КОТИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

коти́тися «народжувати малят» (про дрібних тварин -- кішок, овець тощо)

псл. kotiti sę, очевидно, пов’язане з kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб)»;
при допущенні кореня з рухомим s- сюди ж можна віднести і псл. skotъ «скот»;
менш вірогідні інші припущення: пов’язання з лат. catulus «різні малі тварини; щеня» (Фасмер II 352; Шанский ЭСРЯ II 8, 359) або з псл. kotъ (Булаховський Нариси 28; Skok II 170), що могло бути пов’язане (Machek ESJČ 282–283) із словом (пізніше зниклим) на позначення молодих тварин взагалі, спорідненим з лат. catulus, дісл. hađпа «козеня»;
р. коти́ться «котитися», бр. каці́цца, п. kocić się, ч. kotiti se, okotiti se, слц. kotiť sa, нл. kośiś se, болг. ко́тя се, м. коти ce, схв. кòтити се, слн. kotíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́тна́
котю́чий «плодючий»
котя́чка «частина кошари»
накітча́ «ягня, що народилося пізно»
обкі́т
окі́т
ско́тище «нора, лігво»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каці́цца білоруська
ко́тя се болгарська
hađпа «козеня» давньоісландська
catulus «різні малі тварини; щеня» латинська
catulus латинська
коти ce македонська
kośiś se нижньолужицька
kocić się польська
kotiti sę праслов’янська
kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб) праслов’янська
s- праслов’янська
skotъ «скот» праслов’янська
kotъ праслов’янська
мета́ть російська
коти́ться «котитися» російська
кòтити се сербохорватська
kotiť sa словацька
kotíti словенська
kotiti se чеська
okotiti se чеська

куциле́й «маленький собачка»

форма слова в українській говірці, очевидно, зазнала впливу з боку укр. ку́ций і цу́цик;
молд. кэце́л (мн. означеної форми кэце́лий) «щеня; маля хижих звірів», як і рум. căţél (мн. означеної форми căţélii) «тс.», походить від лат. catellus «щеня, собачка», зменш. від catulus «маля тварини (переважно котеня, щеня)», спорідненого з укр. коти́тися (про вівцю, козу);
запозичення з молдавської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
catellus «щеня, собачка» латинська
кэце́л «щеня; маля хижих звірів» (мн. означеної форми кэце́лий) молдавська
căţél «тс.» (мн. означеної форми căţélii) румунська
ку́ций і цу́цик українська
коти́тися (про вівцю, козу) українська
від catulus «маля тварини (переважно котеня, щеня)» ?

о́кіт «достаток, багатство»

результат семантичної видозміни слова о́кі́т «роди в овець, кіз, котячих та деяких інших тварин; одноразовий приплід тварини чи групи тварин», похідного від коти́тися «народжувати малят» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

окі́тний «багатий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́кі́т «роди в овець, кіз, котячих та деяких інших тварин; одноразовий приплід тварини чи групи тварин» ?
коти́тися «народжувати малят» ?

ко́дло «рід, плем’я; поріддя, виплодок, виводок»

сумнівне пояснення слова (Vasmer ZfSlPh 9, 369) як запозичення з германських мов (пор. нвн. [kütt] «зграя птахів», голл. kudde «стадо») або пов’язання з р. коти́ться «родити» (про тварин) (Vaillant RÉS 13, 251), як і виведення з метатези форми, спорідненої з дісл. tygill «ремінь, зав’язка», нвн. Zügel «узда» (Loewenthal AfSlPh 37, 389);
п. godło «умовний знак, символ; (ст.) знак, гасло, родове гасло», від якого походить і укр. [ґо́дло] «рід, плем’я; поріддя, кодло», пов’язується з дієсловом godzić (się) «годити(ся)»;
очевидно, видозмінене запозичення з польської мови;
р. [ко́дло] «поріддя, виплодок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́дловатий «багатосімейний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tygill «ремінь, зав’язка» давньоісландська
Zügel «узда» нововерхньонімецька
godło «умовний знак, символ; (ст.) знак, гасло, родове гасло» польська
коти́ться «родити» (про тварин) російська
ко́дло «поріддя, виплодок» російська
ґо́дло «рід, плем’я; поріддя, кодло» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України