КОТИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kotiti sę, очевидно, пов’язане з kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб)»;

при допущенні кореня з рухомим s- сюди ж можна віднести і псл. skotъ «скот»;

менш вірогідні інші припущення: пов’язання з лат. catulus «різні малі тварини; щеня» (Фасмер II 352; Шанский ЭСРЯ II 8, 359) або з псл. kotъ (Булаховський Нариси 28; Skok II 170), що могло бути пов’язане (Machek ESJČ 282–283) із словом (пізніше зниклим) на позначення молодих тварин взагалі, спорідненим з лат. catulus, дісл. hađпа «козеня»;

р. коти́ться «котитися», бр. каці́цца, п. kocić się, ч. kotiti se, okotiti se, слц. kotiť sa, нл. kośiś se, болг. ко́тя се, м. коти ce, схв. кòтити се, слн. kotíti;

форма слова в українській говірці, очевидно, зазнала впливу з боку укр. ку́ций і цу́цик;

молд. кэце́л (мн. означеної форми кэце́лий) «щеня; маля хижих звірів», як і рум. căţél (мн. означеної форми căţélii) «тс.», походить від лат. catellus «щеня, собачка», зменш. від catulus «маля тварини (переважно котеня, щеня)», спорідненого з укр. коти́тися (про вівцю, козу);

запозичення з молдавської мови;

результат семантичної видозміни слова о́кі́т «роди в овець, кіз, котячих та деяких інших тварин; одноразовий приплід тварини чи групи тварин», похідного від коти́тися «народжувати малят» (див.);

сумнівне пояснення слова (Vasmer ZfSlPh 9, 369) як запозичення з германських мов (пор. нвн. [kütt] «зграя птахів», голл. kudde «стадо») або пов’язання з р. коти́ться «родити» (про тварин) (Vaillant RÉS 13, 251), як і виведення з метатези форми, спорідненої з дісл. tygill «ремінь, зав’язка», нвн. Zügel «узда» (Loewenthal AfSlPh 37, 389);

п. godło «умовний знак, символ; (ст.) знак, гасло, родове гасло», від якого походить і укр. [ґо́дло] «рід, плем’я; поріддя, кодло», пов’язується з дієсловом godzić (się) «годити(ся)»;

очевидно, видозмінене запозичення з польської мови;

р. [ко́дло] «поріддя, виплодок»;