УДАРЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

кого, що і без прям. дод., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. Приклади

– Ні! Не діжде..! – сердилась старенька пані, ударяючи кулаком об кулак. (Панас Мирний)
Могутнім хвостом ударяв [кит] пароплав по боках і ховався в воду, пірнав під пароплав і підносив його на своїй спині. (М. Трублаїні)
[Співець:] Як його [пророка] в залізному ярмі виводили в полон з Єрусалиму, він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу. (Леся Українка)
– З чого ж починати? – вдарив Денис по молодому дубкові сокирою так, що аж листя на ньому затремтіло. (Григорій Тютюнник)
І зараз з усіх восьми копит рвонули коні й гаркнули колеса. Холодні скалочки мерзлої дороги, як дробом, ударили в лице, обсипали всього. (А. Головко)
– Та ще ти й не бачив, москалю, наших славних діл! – одказує Лушня, ударяючи пушкаря по плечі рукою й опускаючись коло його на лаву. (Панас Мирний)
– А ти, Мироне, тримайся свого, то не пропадеш. Живи, – вдарив полісовщика кістлявою рукою по плечі, наче дозволяючи йому жити на світі. (М. Стельмах)
Сильний прибій ударяв у берег. (М. Трублаїні)
Я вийшов на вулицю. В обличчя мені ударив вітер, штормовий вихор. (Ю. Яновський)
Хвиля саме вдарила в борт і каскадом загуркотіла по палубі вгорі. (Ю. Смолич)

кого і без прям. дод. Навмисне завдавати кому-небудь ударів, намагаючись заподіяти біль або убити. Приклади

От він люльку покуряє, Злегка коника вдаряє, Дужче коника вдаря І говорить до царя. (Л. Первомайський)
Десь хлопчик недалечко був, На його [голуба] цуркою шпурнув І в голову якраз ударив дуже... (Л. Глібов)
Роман похитнувся, а Гервасій ще міцніше вдарив хлопця правицею в друге вухо. (М. Стельмах)
Хліб так ударив ланцюгом хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим на землю. (О. Довженко)
– Бий його лиха година! – скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю. (М. Коцюбинський)
Ухопив Марусяк Андрія, здавив полонинською силкою ко́ханою і, піднявши догори, вдарив об землю. (Г. Хоткевич)
Мені хотілось цим грубим словом ударить читача. (М. Коцюбинський)
Вона [репліка] боляче вдарила по гострому Явтуховому самолюбстві, але заперечити щось проти цілого натовпу він не зважувався. (Г. Епік)
Треба сказати просто: коли зараз же не буде вжито надзвичайних заходів – то нас можуть дошкульно ударити. (В. Еллан-Блакитний)
– Аркадію Аркадійовичу, а кого ж там критикувати?.. – Можете по санітарках, по прибиральницях проїхатись, – пояснив директор. – Ударте й мене за те, що й досі не збудував нового корпусу. (Є. Кравченко)

кого і без прям. дод., перен. Дуже впливати на кого-небудь; сильно вражати. Приклади

Прикро вдарили нас у Вашій примітці до статті Лукіяновича слова про те, що Драгоманов “смертельно хворий”. (Леся Українка)
Цей здогад аж вдарив Майбороду. (Ю. Смолич)
Іде, виграваючи міддю, в серце ударяючи, марш. (М. Бажан)
Промова від перших речень ударила всіх зібраних по серцях. (І. Франко)
В школі почувся розгонистий сміх, він боляче вдарив у серце Бараболі. (М. Стельмах)
Раптом важкий стогін боляче вдарив Марію по нервах. (Ю. Бедзик)
І враз ясно, виразно вдарила йому в голову думка: “Згоріла хата, згорів і хліб...”. (М. Коцюбинський)
Оксана так і обмерла. Як блискавка, вдарила думка – “пропало все!”. (А. Головко)
– Ану, покажи свої руки! – Одразу вдарило в голову: усе пропало! (В. Минко)

перев. док., розм. Вистрелити або почати стріляти (з вогнепальної зброї). Приклади

У труби затрубили, У дзвони задзвонили, Вдарили з гармати, Знаменами, бунчугами [бунчуками] Гетьмана укрили. (Т. Шевченко)
[Одна арабка:] Вставайте, брати, бороніть волю! Станьте за скелі! Підійміть шаблі! Готуйте рушниці! Вдарили, й розніс вітер дим і з димом – наших ворогів. (І. Нечуй-Левицький)
Хату облили [фашисти] якоюсь сумішшю, піднесли до стріхи смолоскипи, а по вікнах ударили з автоматів... (М. Стельмах)
Бережись, Тарасе мій коханий! Нахиляйтесь нижче, козаки! Це ж по вас ударило з гармати, полоснуло гулом і огнем... (В. Сосюра)
Ворожий автомат ударив з-за ріки... (В. Сосюра)
Перехресним вогнем ударили кулемети. (Я. Гримайло)

кого, що і без прям. дод. Влучати, вражаючи (про кулю, снаряд, блискавку і т. ін.). Приклади

Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі. (О. Донченко)
Тут його вдарила куля. (Ю. Яновський)
Десь ворожий шумів броньовик, кулеметів гула стрілянина... Там, де біла мела хуртовина, в груди вдарила куля, як крик. (В. Сосюра)
Страшенний гуркіт заглушив його: снаряд ударив просто в палаючу скирту. (О. Гончар)
Другим упав Шередега, його вдарило в шию. (Григорій Тютюнник)

перев. док., кого, що і без прям. дод., по кому – чому, на кого – що, також без дод. Раптово атакувати ворога. Приклади

Одна в його думка – ударити на Іванців табір. (П. Куліш)
Гей, нумо, до зброї!.. Вдаримо на татар і турків. (М. Кропивницький)
Ударили втретє – і знову поля Всі трупом шотландським укриті. (Леся Українка)
Молодиця втрутилась до розмови: “У них [німців] од цього краю варта стоїть, – ви вдарте їх од великого лісу, там безпечніше”. (Ю. Яновський)
Щоб знесилити свого противника, Андрій вирішив ударити по Києву. (А. Хижняк)
Перед тим, як вдарять по контрреволюції, пройдімось безлюдними вулицями Києва, прислухаймось до перешіптувань, зазирнімо в оселі багатих і бідних. (О. Довженко)
[Іван:] Я знаю те поле, сам колись мучився на ньому бригадиром. Так буде там завжди, доки не вдарите по суховіях. (О. Левада)
Насамперед ударили вони [католики] на руський, а властиво староримський (юліанський) календар, якого держалася православна церков. (І. Франко)

перев. док., що і без прям. дод., розм. Швидко, енергійно розпочати якусь дію або зробити, виконати і т. ін. що-небудь. Приклади

Підем з Галею до клубу, вдарять нам музики, Подарую їй на свято нові черевики. (Л. Забашта)
Посадила вража баба на трьох яйцях гусака, Сама вийшла на улицю та вдарила тропака. (з народної пісні)
– А нуте, діти, отакої! – І старий піднявся. Як ударить, як ушкварить, Аж у боки взявся. (Т. Шевченко)
Біля столу Максим хвацько вдарив навприсядки, танець затягнув його під самий стіл і там обірвався. (М. Стельмах)
Маючи все-таки деякий життєвий досвід, я, побачивши ленінградку із шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бік вулиці. (Остап Вишня)

що і у що. Ударом, ударами по чомусь, у що-небудь створювати звук. Приклади

На дзвіниці вдарили в дзвін, і тонкий дзвінкий гук задрижав і розлився по селі на всі долини. (І. Нечуй-Левицький)
На пероні .. чоловік у червонім картузі вдарив у дзвінок двічі. (А. Головко)
– Коли з Івчанки відступали австрійці, не схотів чоловік, щоб переходили через його село. Заліз у берег і вдарив ложкою в порожнє відро. Та так ударив, що навіть австрійські кулеметники не відрізнили дудніння відра від кулемета. (М. Стельмах)
* У порівн. Заспівав [Назар], як у дзвін ударив. (Марко Вовчок)
Всі троє загомоніли, мов у дзвони, вдарили. (Ганна Барвінок)
От музика заграла Дербенського маршу, вдарили в бубни, поїхали, тільки пил їх покрив! (Г. Квітка-Основ'яненко)
Посідали. Розв'язав торбину. Вийняв кобзу, разів зо два Ударив по рваних. (Т. Шевченко)
А струни плакали .. Де в бій, – вони нас кликали в утому... Та от – прийшов співець новий і в струни вдарив по-новому, і ми здригнули! (В. Сосюра)
* Образно. Рівно вдар смичком По людських серцях, Щоб ніхто кругом Не згасав у снах. (М. Рильський)
Дужі голоси вдарили чумацьку пісню. (І. Нечуй-Левицький)
Чутно, як зовсім близько хлопці голосно вдарили парубоцької [пісні]. (І. Микитенко)
Півень ударив утретє, почало край неба червоніти, а його [Федора] немає, немає. (Панас Мирний)
Перепел ударив, неба край біліє. (І. Манжура)
І стала хороша у птаха питати, Чи довго ще в світі їй весни стрівати? Зирнула їй пильно зозуля у вічі, Роззявила ротика й вдарила тричі. (Я. Щоголів)
Тільки що вдарили в дзвін до утрені, вже він [сотник] і скочив, і розбудив пана писаря Пістряка. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Тілько що Яків вийшов з хати, як вдарив дзвін на пожежу. (Панас Мирний)
Як же вдарили в казани до обіду, тоді ціла купа запорожців кинулась до Кирила Тура; одв'язали од стовпа. (П. Куліш)
Ну що ж, музико, вдар відбій, і не в жалі оті свайбові [весільні], а в мужність смуток перелий моєї першої любові. (І. Гончаренко)

Звучати різко, сильно; лунати, розноситися. Приклади

От вдаряє акорд. Папа заграв! Як зразу стає спокійно і затишно. (Ю. Смолич)
Коли сонце стало високо, вдарив із дзвіниці дзвін; хитнув повітря і ножем пройшов в серце. (М. Коцюбинський)
Десь далеко у вечірньому тихому повітрі весело вдарили святкові бубни. (О. Гончар)
В тиші зоряній Гарматні вдарили салюти На честь, на славу, на хвалу. (А. Малишко)
Аж ось на ратуші вдарила перша година. (І. Франко)
Вже вдарило північ. (І. Нечуй-Левицький)
Годинник відбив своє і далі: тік-так-тік-так! Минуло півгодини, вдарило девять. (У. Самчук)
Коли тут як ударить грім, як хрясне! так усі й заціпли. (Ганна Барвінок)
Різнула блискавиця, мов крикнули зразу всі простори і гори, і – вдарив грім! (Г. Хоткевич)
Відтіля ударило громом і посипало градом! (Панас Мирний)

Маючи значну інтенсивність, дуже освітлювати, сильно звучати, чутися, звичайно з силою діяти на органи чуттів людини (про світло, звуки, запах і т. ін.). Приклади

Проміння місяця вдаряло йому просто в лице, і в цих променях ясно видно було бридку пику. (Ю. Смолич)
Крізь голубий морозяний туман Трави посохлої ударив запах милий. (М. Рильський)
Зупинився коло мартенівської печі, спека його вдарила із засипних вікон, півтори тисячі градусів спека. (Ю. Яновський)
Широкий майдан ударив гамором, дзвінками трамваїв, вигуками продавців газет. (М. Чабанівський)
Як тільки я перейшла сіни, ще мокрі після вчорашньої зливи, і одчинила двері в шкільну кімнату, на мене вдарило холодною вільгістю, мов з льоху. (Леся Українка)
Коли відчинили двері, з світлиці вдарило міцним самосадом, самогоном, яблуками і розпареним їдким потом. (М. Стельмах)
Очі з червоного намиста [у роблених голубів] світили на всю хату, коли вдаряв у них сонячний промінь. (Панас Мирний)
Вже й ніч землю обіймає; зійшов місяць і вдарив ясним промінням по білих хатах. (Марко Вовчок)
Сонечко вдарить по тих дукачах препишних .. сяє Маруся – квітка квіткою! (П. Куліш)
В щілину дверей ударив промінь, і раптом засвітилося в льоху. (Іван Ле)

перев. док. Початися, настати раптово або з великою силою (про явища природи). Приклади

Пішов він [Котигорошко] підземним світом. Іде та іде, коли насунули хмари, як ударить дощ та град. (з казки)
– А вже б час їхати, поки не вдарила спека, – сказав Мавродін трохи згодом. (І. Нечуй-Левицький)
Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в'яне, жовкне... (Леся Українка)
Весна того року, забарившись, ударила дружно; вода з поліських берегів почала прибувати з небувалою силою. (Г. Коцюба)
Розвіялись низькі хмари, певно, до кінця пересіяли своє холодне мливо, випогодилось на світанок, зазорилося, вдарило скрипучим морозом. (Ю. Збанацький)
Все казало, що удар одна-друга негода – і вона [Параска], як зламана, зігнеться. (Панас Мирний)
Але минали дні за днями тихо; Здавалося, минуло наше лихо, Та нагло вдарило воно, мов грім. (І. Франко)
І строки минули – вдарила війна. І друг подав про себе вістку. (П. Тичина)
Швидко вдарить повстання, мов крик, світова революція гряне. (В. Сосюра)

З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); бити сильним струменем. Приклади

Напередодні з нової свердловини вдарив фонтан. (О. Донченко)
Старе джерело вдарило з-під землі раптово і несподівано, але так, що тепер зупинити його вже не могла ніяка сила. (В. Кучер)
Мій друг у рік отой важкий Загинув на війні .. І кров із серця в ковилу Ударила струмком. (М. Гірник)
Раптом велика брила породи сама відвалилась, і з земних грудей могутнім струменем вдарила вода. (М. Ю. Тарновський)
Жарке полум'я вдарило вгору, осяваючи купи сонних хат і дерев. (Б. Грінченко)
Земля розкололась і вдарила вгору пружним полум'ям. (О. Гончар)

у сполуч. зі сл. у піт, в жар і т. ін., безос., кого, розм. Раптово викликати певний стан. Приклади

[Рябина:] Так ось воно як! Аж в піт мене вдарило. (І. Франко)

тільки недок., на що, перен., розм. Звертати увагу на що-небудь, зважати на щось. Приклади

Як грім, гуркотів регіт по хаті, та Тимофій на те не вдаряв. (Панас Мирний)
Багато ходило з поклоном до графа Скаржинського, але граф мало вдаряв на мужицькі поклони й прохання. (О. Донченко)
Він не вдаряв на один обід, а він ударяв на всі зразу. (Панас Мирний)

у що, об що. Те саме, що ударя́тися 1. Приклади

Лопасті [корабля] люто вдаряли об воду, і білясті вали крутилися в зеленій глибині. (Олесь Досвітній)
Пхнув щосили прогонич. Залізний болт з брязком ударив у віконницю, аж луна пішла попід високу стелю. (М. Коцюбинський)
Глухо вдарили в берег фарбовані сходні. (Л. Первомайський)

заст., рідко. Робити наголос на якомусь складі. Приклади

Народ говорить доволі чистою галицькою вимовою .. Акцентують слова трохи по-польському, вдаряючи на передостанній склад. (І. Нечуй-Левицький)

УДАРЯ́ТИ