КОМУ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ХТО

пит. Означає питання: яка людина (істота)?. Приклади

– Ну? – грізно спитав городничий. – Ізловили, – пробелькотав Забіяка. – Кого? – Двох хлопців ізловили... (Панас Мирний)
[Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися! [Шостак:] А й справді! Хто ж би це? (Я. Мамонтов)
[Костомаров:] А глянь, Данило, в чім там річ? [Мордовець (крізь шибку вдивляючись):] Якийсь мужчина, а хто не розберу. (П. Тичина)
– Стій! Хто йде!? – лунає з-за дерева різкий окрик. (М. Стельмах)
У хаті світиться запізно. Хто там не спить? Хто там живе? (П. Воронько)
Ну хто не скаже вам хоч дещо На тему – про сварливу тещу? (Л. Дмитерко)
Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді... (О. Гончар)
Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки; Одна, як та пташка в далекім краю. (Т. Шевченко)
Молдувани обурились. Хто має право рубати їх виноградники? (М. Коцюбинський)
Ото була історія! Наш пан господар ходили на масницю – у маскарад! Хто б сподівався? (Леся Українка)

відносний. Уживається в ролі сполучного слова (також із співвідносними словами той, то в головному реченні); людина (істота), яка... Приклади

Хто людям добра бажає, той і собі має. (прислів'я)
Під шляхтичами од натовпу провалився міст на Случі. І багато панів шубовснуло шкереберть у воду й потонуло в Случі. Хто виліз з води, тікав далі. (І. Нечуй-Левицький)
Земля для того, хто коло неї ходить... (М. Коцюбинський)
Та й не питай, чому навік душею Я розлюбив веселість і любов. І жодної не назову своєю: Хто раз кохав, не покохає знов. (М. Зеров)
Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг, хто відбиває навалу залізну там, на фронтах. (В. Сосюра)
– Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам, – долітали слова Тараса. (О. Довженко)
– І навіть якби ти сказав, що не любиш, – пробач мені, я й тоді не повірила б... Бо то ж страшно. Бо хто розучився матір любити, то вже, вважай, пропащий. (О. Гончар)
Люди, хто знав, мовчать та примічають. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук – живий люд! А тут, хто й стрінеться – понурий, неговіркий. (Марко Вовчок)
Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем! (М. Рильський)
– А ось і про нас, – сказав Давид, – пишуть у газеті, щоб не ми тільки знали, а всі, хто читає, вся Україна. (А. Головко)
– Хай милує бог кожного, хто надовго оселиться в цьому клятому місці. (Ю. Смолич)

Уживається із вказівним або окремим значенням (також з частками он, ось, от); який, той, цей. Приклади

Хто, кажуть, до кого, – ми до тебе, Грицько! З суплікою прийшли. (П. Гулак-Артемовський)
Осідлані коні, вороні готові. Куди-то поїдуть? кого повезуть? Он кого, дивіться. (Т. Шевченко)
Коло криниці .. рідко хто вважав на поважного, тихого хлопчика. (Марко Вовчок)
– Де ж Жан? Покличте Жана... – звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович. (М. Коцюбинський)
Ні в кого й думки не було сісти за роботу. (І. Нечуй-Левицький)
Мати веселиться дітьми. Як сказано: в кого сім – тому доля всім! (К. Гордієнко)
Вони [брати] чомусь називають Левка найстаршим, хоча батьки їхні і повитуха в перший же день переплутали, хто за ким родився. (М. Стельмах)
А те, що Оксана Кульбачка посадила, –росте, дай бог! Ось у кого нам треба вчитись... (О. Гончар)
Коли отець наш милосердний кого з нас покличе, проводжай з жалем, та без укору. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом. (Леся Українка)
Селяни стиха гомоніли проміж себе, хто дрімав. (А. Головко)

Уживається з розділовим значенням – при зіставленні двох або кількох речень: одна (людина) – друга (людина), ті – інші (про людей, істот). Приклади

Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал .. Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався, Хто бив, хто різав, хто колов. (І. Котляревський)
Та як ушкварили – ой, лишенько моє! Хто в ліс, мовляли, хто по дрова, Аж на ввесь гай луна гуде! (Л. Глібов)
[Єпископ:] Хто такії ми, щоб волю божу одміняти мали, кому рабом, кому з нас вільним бути? (Леся Українка)
Кипить робота. Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись. (О. Гончар)
Чи й вигадати іграшку яку, чи повести куди – уже хто-хто, а Карпо і дідька не злякається, поведе. (Панас Мирний)
Кому-кому, а куцому зась. (прислів'я)
– Пистино Іванівно! – тихо сказав він. – Кому-кому, а вам – гріх! Ви вірите, що брешуть люди? (Панас Мирний)
– Хто б, хто гарчав, А ти б мовчав, – Одрізала йому Хмелина. (Л. Глібов)
Хто вже хто, а він добре розуміється на такій тонкій справі, як фотопортрет. (Л. Первомайський)

Уживається із значенням неозначеності хто-небудь, яка-небудь людина, істота; хтось. Приклади

От вони й стали розпитувать людей, чи нема у кого якої роботи. (О. Стороженко)
Його неначе хто руками здушив за горло і не давав дихати. (І. Нечуй-Левицький)
– Ти – Чепіга, а не Чіпка, – крикне хто з середини – і вскубне Чіпку... (Панас Мирний)
А я знаєте, як-єм це слово почула, то так, якби мене хто довбнею по голові вгатив. (Л. Мартович)
Як впаду і скажу, що не маю снаги, – Чи хто буде мене рятувати, Як почнуть кепкувать з мене злі вороги – Чи хто буде і з них кепкувати? (М. Рильський)
“Чи то ж є хто зараз там?” – неспокійно думав Бондаренко, піднімаючись сходами на другий поверх. (А. Головко)
– То чого ж ти все-таки втік? Покривдив хто чи сумно стало? (О. Гончар)
– А він тоді й питає: – Може, хто добавки хоче? (Григорій Тютюнник)
Благослови господь: се хоч кому пара. (Ганна Барвінок)
Не знати хто, як і звідки дістав такі вісті – нібито в місті щось страшне діється зараз, такий бій. (А. Головко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ХТО

Див. що¹.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

КО́МА и, ж., лінгв.

Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполучень і речень. Приклади

Читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть.... (Т. Шевченко)
Злита з хвостиком ця крапка, невелика, власне, лапка. Робить паузу, всім знайома. Як вона зоветься? (Кома). (Д. Білоус)
Розставляючи у реченні коми, слід перш за все орієнтуватися не на інтонацію, а на будову речення, тому що не завжди там, де пауза, ставиться кома, і не завжди там, де кома, робиться пауза. (з навч. літ.)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

КО́МА и, ж., вет., мед.

Стан глибокого пригнічення функцій центральної нервової системи, що характеризується повною втратою свідомості, реакцій на зовнішні подразники і розладом життєво важливих функцій організму. Приклади

Кома може виникати при інсульті, цукровому діабеті, гепатитах, уремії, епілепсії, отруєннях (у тому числі алкоголем), деяких інфекційних хворобах, тяжких черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку тощо. (з навч. літ.)
Я чув, що при діабеті буває кома, але уявлення про неї мав дуже неясне. (М. Трублаїні)
Усі музиканти кинулись до нього. Вода, штучне дихання, швидка допомога, лікар, уколи, ноші, шпиталь... Кома. (Ю. Покальчук)
Анатолій так і не вийшов з коми. (А. Кокотюха)
Чи може собака сама вийти з коми? Іноді чудеса трапляються, але без кваліфікованої ветеринарної допомоги тварина, як правило, гине протягом максимум двох тижнів. (із журн.)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

КО́МІ невідм., ч. і ж., мн.

Народ, що становить основне населення Республіки Комі Російської Федерації. Приклади

Княжі й боярські погости стоять скрізь – на Воді, Неві, Онезі, в племенах саамських, ненецьких, комі. (С. Скляренко)
Комі – народ скупий на слова. Століття серед дикої природи .. зробили цей народ понурим, замкнутим, маломовним. (В. Гжицький)
Мешкали в місті (крім, звичайно, росіян) українці, татари, ненці, ханти, мансі, комі та ін.. (В. Чемерис)

у знач. прикм., невідм. Приклади

Мова комі належить до фіно-угорської мовної групи уральської мовної сім'ї. (з наук. літ.)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)