;
у такому разі означає, власне, «перетворити в дим»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
роздими́чити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дим | українська |
парфу́ми
запозичення з французької мови;
фр. parfum «пахощі, духи» пов’язане з parfumer «сповнювати пахощами, насичувати духами», спорідненим з іт. заст. parfumare (тепер profumare) «тс.», що походить від слат. perfumare «тс.», утвореного з префікса per-, що означає посилення, завершення;
дію, спрямовану через щось, спорідненого з псл. *per-, укр. пере-, та fūmāre «диміти, куріти, парувати», утвореного від fūmus «дим», спорідненого з дінд. dhūmáḥ «дим, пара», лит. dū́mai «дим», псл. dymъ, укр. дим;
р. парфюме́рия, бр. парфу́ма, [парфу́м], п. perfuma, ч. parfе́m, parfum, слц. parfum, вл. parfim, болг. парфю́м, м. парфем, схв. пàрфēм, слн. parfúm;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парфуме́р
парфуме́рія
парфуме́рний
парфуме́рник
парфу́мити
«оприскувати, напахувати парфумами»
перфо́ма
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| парфу́ма | білоруська |
| парфу́м | білоруська |
| парфю́м | болгарська |
| parfim | верхньолужицька |
| dhūmáḥ «дим, пара» | давньоіндійська |
| parfumare «тс.» (тепер profumare) | італійська |
| profumare «тс.» (тепер profumare) | італійська |
| dū́mai «дим» | литовська |
| парфем | македонська |
| perfuma | польська |
| *per- | праслов’янська |
| dymъ | праслов’янська |
| парфюме́рия | російська |
| пàрфēм | сербохорватська |
| perfumare «тс.» | середньолатинська |
| fūmāre «диміти, куріти, парувати» | середньолатинська |
| fūmus «дим» | середньолатинська |
| parfum | словацька |
| parfúm | словенська |
| пере- | українська |
| дим | українська |
| parfum «пахощі, духи» | французька |
| parfumer «сповнювати пахощами, насичувати духами» | французька |
| parfе́m | чеська |
| parfum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України