КОТИТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ
КОТИ́ТИСЯ кочу́ся, ко́тишся, недок.
Обертаючись, пересуватися в певному напрямі.
Приклади
- Давай [Оксана] матері брехати, буцімто Домахи не застала та, йдучи назад, побачила відьму, що клубом котилася. (Г. Квітка-Основ'яненко)
- То не бочка котиться.., це отець Кабанович не то качається, не то йде.... (Л. Мартович)
- І котилося каміння аж туди .. в безодню.... (П. Тичина)
- Закінчені писанки котилися столом уздовж спеціального похилого жолобу, встигаючи при цьому обсохнути, а потім потрапляли до просторої, встеленої ватою скрині. (Ю. Андрухович)
- Ниви то поволі котились в долину, то підіймались на похилі горби. (М. Коцюбинський)
Їхати, переміщатися (про віз, автомобіль і т. ін.).
Приклади
- Віз котився поволі, коні ледве лізли. (Н. Кобринська)
- Автобус знову котився .. такою ж рівною, зеленою і веселою трасою. (Яків Баш)
- Під'їхав до станції, поміняв акумулятор – і котися хоч за тисячу кілометрів. (А. Дімаров)
перен., розм.
Іти, пересуватися (про юрбу).
Приклади
- Горою котилась юрба. (С. Тудор)
- Жахлива татарська орда котилася на захід. (А. Хижняк)
перев. наказ. сп. коти́сь, фам.
Уживається як наказ іти геть, залишити когось, щось.
Приклади
- – Он і мої товариші – вибрали собі панське діло – сидять та пишуть, а ти, Колісниче, котися. (Панас Мирний)
- – Котися звідси, поки не пізно! (П. Загребельний)
Рухатися силою течії, вітру і т. ін.
Приклади
- З високої вежі вівчарику видко, Як котяться хвилі лиманові швидко. (Леся Українка)
- Дим котився по сонних господах, затуманював голе гілля. (Т. Масенко)
- Над містом котились валунами сірі, як каміння, хмари. (О. Гончар)
- Він побачив лише хмару куряви, що котилася за підводою. (В. Шкляр)
перен., розм.
Поширюватися в просторі (про звуки, запахи і т. ін.).
Приклади
- Стук сокири по сухому дереву далеко котився у рожевому морозному повітрі. (М. Коцюбинський)
- Десь пісня котиться дзвінка, Цвіте веселкою тугою. (В. Сосюра)
- Вам вiдрадно вiд того, що котяться трiскучi iз дзвоном громи, слухаєте, як за вiкном цiвкотить вода. (Р. Андріяшик)
перен., розм.
Поширюватися, ставати відомим (про чутки, звістки і т. ін.).
Приклади
- Йон не мав одбою од настирливих людей: вони .. вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку. (М. Коцюбинський)
- Котилася чутка світом, і невідомо було, хто пустив її перший. (І. Муратов)
розм.
Рухатися по небосхилу (про небесні світила).
Приклади
- Котилося сонечко за гору, Гонила я череду в ту пору. (Я. Щоголів)
- Місяць в небі, як підкова, безумно котиться у світ. (А. Малишко)
- Котилося собі сонечко вічною своєю небесною дорогою до заходу, щоб уранці з'явитися на сході. (В. Чемерис)
Падати по кривій (про метеорити).
Приклади
- Глянула на небо, аж над Кишиневом котиться з неба зоря. (І. Нечуй-Левицький)
- З небес зірки котилися поволі І гасли в хвилях чорної Двіни. (М. Стельмах)
Спадати краплями додолу (про сльози, піт і т. ін.).
Приклади
- Буйні краплі поту котилися .. по його чолу й падали на землю, як горох. (М. Коцюбинський)
- Плакала [Хуррем], щоб ніхто не бачив, щоб очі не червоніли, щоб і сльози не котилися з очей. (П. Загребельний)
- З очей його котилися сльози, з чола – піт. (С. Андрухович)
Минати, проходити спокійно.
Приклади
- Цілим морем лились найсолодші пиття, Поїдались розкішнії страви, І котилось щодень безтурботне життя На могилах дідівської слави. (П. Грабовський)
- [Архип:] Доки лічив я свої літа, котились вони, як зорі з неба. Я перестав рахувати, спинились. (Л. Дмитерко)
КОТИ́ТИСЯ ко́титься, недок.
Народжувати малят (про котів, овець та деяких інших тварин).
Приклади
- Весь час, всі думки [Івана] займала турбота.., щоб вівці щасливо котились. (М. Коцюбинський)
- – Вівця кітна... Хай котиться на здоров'я. (О. Гончар)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.