НАРІКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
НАРІКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., НАРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док.
тільки недок., на кого – що і без дод.
Висловлювати незадоволення ким-, чим-небудь, прикрість із приводу чогось; ремствувати, скаржитися (у 2 знач.).
Приклади
- Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась. (М. Коцюбинський)
- Невістка нарікала на дорожнечу, що зростає з дня на день. (О. Маковей)
- Хто в тім винуватий, що батько мучив її [дівчину], що мати свариться, нарікає на неї цілий день? (М. Грушевський)
- Він не нарікає на долю, коли по щирості, вдячний долі за те, що винагородила його саме Анастасією. (Д. Міщенко)
- Не нарікай на нужду, нещастя і невдачі. Се твої найкращі вчителі. (М. Дочинець)
тільки недок., рідко.
Те саме, що докоря́ти.
Приклади
- Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, – а зараз стане [син] хлібом-сіллю нарікати. (Сл. Б. Грінченка)
кого, що, заст.
Називати (у 1, 2 знач.).
Приклади
- [Мелхола:] Твій батько звався Хусою і сина на честь йому я нарекла так само! (Леся Українка)
- – Село своє нарекли [турбаївці] Чаплинкою на пам'ять про тих чаплів [чапель], що першими зустрілися їм у степу. (О. Гончар)
- Цей самий Сен-Сімон виявився в профіль викапаним нашим істориком, тільки без окулярів. Спочатку його хотіли наректи Вороною – профіль справді видавався пташиним, довгий ніс тягнув на воронячий дзьоб. (А. Кокотюха)
- А [мені] ще й завидують, Гордою і злою Злії люди нарікають. (Т. Шевченко)
- – Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою. (М. Коцюбинський)
- Вони [типографи] вже в Запоріжжі, В Каховці вже були, Розвідниками щастя їх люди нарекли. (М. Нагнибіда)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.