ВІР — ТЛУМАЧЕННЯ
ВІР у, ч., діал.
ВІ́РИТИ рю, риш, недок.
у що і без дод.
Бути впевненим, переконаним у чому-небудь.
Приклади
- [Хвора:] Нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить. (Леся Українка)
- Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне. (М. Рильський)
у кого.
Бути впевненим у кому-небудь, вважати когось гідним довір'я.
Приклади
- Я знаю тебе [Галю], .. я вірю в тебе навіть тоді, коли, певне, ніхто інший не вірив би. (Леся Українка)
- Військо вірило у свого короля, як у Бога. (Б. Лепкий)
- Іван Франко вірив у свій народ. (П. Тичина)
у що, чому і без дод.
Приймати щось за правду.
Приклади
- І почне [капітан] їй усякі теревені правити, розважаючи її; то, сердешна, хоч і не зовсім, а часом було трошки стане вірити. (Г. Квітка-Основ'яненко)
- Пріська не знала, чому вірити, кого слухати. (Панас Мирний)
- Ні разу я і в лютому вогні В передчуття не вірив на війні. (О. Підсуха)
кому.
Мати довір'я до когось, довіряти кому-небудь.
Приклади
- Я чогось ні на крихту не вірю йому, коли він що каже. (М. Коцюбинський)
- Шведи вірили в їх чесність, і, мабуть, не одному довелося розчаруватися в тій вірі. (Б. Лепкий)
- [Гайдай:] Як собі, вірять йому товариші: з тих він, що голову дасть відрубати, аби лиш революція жила! (О. Гончар)
Те саме, що ві́рувати 1.
Приклади
- Іван [Хреститель] христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
- Інститут мав свою церкву. Ходити до неї слід було .. обов'язково. Тут я й перестав вірити в Бога, в чому й признався на сповіді законовчителю отцю Олександрові, єдиній ліберальній людині з усіх наших учителів. (О. Довженко)
Визнавати існування Бога; бути релігійним.
Приклади
- – Адже й гяури вірять в аллаха!... (М. Коцюбинський)
тільки 2 ос. одн. і мн.
Вставне слово, що вживається для більшого переконання того, до кого звернена мова.
Приклади
- [Химка:] Вірите, – часом шматка .. хліба недоставало [не вистачало]. (Панас Мирний)
- – Голова в мене розболілась так, що, вірите, ледве до ліжка доплентався, – скривився Макар Іванович. (М. Коцюбинський)
- – А миршавий який, старий, нещасний! От у нас був командир. – І ти не можеш заспокоїтись? – Віриш, убив він мене, цілий тиждень не спатиму. (Ю. Яновський)
ВІ́РА и, ж.
Упевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь.
Приклади
- Йшла [Соломія] уперто і завзято, з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди. (М. Коцюбинський)
- Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя. (Леся Українка)
- У кого віра в правду є, Той всюди переможе. (С. Воскрекасенко)
у кого.
Впевненість у позитивних якостях кого-, чого-небудь.
Приклади
- Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри .. у перемогу всього світлого над темрявою і злом. (М. Коцюбинський)
Упевненість в існуванні чого-небудь.
Приклади
- Спокій Сократа в його останню годину пов'язаний з його вірою в безсмертя. (з наук.-попул. літ.)
- У первісної людини вже існували примітивні релігійні культи, зокрема віра в потойбічний світ. (з навч. літ.)
Те саме, що дові́р'я.
Приклади
- Без міри нема віри. (Номис)
- Дуже Вам дякую за ту віру, яку маєте до мене, бажаючи накласти на мене високий обов'язок стежити за Вашими виданнями. (М. Коцюбинський)
- Бував Тодось в Китаї і в Сибіру, Здається, навіть добував женьшень; – І я, малий, мав цілковиту віру До довгих і кошлатих теревень. (М. Рильський)
бібл.
Дар Бога людині, завдяки якому встановлюється її зв'язок з Богом.
Приклади
- Одному бо Духом [Святим] дається слово мудрості, а другому – слово знання тим же Духом, а іншому – віра тим же Духом. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
- Віра від слухання, а слухання через Слово Христове. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
Визнання існування Бога.
Приклади
- Тут довелося зачепити питання і про Бога і про чорта, про віру в першого і про всякі мудрощі другого. (Панас Мирний)
Те або інше релігійне вчення, віровизнання.
Приклади
- – Котилися І наші козачі Дурні голови, за правду, За віру Христову. (Т. Шевченко)
- Годой сидів як неживий – поганці знущалися з його віри. (І. Білик)
ВІ́РА виг.
У мові моряків, будівельників і т. ін. – команда при вантажних роботах, що означає: “піднімай!”, “вгору!”; протилежне майна.
Приклади
- Час від часу чути слова, такі звичні на будовах: – Віра! Майна! (з газ.)
ВІ́РА и, ж., іст.
Грошовий штраф у Київській Русі на користь князя за вбивство вільної людини.
Приклади
- Верв мала обов'язок спіймати і видати на суд убивцю або ж заплатити за нього віру. (з навч. літ.)
- У разі відсутності найближчих родичів призначалася віра: вбивця платив князеві 40 гривень або 40 фунтів срібла. (із журн.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.