МОРОЧИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

МОРО́ЧИТИ чу, чиш, недок., кого, що, розм.

Завдавати клопоту (у 2 знач.). Приклади
  • Ще довго лікар морочив хлопця: стукав молоточком по колінах, по п'ятах, змушував витягувати руки, заплющувати очі й висолоплювати язика. (С. Добровольський)
  • – Не лайтесь, бабусю, що я вас морочу! (С. Олійник)
перен., рідко. Турбувати, хвилювати. Приклади
  • На ранок Христя не знає, де ходить, що робить. Почування чогось лихого і разом доброго її душу морочить. (Панас Мирний)
  • Тут і так тремтиш весь день, спокою не знаєш, а тут ще сни морочать... Тьфу!... (М. Коцюбинський)
  • Орлик мовчазливий i сумний. Його морочить погане прочуття. (Б. Лепкий)
Уводити в оману; дурити. Приклади
  • [Михайло:] Чи ви мене справді морочите, чи на глуз піднімаєте? (І. Котляревський)
  • А що, як то тілько одно марево, що так часто морочить чоловіка в безмірних пісках безводного степу? (Панас Мирний)
  • – Михайле, не глузуй хоч, – просив Грабовський. – Пощо морочиш хлопців? (М. Сиротюк)
  • – Ти просто морочиш нас, Свамі, – махнув рукою Гаррі. – Вигадуєш казочки, легенди. Де докази? (О. Бердник)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.