МОРОЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мо́рок «темрява; [темний туман Ж; нечиста сила; смертельний жах Ж; страждання Ж; непритомність Ж]»
псл. *morkъ «морок, туман, хмара», пов’язане чергуванням голосних з *mbrknǫti «меркнути, темніти»;
р. [мо́рок] «темрява; туман; запаморочення», [моро́ка] «густа імла, присмерки; запаморочення», бр. мо́рок «темрява», [маро́ка] «запаморочення», п. mrok «присмерки», ч. слц. mrak «хмара», вл. нл. mrok «тс.», болг. м. мрак «темрява», схв. мрȃк «тс.», слн. mrák «присмерки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заморо́ка
«задушливі випари; чарівниця Пі»
замо́роч
«запаморочення»
заморо́чити
«запаморочити»
запа́морока
«тимчасова втрата свідомості»
запа́морочливий
запа́морочний
моро́ка
«тс.»
моро́ки
«непритомність»
морокли́вий
«запаморочливий»
моро́чити
«уводити в оману, дурити; [доводити до непритомності]»
моро́читися
«паморочитися»
моро́чливий
«тс.»
моро́чний
«тс.; темний»
о́бморік
«непритомність»
обморок
«тс.»
обморочувати
«викликати запаморочення; збивати з пантелику»
о́морок
«темрява»«упитися»
(собі)] Ж
па́морок
«потемніння в очах»
па́морока
«тс. Нед; запаморочення; туман, імла»
па́мороть
«потемніння в очах»
па́морочити
«притупляти свідомість; п’янити»
па́морочка
«мряка»
па́морочливий
па́морочний
поморок
«потемніння в очах; морок»
су́морок
«сутінок, присмерк»
су́мороки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́рок «темрява» | білоруська |
| мрак «темрява» | болгарська |
| mrok «тс.» | верхньолужицька |
| мрак «темрява» | македонська |
| mrok «тс.» | нижньолужицька |
| mrok «присмерки» | польська |
| *morkъ «морок, туман, хмара» | праслов’янська |
| мо́рок «темрява; туман; запаморочення» | російська |
| мрȃк «тс.» | сербохорватська |
| mrak «хмара» | словацька |
| mrák «присмерки» | словенська |
| моро́ка «густа імла, присмерки; запаморочення» | українська |
| маро́ка «запаморочення» | українська |
| mrak «хмара» | чеська |
| *mbrknǫti «меркнути, темніти» | ? |
моро́ка «клопіт, турбота; [гра в шість паличок]»
пор. вираз [заморо́ка голові́] «морока, клопіт» (Me);
через значення «запаморочення» пов’язане з мо́рок «темрява; [непритомність]»;
р. моро́ка, бр. маро́ка, п. [moroka] «клопіт» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
заморо́ка
«морока, клопіт»
заморочливий
«морочливий, заплутаний»
морокова́тися
«зазнавати труднощів»
моро́кува́тий
«клопітний»
морокува́тися
«морочитися»
моро́чити
«завдавати клопоту»
моро́читися
«займатися чимось клопітним; довго поратися»
моро́чливий
«тс.; вередливий»
моро́чний
«морочливий»
моро́чник
«той, що завдає клопоту, морочить»
обморо́ка
«морока»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маро́ка | білоруська |
| moroka «клопіт» (з укр.) | польська |
| моро́ка | російська |
| заморо́ка голові́ «морока, клопіт» | ? |
| мо́рок «темрява; [непритомність]» | ? |
скоморо́х «мандрівний середньовічний актор»
неясне;
зіставлялося з іт. scaramuccia «блазень», звідки фр. scaramouche «хвалько, боягуз» (Срезн. III 379);
вважалося давнім похідним від звуконаслідувального кореня skomati «стогнати, скімлити» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 243; Львов Этимология 1972, 109–112);
непереконливо пов’язувалося з морочити (Brückner 494);
виводилось від стародавнього етноніма гр. Σϰαμάρεις, слат. scamari (Mikl. EW 301; Schrader Reallexikon II 214);
р. скоморо́х, бр. скамаро́х, др. скоморохъ, п. ст. skomrośny «безсоромний, нескромний», skomroszny «тс.», р.-цсл. с.-цсл. скомрахъ «скоморох»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скоморо́шество
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скамаро́х | білоруська |
| Σϰαμάρεις | грецька |
| скоморохъ | давньоруська |
| scaramuccia «блазень» | італійська |
| skomrośny «безсоромний, нескромний»«тс.» | польська |
| skomroszny «безсоромний, нескромний»«тс.» | польська |
| skomati «стогнати, скімлити» | праслов’янська |
| скоморо́х | російська |
| скомрахъ «скоморох» | русько-церковнослов’янська |
| скомрахъ «скоморох» | сербо-церковнослов’янська |
| scamari | середньолатинська |
| морочити | українська |
| scaramouche «хвалько, боягуз» | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України