ВІРИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ВІ́РИТИ рю, риш, недок.

у що і без дод. Бути впевненим, переконаним у чому-небудь. Приклади
  • [Хвора:] Нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить. (Леся Українка)
  • Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне. (М. Рильський)
у кого. Бути впевненим у кому-небудь, вважати когось гідним довір'я. Приклади
  • Я знаю тебе [Галю], .. я вірю в тебе навіть тоді, коли, певне, ніхто інший не вірив би. (Леся Українка)
  • Військо вірило у свого короля, як у Бога. (Б. Лепкий)
  • Іван Франко вірив у свій народ. (П. Тичина)
у що, чому і без дод. Приймати щось за правду. Приклади
  • І почне [капітан] їй усякі теревені правити, розважаючи її; то, сердешна, хоч і не зовсім, а часом було трошки стане вірити. (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • Пріська не знала, чому вірити, кого слухати. (Панас Мирний)
  • Ні разу я і в лютому вогні В передчуття не вірив на війні. (О. Підсуха)
кому. Мати довір'я до когось, довіряти кому-небудь. Приклади
  • Я чогось ні на крихту не вірю йому, коли він що каже. (М. Коцюбинський)
  • Шведи вірили в їх чесність, і, мабуть, не одному довелося розчаруватися в тій вірі. (Б. Лепкий)
  • [Гайдай:] Як собі, вірять йому товариші: з тих він, що голову дасть відрубати, аби лиш революція жила! (О. Гончар)
Те саме, що ві́рувати 1. Приклади
  • Іван [Хреститель] христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
  • Інститут мав свою церкву. Ходити до неї слід було .. обов'язково. Тут я й перестав вірити в Бога, в чому й признався на сповіді законовчителю отцю Олександрові, єдиній ліберальній людині з усіх наших учителів. (О. Довженко)
Визнавати існування Бога; бути релігійним. Приклади
  • – Адже й гяури вірять в аллаха!... (М. Коцюбинський)
тільки 2 ос. одн. і мн. Вставне слово, що вживається для більшого переконання того, до кого звернена мова. Приклади
  • [Химка:] Вірите, – часом шматка .. хліба недоставало [не вистачало]. (Панас Мирний)
  • – Голова в мене розболілась так, що, вірите, ледве до ліжка доплентався, – скривився Макар Іванович. (М. Коцюбинський)
  • – А миршавий який, старий, нещасний! От у нас був командир. – І ти не можеш заспокоїтись? – Віриш, убив він мене, цілий тиждень не спатиму. (Ю. Яновський)

ВІР у, ч., діал.

Те саме, що вір'я́. Приклади
  • Далі стояв вір, обнесений цегляною загорожею. (із журн.)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.