ВІНУ — ТЛУМАЧЕННЯ
ВІН його́ (з прийм. від ньо́го, у ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., ч.
Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника.
Приклади
- І наверзлось мені, що оце і є він, шлях мій. (Марко Вовчок)
- Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш, Сріблом-злотом сяє, А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! (С. Руданський)
- [Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді.... (І. Карпенко-Карий)
- Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу. (А. Головко)
- Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім. (Д. Павличко)
У сполуч. із займ. сам виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних.
Приклади
- Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні]. (М. Коцюбинський)
У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру.
Приклади
- [Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він.... (Леся Українка)
- Тільки кронясті дуби стояли над водою, як храми. І ось він прийшов, великий будівник, і своїм духом, своїм витвором оживив цей пустельний простір. (О. Гончар)
- Он мати стоїть з братом і сестричкою на руках. А це ось він, сам Миколка, веде Первінку степом з базару в село додому. (М. Вінграновський)
тільки род. в.
Уживається в значенні присвійного займенника.
Приклади
- Пізнати дурного по сміху його. (Номис)
- Ловила й Катря на собі його погляд не раз – настирливий. (А. Головко)
- Гірей нахмурений сидів; Янтар в устах його димився; Блискучий гурт вельмож-рабів На хана з острахом дивився. (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
Виступає як компонент у значенні частки в складі фразеологізмів типу біс (чорт) його́ зна́є, хто його́ зна́є, хай (неха́й) йому́ біс.
Приклади
- А де ж наймит наш? – здивувалася Сара. – Де він? А біс його знає, – протягла єврейка, – одпросився в хазяїна, нібито на ярмарок у Вільшану, а хто його знає, куди пішов, може, й до гайдамаків. (М. Старицький)
- Макс нетерпляче боляче морщиться. – Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? (В. Винниченко)
- Хай йому біс, які Перун почав викидати фокуси, страх і жах. (із журн.)
ВІ́НО а, с.
іст.
Плата за наречену в деяких давньоруських племенах.
Приклади
- У деяких племенах дружину викупали за віно, тобто за плату. (з навч. літ.)
заст.
Посаг.
Приклади
- [Хома:] Скажи, яке ти віно даси за своєю дочкою? (І. Карпенко-Карий)
- Марійка вже підростає, треба віно готувати. (М. Івченко)
- Щоб віддати Кулину за хазяйського сина, батько готував добре віно, – важку скриню і шматок поля. (С. Чорнобривець)
заст.
Подарунок.
Приклади
- – Чолом тобі, княже. – Здоров будь. Що привіз мені єси? – Віно од Великого князя витичівського. – Мій дід прислав мені віно? Пощо ж сам не прийшов? (І. Білик)
ВІ́НА и, ж.
Індійський струнний щипковий інструмент.
Приклади
- З індійських інструментів слід згадати найулюбленішу в Індії щипкову віну, яка пережила тисячоліття і згадується ще у Ведах. (з наук.-попул. літ.)
- Віна – семиструнний інструмент з округлим корпусом із видовбаного дерева або сушеного гарбуза; у верхній частині довгої шийки має резонатор із гарбуза меншого розміру. (з наук.-попул. літ.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.