КОРИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КОРИ́ТИ рю́, ри́ш, недок.

кого. Те саме, що карта́ти; докоряти, дорікати комусь. Приклади

Видко було, що тим сміхом корив він Зіньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловіка. (О. Стороженко)
Ой, не кори мене, любий, за мрії про славу. (Леся Українка)
Корила [княгиня] думками Мстиславичів, які недолюблювали Володимира. (К. Гриневичева)
Коли посідали вечеряти, Остап корив батька за необачність. (К. Гордієнко)
– Либонь чи не всі за те не раз та й не два мене корили, що вчора я про смутнії речі розповідати загадував і тим до плачу вас доводив. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

кого і без прям. дод. Примушувати покоритися; скоряти. Приклади

Що більше корило кріпаків – чи речі, чи арапник Олексія Івановича? Певно, що одно другому допомагало. (Панас Мирний)
[Iнгiгерда:] Як непомiтно старiсть наступила... Уста ще свiжi, очi молодi, А вже нема в душi тiєї сили, Яка колись людей менi корила, Коли сама судила я вождiв.... (І. Кириленко)
Тільки людський закон, освячений тим урочистим вінчанням, настійливо переконував, що вона дружина лікаря, і це корило. (Іван Ле)

що, діал. Схиляти в покорі (голову, чоло). Приклади

В серці твоїм хай горить Огнем могутнім гордість благородна, Перед ніким чола щоб не корить. (І. Франко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.