ПАЛИМ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПАЛИ́ТИ

що. Знищувати вогнем. Приклади

Магнати палять хати, Шабельки гартують. Довго таке творилося. (Т. Шевченко)
Отож, палячи свої невдалі твори, я почував неначе помсту за “своїх дітей”. (Леся Українка)
Курять [бригади] огнища понад шляхом – зволочини палять. (А. Головко)
Перегріта праска палить білизну.

що, чим і без прям. дод. Спалювати яку-небудь горючу речовину для опалення, освітлення, обігрівання і т. ін. Приклади

Вогонь пригасає, бо нема чим палити. (Г. Хоткевич)
Річка шумить і викидає колоди на берег сердито: на й тобі, чоловіче, з тих величавих лісів, бери швидше, висушуй, пали в хаті. (І. Муратов)
Подекуди вже палили вогнища з сухого бур'яну, біля них грілися трудармійці. (Григорій Тютюнник)

Обдавати жаром; пекти, припікати. Приклади

Кожен ховався од душної спеки, що несамовито пекла-палила. (Панас Мирний)
Мало накочена дорога була труська, сонце палило, як з печі, а я .. проклинав і возика, й себе. (В. Винниченко)
На узліссі сонце є, жарить; так вони зайдуть у гущину, так там ще й гірш: нівідкіль прохолоди ніякої, тільки що зверху палить. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Але ж палить, – скаржиться до Черниша один з його колег, капітан Засядько, розстібаючи комір. (О. Гончар)
Брів межею тихо, як привид... сумний. Колосся до ніг йому з сумом лащилось-скаржилось. А по степу вітри-суховії летять – палять хліба. (А. Головко)
Палило трави, замітало колодязі, з корінням видимало в людей із-під ніг посіви. (О. Гончар)
Як виїздили з дому – морози палили, а тут все місто вже відтає. (О. Гончар)
Там Юркові довелося зазнати, почім пуд лиха. Три ночі блощиці, як вогнем, палили ноги й руки. (С. Чорнобривець)

перен. Дуже хвилювати, непокоїти, мучити (про певні відчуття, переживання і т. ін.). Приклади

Страшні думки вставали в Зіньковій голові .. вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів. (Б. Грінченко)
В очах старої Власов бачить Галині очі, вони так і палять його. (Панас Мирний)
Сльози безсилого розпачу й образи палили груди, ставали в горлі клубком. (З. Тулуб)
Лиш ти одна, мені одна лиш ти Мій палиш сон і душу мою палиш. (М. Вінграновський)
Голод рвав його нутро, спрага палила горло. (І. Франко)
Пив [Краньцовський] квасне молоко безперестанку, так його палило всередині. (Л. Мартович)
Грині ж вона просто співчуває. В роті палить? Певне, йому дістався самий перець, що осів на дно. – Запий, Гриню, компотом... Воно пройде. (О. Гончар)
[Горнов (приклада руку їй до голови):] Ач, який жар палить!.. (М. Кропивницький)
Нестерпно боліла нога, мене весь час то палило, то морозило. (Ю. Збанацький)

що і без дод. Вдихати і видихати дим тютюну, потягуючи його з чубука люльки, цигарки і т. ін. Приклади

Жили собі спокійненько: білявий чоловік або огонь кресав, або люльку палив. (Марко Вовчок)
Хтось біля вікна палив цигарку, і вогник її раптом збільшився, зробивши потім у темряві траєкторію яскравої зірки. (Ю. Яновський)
Льотчик палив сигару за сигарою і, походжаючи по кімнаті, розповідав. (Іван Ле)
Галаган, що вже закурив сам, відкрив портсигар Кузьмі, а потім до Діденка: – Ви теж, здається, палите. Прошу. (А. Головко)
Єдиною невигодою товаришки Тоні було її куріння, бо Городовський не тільки не палив сам, а й насилу терпів курців близько себе. (В. Підмогильний)
– А я не палю. А запальничка є. Будь ласка. (О. Бердник)

що, діал. Випалювати (цеглу, гончарні вироби і т. ін.). Приклади

Палити цеглу.

що, діал. Гнати (горілку). Приклади

Пан став на місці мов прибитий, Почувши все. “Ось як воно! Зовсім пора покинуть пити! Пощо ж мені її [горілку] палити?”. (І. Франко)