НАРІКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

НАРІКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., НАРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док.

тільки недок., на кого – що і без дод. Висловлювати незадоволення ким-, чим-небудь, прикрість із приводу чогось; ремствувати, скаржитися (у 2 знач.). Приклади
  • Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась. (М. Коцюбинський)
  • Невістка нарікала на дорожнечу, що зростає з дня на день. (О. Маковей)
  • Хто в тім винуватий, що батько мучив її [дівчину], що мати свариться, нарікає на неї цілий день? (М. Грушевський)
  • Він не нарікає на долю, коли по щирості, вдячний долі за те, що винагородила його саме Анастасією. (Д. Міщенко)
  • Не нарікай на нужду, нещастя і невдачі. Се твої найкращі вчителі. (М. Дочинець)
тільки недок., рідко. Те саме, що докоря́ти. Приклади
  • Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, – а зараз стане [син] хлібом-сіллю нарікати. (Сл. Б. Грінченка)
кого, що, заст. Називати (у 1, 2 знач.). Приклади
  • [Мелхола:] Твій батько звався Хусою і сина на честь йому я нарекла так само! (Леся Українка)
  • – Село своє нарекли [турбаївці] Чаплинкою на пам'ять про тих чаплів [чапель], що першими зустрілися їм у степу. (О. Гончар)
  • Цей самий Сен-Сімон виявився в профіль викапаним нашим істориком, тільки без окулярів. Спочатку його хотіли наректи Вороною – профіль справді видавався пташиним, довгий ніс тягнув на воронячий дзьоб. (А. Кокотюха)
  • А [мені] ще й завидують, Гордою і злою Злії люди нарікають. (Т. Шевченко)
  • – Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою. (М. Коцюбинський)
  • Вони [типографи] вже в Запоріжжі, В Каховці вже були, Розвідниками щастя їх люди нарекли. (М. Нагнибіда)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.