ДЗВІН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бе́дзвін «безмен»
результат видозміни деетимологізованої форми бе́змен, зближеної з дзвін;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бе́змен | ? |
| дзвін | ? |
дзвені́ти
псл. zvьněti «дзвеніти, звучати», пов’язане чергуванням із zvonъ «дзвін» так само, як пов’язані grьměti i gromъ, zьrěti і *zorъ і под;
споріднене з алб. zë- «голос», zȃ- «тс.», вірм. jain;
іє. *ĝhuon-/ĝhuen- пов’язують з іє. *ĝhau-, що відбилося в укр. зва́ти (Brugmann Grdr. I 295 та ін.; Преобр. І 245; Pokorny 490–491; Bloomfield IF 4, 76; Persson Beitr. 191, 586–587; Specht 280; Machek ESJČ 717–718; Фасмер II 87–88, проти Sławski I 210–211), або з іє. *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь»), причому Соболевський (ИОРЯС 27, 330) вбачає в слов’янському початковому zпоруч із s- в інших індоєвропейських мовах один з випадків індоєвропейського чергування «дзвінкий : глухий»;
Фасмер вважає, що про дзвінкий початок слова свідчить ще алб. zëh «голос», zȃh (‹іє. *ĝhvonos), вірм. jain;
Мейе (IF 5, 333), Блумфільд (IF 4, 76), Младенов (189) пояснюють псл. z- впливом слова zъvati (Махек – zvučēti);
Брандт (РФВ 25, 221 і далі) непереконливо пояснює псл. zvonъ із *svonъ фонетично;
початкове укр. дз- на місці псл. z-, як і п. dz-, є, очевидно, наслідком дисиміляції (Sławski І 210);
лит. zvãnas «дзвін», лтс. zvans «тс.» запозичені з слов’янських мов (Mühl.–Endz. IV 765);
р. звене́ть, бр. звіне́ць, др. звенѣти, звьнѣти, п. ст. wznieć (з метатезою), ч. zníti «звучати», ст. zvnieti, слц. znieť, нл. zněś, болг. звъня́, слн. zvenéti, цсл. звьнѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездзвінний
«без дзвонів»
видзво́нювати
«дзвонити; (перен.) вибивати»
дзве́нькіт
дзвін
дзвіни́ця
дзвіни́чний
дзвінки́й
дзвінку́чий
«дзвінкий»
дзві́нний
дзві́нни́к
дзвінови́к
«міфічна істота, що живе у дзвоні або на дзвіниці»
дзвіно́к
дзво́на
(про предмет)
дзвона́р
дзвонари́ха
дзвонарі́вна
дзвона́рський
дзвоне́ць
«дзвінок»
дзво́ник
дзвоникува́тий
дзвони́стий
дзвони́ти
дзвони́ця
дзвонкови́й
дзво́нний
дзво́нник
дзвонови́й
дзво́ну
(про звук)
дзво́ну
(про звук)
дзво́нчатий
дзвоня́р
«ливар дзвонів»
дзвоня́та
«маленькі дзвони»
звені́ти
звенькоті́ти
звін
звін
звінни́ця
звіно́к
звон
«звучання»
звонови́на
«метал для лиття дзвонів»
передзві́н
підзві́нне
підзві́ннє
«тс.»
по́дзвін
подзві́нне
«плата за дзвін по померлому»
подзві́ння
«дзвін по померлому»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zë- «голос» | албанська |
| zëh «голос» | албанська |
| звіне́ць | білоруська |
| звъня́ | болгарська |
| jain | вірменська |
| jain | вірменська |
| звенѣти | давньоруська |
| *ĝhuon-/ĝhuen- | індоєвропейська |
| *ĝhau- | індоєвропейська |
| *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь») | індоєвропейська |
| zvans «тс.» | латиська |
| zvãnas «дзвін» | литовська |
| zněś | нижньолужицька |
| dz- | польська |
| wznieć (з метатезою) | польська |
| zvьněti «дзвеніти, звучати» | праслов’янська |
| z- впливом слова zъvati | праслов’янська |
| zvonъ | праслов’янська |
| z- | праслов’янська |
| звене́ть | російська |
| znieť | словацька |
| zvenéti | словенська |
| зва́ти | українська |
| дз- | українська |
| звьнѣти | українська |
| звьнѣти | церковнослов’янська |
| zníti «звучати» | чеська |
| zvonъ «дзвін» | ? |
| *zorъ | ? |
| zȃ- «тс.» | ? |
| чергування «дзвінкий : глухий» | ? |
| zȃh (‹іє. *$ĝhvonos) | ? |
| wznieć (з метатезою) | ? |
| zvnieti | ? |
дзвя́кати «брязкати, звучати»
суфікс -к- при цьому корені виступає поруч з -g-, пор. укр. дзвя́ньгати, р. звя́гать, бр. звя́гаць і под;
паралельним утворенням з чергуванням голосного кореня є псл. zvǫkъ, укр. звук;
псл. *zvękati (›zvęcati), zvęčati, zvękъ походять від того ж кореня, що і zvьněti, zvonъ, укр. дзвені́ти, дзвін;
р. звя́кать, [звяча́ть], бр. звякаць «дзвонити, бряжчати», др. звякъ «звук», звяк нути «звучати», звяцати «звучати; дзвонити», п. dźwięczeć «дзвеніти, звучати», dźwięk «звук», ст. і діал. źwięczeć «звучати», ч. ст. zvek, болг. звек «глухий металічний звук», схв. звéчати «звучати; дзвеніти», звéкнути «дзвякнути», звȇк «звук; брязкіт», слн. zvékati «дзвеніти», zvèk «дзвін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзвяк
«брязкіт»
дзвяк
«брязь»
(виг.)
дзвя́к
дзвякало
«базікало»
дзвя́кнутися
«впасти»
дзвя́кот
«тс.»
дзвякоті́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| звя́гаць | білоруська |
| звякаць «дзвонити, бряжчати» | білоруська |
| звек «глухий металічний звук» | болгарська |
| звякъ «звук» | давньоруська |
| dźwięczeć «дзвеніти, звучати»«звук» | польська |
| dźwięk «дзвеніти, звучати»«звук» | польська |
| zvǫkъ | праслов’янська |
| *zvękati (›zvęcati) | праслов’янська |
| звя́гать | російська |
| звя́кать | російська |
| звéчати «звучати; дзвеніти» | сербохорватська |
| zvékati «дзвеніти»«дзвін» | словенська |
| zvèk «дзвеніти»«дзвін» | словенська |
| дзвя́ньгати | українська |
| звук | українська |
| дзвені́ти | українська |
| звяча́ть | українська |
| звяк «звучати» | українська |
| звяцати «звучати; дзвонити» | українська |
| звéкнути «дзвякнути» | українська |
| звȇк «звук; брязкіт» | українська |
| zvek | чеська |
| -к- | ? |
| дзвя́ньгати | ? |
| zvęčati | ? |
| zvonъ | ? |
| дзвін | ? |
| źwięczeć «звучати» | ? |
| zvek | ? |
фон «сторонній шум, тріск у мікрофоні, телефоні тощо»
запозичення з грецької мови;
гр. φωνή «звук, голос», φημί «кажу, говорю» споріднені з лат. fārī «говорити», fāma «чутка», вірм. ban (род. в. bani) «вчення, слово», дінд. bhánati, псл. bajati «говорити, мовити», укр. ба́яти;
гр. φωνή зіставляється також зі стсл. звонъ, р. звон, укр. дзвін, алб. zë «голос», що походять з іє. *g̑hu̯on- (Frisk II 1009–1010);
р. бр. фон «тс.», п. fоn «одиниця виміру інтенсивності звука», слц. слн. fón «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zë «голос» | албанська |
| фон «тс.» | білоруська |
| ban «вчення, слово» (род. в. bani) | вірменська |
| φωνή «звук, голос» | грецька |
| φημί «кажу, говорю» | грецька |
| φωνή | грецька |
| bhánati | давньоіндійська |
| *g̑hu̯on- | індоєвропейська |
| fārī «говорити» | латинська |
| fāma «чутка» | латинська |
| fоn «одиниця виміру інтенсивності звука» | польська |
| bajati «говорити, мовити» | праслов’янська |
| звон | російська |
| фон «тс.» | російська |
| fón «тс.» | словацька |
| fón «тс.» | словенська |
| звонъ | старослов’янська |
| ба́яти | українська |
| дзвін | українська |
цвоня́к «частина складеного обода колеса»
пов’язане із [дзвін] «обід колеса» Ж, [зво́на] «тс.», [звонаки́] «необковані колеса у возі», спорідненими зі [звено́] «ланка ланцюга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цвоня́стий
«зі складеним ободом (про колесо)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзвін «обід колеса» | ? |
| зво́на «тс.» | ? |
| звонаки́ «необковані колеса у возі» | ? |
| звено́ «ланка ланцюга» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України