ПУСКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

кого, що і без прям. дод. Переставати тримати в руках, затримувати руками кого-, що-небудь, не вдержувати в руках. Приклади

Мани собаку, а з рук не пускай кияку. (Номис)
Давали, та з рук не пускали. (приказка)
Мотря держала в руці курку й не хотіла її пускати. (І. Нечуй-Левицький)
Чубенко хилив голову й пускав з руки повід, кінь спотикався на корчах лісової дороги. (Ю. Яновський)
– Хіба й справді не сестра я? – Ні, моє кохання. Моє серце! – Боже ж ти мій! Чому я не знала? Була б тебе не любила І не цілувала... Ой, ой! сором! Геть од мене! Пусти мене! (Т. Шевченко)
Взяв Іван обидві щуки, Обережно взяв у руки, І до моря поспішив, І у море їх пустив. (Л. Первомайський)
– Перснів скільки! – скрикнув [парубок]. Я стулила руку в кулак – не пускаю, а він усилковується відняти. (Панас Мирний)
[Лицар:] Ой, лихо! дубнуть, мліють руки!.. (Пускає руки й скочується з гори в діл). (Леся Українка)
Під розпогодженим небом, Віжки пускаючи, мчить панотець на колесах покірних. (М. Зеров)
Вершники з'їхались, поговорили про віщось, і один з них, вийнявши лука, натяг і пустив тетиву. (М. Старицький)
Пустивши поводи, їдуть [карателі] повільною ступою. (О. Гончар)
Оврамиха, стара мати, А три сини мала. Гей, в доріженьку та великую На ніч не пускала. (з народної пісні)
Він береться за шапку. Схопила [Варка] його за рукав, – не пускає з хати. (Марко Вовчок)
На ранок Давид підвівся ледве розвиднілось і зразу ж зібрався йти. Не пускали. (А. Головко)
Не пустив Шрама Сомко у печери, завернув до себе з усіма на козацьке подвір'я. (П. Куліш)
Він хотів сказати, що теж не пустить її нікуди від себе, але промовчав. (П. Загребельний)
– От вже як піду заміж, .. і діточок буду обшивати, і тебе, мамочко, що ти в мене була така добра, жалувала мене, пускала .. гуляти. (Г. Квітка-Основ'яненко)
В село до дівчат-ровесниць мати лиш рідко коли пускає. (О. Кобилянська)
Дід заборонив їй виходити з двору .. і не пускав на посиденьки до сусідів. (Григорій Тютюнник)
– Хіба ти знов поїдеш на буряки? – спитала її мати. – Поїду, аби тільки батько пустили. (І. Нечуй-Левицький)
А я кажу: “Як не пустите малювати, на зло вам умру”. (Ю. Яновський)
* Образно. Матюха смикнувся, але щось мов за поли його схватило й не пустило вдарити в першу ж мить. (А. Головко)
Коли .. її ніхто не чіпав, не бив, .. а так пускав на волю, тоді вона любила блукати по бур'янах. (Панас Мирний)
Гафійка почула про Марка від Підпари. Він сердито жалівся: і так од голоти життя не стало, а тут ще Гущу пустили. (М. Коцюбинський)
[Служебка:] Ну, де ти тут? Виходь! Принесла страву! [Лицар-в'язень:] Ох, не до страви вже! Пусти на волю! (Леся Українка)
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають. (Номис)
Пишу до Вас, лежачи в ліжку: застуда вже третій місяць не пускає мене звідти. (М. Коцюбинський)
Тимофій гребе, що аж мускули тріщать, стараючися випрямити дарабу в просту лінію, але вода не пускає і рве дарабу на дві часті. (Г. Хоткевич)

кого і без прям. дод., до кого – чого, у що, куди, з інфін. Давати можливість, дозволяти кому-небудь увійти, в'їхати, проникнути кудись; впускати. Приклади

Ворота в баштах запирали [троянці], Своїх ховатись не пускали, Бо напустили б і чужих. (І. Котляревський)
– Скажи, серце, Гаврилові, щоб більше не одмикав дверей і нікого не пускав сюди. (І. Нечуй-Левицький)
Хоч Борис десь вартував комори, його до кімнати пустили як звичайного гостя. (В. Підмогильний)
– Цілий день лежав я в землянці, складав план, і до мене нікого не пускали. (Григорій Тютюнник)
Прибувай до мене, щоб вороги спали, То я тебе пущу, щоби мати не знала. (П. Чубинський)
* Образно. Дзвенить розмова і парує чай; Віддайся їм і в серце не пускай Щемливих забобонів. (М. Зеров)
Калашник погрожував йому, лаяв сусіду за те, що той пускав Терешка до себе ночувати. (Г. Епік)
– Ходім, сину, .. Коли пустять в хату; А не пустять, то й надворі Будем ночувати. (Т. Шевченко)
– Зібралася нас купка жінок, допомагали поранених носити. Отут по хатах і госпіталь був .. А Палажка твоя до своєї хати не пустила. (С. Журахович)
– А, так ти й квартиранта пустив! (А. Головко)
У першій кімнаті сидів старий у темній рясі .. – Ось до вас прийшли, – каже йому молодиця, пускаючи мене у двері. (Марко Вовчок)
– А ми вирішили тікати на батьківщину – сюди, у Великий степ. Росіяни тоді нікого не пускали через Урал. Треба було переправитись темної ночі. (З. Тулуб)
Пороздвигалися [порозсувалися] дяки, пустили Харка на покуть. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Щоб не зароситися, Борис пустив паню Міхонську передом, а сам ішов позад неї. (І. Франко)
Щось багато в сім році лаштується збірників, та чи багато пустить цензура. (В. Самійленко)
Людей не чуть, вітру нема (він тут рідко буває гори не пускають). (Леся Українка)
Сволоки .. озвуться до соснових дощок на палубі: “Дошки-сестрички, тісніше ляжте! Хай хвиля по вас слизне і в море полетить. Не пускайте води до нас!”. (Ю. Яновський)
Літак затримався, десь у Прибалтиці нібито гроза не пускала. (О. Гончар)
– Остапе-е!.. Оста-апе-е!.. Голос її прозгучав глухо, стіна ворожого очерету не пустила його далеко, забрала в себе, ковтнула. (М. Коцюбинський)
Узьки [вузьки], високі й зверху гострі вікна пускали мало світа в довгу світлицю. (І. Нечуй-Левицький)
Вимиті вікна заблищали шибками і пустили в хату цілі снопи сонячного світла. (Григорій Тютюнник)
Копають день, копають два, На третій насилу Докопалися до муру Та трохи спочили. Поставили караули. Ісправник [справник] аж просить, Щоб нікого не пускали. (Т. Шевченко)
– А щоб була доладна рада, – Старий Пацюк кричить, – .. Пускать на раду всіх хвостатих, А куцих не пускать. (Л. Глібов)
– А що будемо робити? – спитав титар, обертаючись до дідів. – А то будемо робити, що не пустимо того Балабухи на парафію, от що! – сказали діди. (І. Нечуй-Левицький)

кого, що і без прям. дод. Спрямовувати, посилати, відправляти куди-небудь з певною метою; примушувати іти, їхати, бігти, летіти кудись. Приклади

Колись Боян, співець потужний, Дзвонив у струни золоті, Мов соколів десяток дружний Пускав з-під хмар на лебеді. (П. Куліш)
– Пускай їх, Чумаченко, пускай орлів. Штурмуйте, товариші, на славу! Всім видам... “Славу” [орден]. Бійці запевнили хором, що постараються. (О. Гончар)
Троянці, в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі, Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі. (І. Котляревський)
– Пустити б мене навколо світу просто по меридіану, скільки б то вже разів я додому повертався, – жартував сам із себе Федір Кузьмич, розносячи по людях вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів. (О. Довженко)
Не багато Коновченко по долині Черкень погуляв, – Самих найстарших п'ятсот чоловік рицарів під меч пускав. (з думи)
Оксана була красива і принадна, і вони [гестапівці] в першу мить не знали, що з нею робити. Пускати одразу на тортури чи натішитись .. її тілом. (В. Кучер)
Звісно, соромно такому багатиреві сина-єдинця [одинака] у найми пускати. (Панас Мирний)
– Он у мене синок Василь... Вирощу його... мою милу дитину, моє паненятко... вигодую, вивчу... у пани пущу... Паном зроблю... (Панас Мирний)
– Пустимо [хлопця] в науку, – сказав [ланковий]. (Ю. Яновський)
– А я вже думав одружитись, І веселитися, і жить, Людей і Господа хвалить... А довелося... Накупили І краму й пива наварили, Не довелося тілько пить. Старої пані бахур сивий Окрав той крам. Розлив те пиво, Пустив [наречену] покриткою... (Т. Шевченко)
Яків зіскакує з коня, пускає його пастися в рів під липи. (М. Стельмах)
– Ми пустили коні на леваду, А самі ввійшли в тісне подвір'я. (І. Франко)
Опівдні аул зупинився перепочити. Подоїли овець і кобил, пустили отару й табун пастися. (З. Тулуб)

кого, що і без прям. дод. Примушувати або давати можливість рухатися певним чином, з певною швидкістю. Приклади

Козаки .. пускають із копита коні, кидаються у Дунай, перепливають його. (М. Коцюбинський)
– Старенький гуцул .. пускає свою дарабу побіч нашої. (Г. Хоткевич)
– Хіба ви не знаєте, товариші, що поїзд на ширшій колії тримається стійкіше? Пускай, гони на повну швидкість... (О. Гончар)
Добираємось до ямки. Грицько коней дужче пустив, щоб разом вихопитись з ямки. (Панас Мирний)
Він увімкнув мотор і пустив циклонетку [автомобіль] .. додому. (Ю. Смолич)
Один човен на бистрих хвилях перекидається, і для того зв'язують докупи два або три човни, перекладають дощечки впоперек їх для сидіння і без весел пускають їх по воді. (І. Нечуй-Левицький)
Хотілося .. вхопитися за волосся руками і дерти, по вітру пускати. (Г. Хоткевич)
Дівчата почали заплітати вінки й пускати їх у Почайну, щоб запитати в долі, чи судилося їм мати пару. (С. Скляренко)
– .. Вечір нині любий, тихий, таємничий. – А який вечір? – здивувався юнак. – А купальський. Дівчата й хлопці гулятимуть, віночки на воду пускатимуть. (О. Бердник)
Старі зілля зв'язали в снопок, щоб пустити за водою напровесні. (Ганна Барвінок)
* Образно. Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду. (Леся Українка)
Ми брали горщик, повний каміння й принади, і пускали на мотузці на дно. Лиш поплавок лишався зверху. (М. Коцюбинський)
Там берег, мати і жона... Забудь про них, матросе! Пускай співучий лот до дна, Минай мілини й коси. (М. Рильський)
Пудів двадцять нав'язали їй на шию, на руки і на ноги, та, відчепивши від вірьовок, так її й пустили у воду... (Г. Квітка-Основ'яненко)
Молот пускаймо повище, Биймо, поки гаряче! (П. Грабовський)
Гей, товариство веселе, женім корабель на простори, Весла легкі раз у раз в темну пускаймо глибінь. (М. Зеров)
Пускає [Данило] пальці в краєчок шибки. (М. Стельмах)
– Якось і сама економія вправиться: завтра пускають всі свої жатки, а ще чотири на станції вивантажують. (А. Головко)
Слідом за культиватором пускають борони. (з наук. літ.)
Краще б, ніж тут стояти, піти гуртом на панське поле, пустить по ньому плуг. (М. Коцюбинський)
– В посушливе літо пустили по вигорілому пасовищу трактори. (М. Рудь)
До міста близько. Скоро це буде міська зона, мають пустити тролейбус. (Ю. Винничук)
Чорний пожар по землі пускає [Гза]. (Панас Мирний)
Чоловік у самій сорочці і в білих спідніх штанях .. – з пожежної, видати, команди, пускає на клуню цівку води. (А. Головко)
Старий Пташинський уважно й заклопотано пускав краплі ліків в чарку з водою. (М. Івченко)
Він збив манометр і ударив залізом по боці [паровика]. Потому пустив пару в свисток. (М. Коцюбинський)
Учора знову була газова атака .. певно, пустили новий газ. (П. Колесник)
Десять днів рили канал, щоб пустити воду новим річищем. (О. Донченко)
* Образно. Якийсь скривджений наймит пустив веселим вогнем свою помсту в чорні, як могили, клуні багатія. (Григорій Тютюнник)
Тут Пандар камінь піднімає І в Турна зо всіх жил пускає. (І. Котляревський)
Подивлюсь хоч на її віконце, коли спить. І груддям пускав у город, чи не почує... (Ганна Барвінок)
Княгинина рука не хибила – пускала рогатину влучно. (А. Хижняк)
Шибонула [дівчинка] в його опукою, хлопець похопив та пустив до неї. (Марко Вовчок)
Маркові хотілось схопити камінь і пустити ним у лису голову. (І. Микитенко)
– Треба лаштувать гармату й пускати останню бомбу. (І. Нечуй-Левицький)
Натягував .. лука Королевич Юрась і пускав стрілу в табун кіз. (М. Івченко)
Протягом довгої осінньої ночі кожні десять хвилин ми пускали із шхуни ракети. (М. Трублаїні)
Тугар Вовк, стоячи в щілині, пустив у нього [ведмедя] другою стрілою. (І. Франко)
Ледве встигли сховатися [хлопці] від автоматної черги, яку пустили гітлерівці, почувши голоси серед руїн. (Ю. Яновський)
* Образно. Веселка розмаїта Пустила стріли з-поза хмар. (А. Малишко)
Ліс осяявся синьо. То хмара, чорна і низька, пустила з себе першу стрілу-блискавицю. (Григір Тютюнник)
Кожне слово .. пускав [Отець Григорій], ніби каплями узвару душу кропив. (Б. Лепкий)
Сахновський, застібаючи френч, холодно пускав слова: – Сю ніч ти й спробуєш першу порцію [катувань]. (А. Головко)
Вночі моя уява ожива, .. Приходять ордами незлічені слова. Стискаю їх, мов скарби, у долоні, Пускаю рівними рядами на папір. (С. Крижанівський)
Донька при згадці про ймення Константина хвилювалась, плакала, але немов кам'яніла й не пускала й слова з уст. (Н. Королева)
Щоб дітям веселіш було, Пущу я загадку прехитру. (Л. Глібов)
Семениха стояла, наче засоромлена, й слова не пустила. (Л. Мартович)
Зненацька звалилось на бійців грізне попередження: – Танки праворуч! Першим пустив його Козаков. (О. Гончар)
Раю вам не пускати їх [байки] тепер до друку, а повагом передивиться їх. (Панас Мирний)
Він довго думав: пускати кореспонденцію в номер чи не пускати. (Л. Первомайський)
Видавайте сей каталог, де хочете, під якою хочете фірмою, ми в те не мішаємось, бо на Україні і так пустимо [книжки] якось. (Леся Українка)
Райніс любив простих трудівників і тому вів їх з життя в літературу, щоб з літератури їх живі і діючі образи пустити в народ. (з наук. літ.)

що. Приводити в дію, рух; змушувати працювати (машину, механізм, промислове підприємство). Приклади

Механік за стіною пускає апарата. Апарат деренчить і шумить. (Ю. Яновський)
Осіннього вечора зібралась комуна пускати млин. (М. Куліш)
– Пустили паровики на роботу. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Андрій не покидав надії, що ось-ось .. наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику. (М. Коцюбинський)
Підприємці Дехтярьови в 40-х роках XIX ст. пустили в Києві завод металевих виробів. (з наук. літ.)
В клуб електрику пускали, І зійшлося півсела. (С. Воскрекасенко)
Шофер Серьога пустив швидкість, і ми шарпнули вперед. (Ю. Яновський)

що, у сполуч. з ім., що означають дію або стан. Піддавати якій-небудь дії, використовувати певним чином, з певною метою. Приклади

Капітали, які він пускав у оборот, робилися чимраз більші. (І. Франко)
Хіба ж уявити було прадідам, що він порухом руки пускатиме в дію сили фантастичні, ламатиме небо пекельним гуркотом двигунів..! (О. Гончар)
Дарма, що на трьох ногах [коза], а припустила, аж курява встала; тут вона, похоже, і четверту ногу пустила в ход [хід]. (з казки)
Марина того ж таки вечора, наливаючи чай німцеві, казала: – Бач, якби не я, то ви б і не догадалися горіле [борошно] в діло пустити! А тепер як літа діждемо, назад добрим вернемо. (Панас Мирний)
Слідчий пустив у діло свої кулаки... (І. Багряний)
Протягом години мінометникам кілька разів доводилося пускати в хід гранати, іьти врукопаш. (О. Гончар)
Кілька ударів ножем розпушили землю. Рубін вигорнув її на себе і знову пустив у хід ніж. (І. Сенченко)
Справді, був він невдачливий: .. пустив поле під сіно, сіно подешевшало. (Грицько Григоренко)
– Так, Чернеччину ми пустимо під соняшники, – перевів свої думки Оксен на господарські клопоти. (Григорій Тютюнник)
Я взяв папку, і вона здалася мені такою важкою, наче там був не папір, а чавун. – Гаразд. А як на кафедрі дізнаються, що я пустив цю крамолу в обіг?.. Студентам же роти не зав'яжеш. (А. Дімаров)

кого, що, розм. Продавати або збувати іншим способом. Приклади

До нього [діда] регулярно щороку зіходилася гуцулія [гуцули] довідуватися: чи сіно дешево пускати, чи худобу. (Г. Хоткевич)
Рідного куреня мого давно нема. І городець материн дядько мій якось пустив у чужі руки. (Ганна Барвінок)
– Отак заробляючи кождого дня, того ж дня пускаю все зароблене, не дбаючи про завтра. (І. Франко)
– Я вже знаю, що ви не пустите [гроші] марно... (І. Франко)

що. Давати росток, корінь і т. ін. (про рослину). Приклади

Дерево не пускає коріння вглиб, бо камінь, а розкидає коріння навкруги, обхоплює ним, мов гадюками, камінь. (М. Коцюбинський)
Дуби всихають. Та й тоді ще Прощальні пагінки все вище Пускають. (І. Муратов)
Вербовий частокіл до самого берега прийнявся й пустив од себе широке гілля. (І. Нечуй-Левицький)
Через три дні буряк зазеленів, розправив кущ, виложив по землі широкий лист, пустив молоді паростки. (К. Гордієнко)
* Образно. З радістю прислухається Ївга, як уже пускає в її серце паросток почуття помсти. (Л. Яновська)
Роздумував [Тимко] над долею людей, що перебираються ось на його очах із одного місця на друге. “Де корінець пустив, там і серце залишив ..”. (Григорій Тютюнник)

що. Видавати які-небудь звуки (говорячи, співаючи і т. ін.) певним чином. Приклади

Пана Адама збудили, і він пускав у столовій басові нотки. (М. Коцюбинський)
Ой, піду я в лужочок, Гей, пущу стиха голосок. Пущу стиха голосок, Чи не почує мій дружок. (з народної пісні)
В тиші загалакали голоси .. Чоловічий голос щось буркотить та буркотить, і жіночий озветься словом та й пустить срібний сміх на дорогу. (М. Стельмах)

що. Виділяти, випускати, розбризкувати, випромінювати і т. ін. з себе що-небудь. Приклади

Фалькенбавм, бесідуючи з ним, пускав “із нервозності” просто йому в лице дрібненькі, як мак, крапельки слини. (Л. Мартович)
Самовар пускає вгору кучеряву стьожку пари. (Н. Рибак)
Сказавши, аромат пустила [Венера]: Васильки, м'яту і амбре [амбру], На хмарі в Пафос покотила. (І. Котляревський)

що, розм. Давати можливість чому-небудь лягати, стелитися, розкидатися, спадати по чомусь, на чомусь певним чином. Приклади

– Ой не стій, вербо, над водою, Не пускай гілля по Дунаю. (Ганна Барвінок)
Ось сидить за сніданком, зап'яв широкі груди і пуска по серветці м'яку білу бороду. (М. Коцюбинський)
Який ставний юнак.., О Пірро, обійма тебе на самоті? Для кого ти, ясна і в світлому убранні, По плечах кучері пустила золоті? (М. Зеров)
Він стоїть біля мене, узявся однією рукою за бік, а другу пустив поволі. (Панас Мирний)
Уймився [Іван] обома руками за колик, пустив голову межи руки. (Л. Мартович)
Мар'яна безпорадно пустила руки вздовж тіла. (Я. Мамонтов)
Щовесни, як шиє мати штани старшому [синові], то на цілу долоню довші пускає холоші. (А. Головко)
– Пустимо по стінах і склепіннях фресковий розпис, щоб замінити дорогі заморські мармури. (П. Загребельний)

що. Втрачати, ронити (листя, пір'я і т. ін.). Приклади

Явір пускає листя на воду. (Л. Первомайський)
Ой летіла зозулечка понад море в гай Та й пустила синє пірце у тихий Дунай. (Ю. Федькович)

рідко. Розчинитися, розтавати. Приклади

Надбіг [Лис Микита] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, – де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає. (І. Франко)
Напровесні от-от річка Горинь пустить! (Ганна Барвінок)

що, діал. Надсилати поштою (листи, гроші і т. ін.). Приклади

– Та давай уже, молодице, я твій лист по почті [пошті] пущу. (Марко Вовчок)
Моя мати та пустила письмо до мене та й прислала грошей на Великдень. (В. Стефаник)

ПУСКА́ТИ