ЛУЧ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЛУЧИ́ТИ лучу́, лу́чиш, недок., кого, що, діал.

Єднати. Приклади

Вони були майже вповні контрасти один супроти одного, і ся сила контрасту лучила їх докупи. (І. Франко)
Щось мусило лучити Краньцовського з бароновою [баронесою], бо якби ні, то вона б його допевне в обов'язку завідателя не держала ані одного дня. (О. Кобилянська)
– Ваша приповідка каже, що є три непевні річі: кінь, цар і жінка. Нащо ж їх лучити, коли нам добре так? (О. Назарук)
Порвалася ще одна нитка, що лучила Петра з Нагуєвичами, його родом. (Г. Пагутяк)

З'єднувати. Приклади

Мандрівник задивився у синяву, що там десь далеко у безкраї лучила землю з небом. (Юліан Опільський)
Міст лучив обидва береги. (Б.-І. Антонич)
Що вже там була нашептала задихаючись, палена хіттю врешті розбити ту дужку, котра двійко горнят докупи лучила, пані Олена панові Йвану в жаркій спочивальні, – те весняна ніч заховала. (О. Забужко)

Цілитися в кого-, що-небудь. Приклади

Лучив корову, а попав ворону. (Номис)
Сама добре знаю, що на біду лучу. (П. Чубинський)
Обидва вони затягалися цигарками і лучили випускати дим Іванові в обличчя. (Григір Тютюнник)
Діти з солодким вереском лучили сніжками в піднятий комір його дублянки. (Є. Пашковський)
– А то, знаєш, тільки вийдеш з кімнати, так і преться все тобі в душу... Так і лучить посісти частину душі.... (В. Підмогильний)

Те саме, що влуча́ти 1. Приклади

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.