ДЗВІН — ТЛУМАЧЕННЯ
ДЗВІН ч.
род. дзво́на.
Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі або бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, всередині якої підвішений ударник (серце).
Приклади
- На дзвіниці вдарили в дзвін, і тонкий .. гук задрижав і розлився по селі на всі долини. (І. Нечуй-Левицький)
- – А хіба це ваш дім? – простодушно спитав Михайлик, рукою широко обвівши й степ, і неозорі далі, і синій дзвін небес. (О. Ільченко)
- Мов дзвони, загули кайдани На неофітах. (Т. Шевченко)
тільки мн.
Ударний музичний інструмент певної висоти звука.
Приклади
- Дзвони застосовують у симфонічних та оперних оркестрах. (з наук. літ.)
род. дзво́ну.
Дія за знач. дзвони́ти 1 і дзвені́ти та звуки, утворювані цією дією.
Приклади
- У церкві розрізняють чотири канонічні види дзвону: благовіст, перебір, передзвін і дзвоніння. (з наук.-попул. літ.)
- Дзвоном скликався народ на віче. Дзвоном вказували дорогу подорожнім, що заблукали в негоді. Дзвоном оповіщався народ про перемогу і віталося переможне повернення полків з війни. (з наук.-попул. літ.)
- Чув дзвін, та не знає, звідки він! (прислів'я)
- Враз її збудив звук. Тепер вона зрозуміла – це був тоненький дзвін електричного дзвоника. (Ю. Смолич)
- Немає в ньому [голосі майора] отого металевого дзвону, до якого ми звикли на стройовій підготовці всього батальйону чи на тактичних заняттях. (Є. Доломан)
- – Леско! Леско! – гукнув дід, і голос його, як дзвін, роздався по лісу. (Панас Мирний)
дзвони
Оркестровий ударний музичний інструмент, який є набором дзвонів різного розміру, вільно підвішених на перекладині.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.