ДЗВОНИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ДЗВОНИ́ТИ дзвоню́, дзво́ниш, недок.
Виклика́ти звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком або б'ючи по деяких предметах.
Приклади
- Він [паламар] один знає, по кому і як дзвонити. (Панас Мирний)
- Покоївка дзвонила склянками. (М. Коцюбинський)
- Гетьман старий ридає, До Бога руки знімає, .. І, мов дзвоном дзвонить, Говорить. (Т. Шевченко)
Видавати дзвін (дзвеніння).
Приклади
- Дзвони дзвонять, наче музики грають. (І. Нечуй-Левицький)
- Знову дзвонить телефон. (В. Кучер)
Виклика́ти до телефону дзвінком телефонного апарата; говорити по телефону.
Приклади
- [Надія:] А мій Гордій теж приїхав? [Ромодан:] Скоро буде, дзвонив мені.... (О. Корнійчук)
- – Дзвонили ви до Русевича? – спитав Петров .. – Двічі дзвонив. (Ю. Шовкопляс)
- Оксен, похмурий і сердитий, поїхав у сільраду ще раз дзвонити у район. (Григорій Тютюнник)
перен., розм.
Без потреби багато говорити; базікати, поширювати чутки, плітки і т. ін.
Приклади
- І побігла [Хвеська], і вже дзвонить по всьому селу, що її чоловік налаяв і трохи не бив, і що він гроші знайшов, і що він ховається з ними. (з переказу)
дзвони
Оркестровий ударний музичний інструмент, який є набором дзвонів різного розміру, вільно підвішених на перекладині.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.