ВЛУЧАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВЛУЧА́ТИ (УЛУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ), чу, чиш, док.

у кого – що і без дод. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати. Приклади

З паничем було цілісінький день граємось по клунях, – у м'яча побиваємось: я тікаю, а панич улуча. (О. Стороженко)
Тимофій Заброда з кущів ловко влучав короткими кілками, якими притикали коноплі, у верхівців. (К. Гордієнко)
Радюкові здалось, що хтось вистрелив і влучив йому в самісіньку голову. (І. Нечуй-Левицький)
В есмінець влучила ворожа торпеда. (В. Кучер)
Силу рукам дай, щоб пута ламати. Ясність думкам – в серце кривди влучать. (І. Франко)
Понеслися [сніжинки]! Летять, ніби влучають в невидимі марева. (В. Барка)

розм. Бити когось чим-небудь; ударяти. Приклади

тільки док., перен. Вибрати найзручніший, найбільш влучний момент для здійснення чогось. Приклади

[Старшина:] Чи не влучу години, щоб побалакать з нею! (І. Карпенко-Карий)
Роман все ж таки улучить час, коли вона заворониться, і вскочить у хату. (С. Васильченко)
Баржак, влучивши момент, вихопивсь на край ґанку. (О. Гончар)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.