КОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

кім (у словосполученні к. снігу «грудка снігу»)

псл. kоmъ;
споріднене з лтс. kams «грудка», kama «брила», kamõls «клубок», лит. kamuolõs «тс.», а також з снн. ham «обгороджена ділянка», нн. «обгороджене поле», гр. κώμος «зв’язка»;
пов’язання з дінд. camuḥ «миска, чашка» (Petersson Glotta 8, 76) сумнівне;
п. [kom] є, мабуть, запозиченням з російської мови (Sławski II 389), ч. kominy – з південнослов’янських мов (Machek ESJČ 271);
р. ком «грудка», п. [kom] «грудка, брила», ч. заст. kominy «виноградні вижимки», болг. [ко́ми́на], м. комиње (зб.), схв. [кȍм] «тс.», кȍмина «тс.; зелена шкірка волоських горіхів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

κо́моть «грудка»
ким'я́х
кимня́х «тс.»
кім'є́' (зб.)
кім'я́х «гроно; [грудка ягід, що злиплися]»
кімля́стий «грудчастий»
кімля́х «камінець»
кімтя́х «грудка; клаптик»
ко́мчити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́ми́на болгарська
κώμος «зв’язка» грецька
camūˊḥ «миска, чашка» давньоіндійська
kams «грудка» латиська
kama «брила» латиська
kamõls «клубок» латиська
kamuoly˜s «тс.» литовська
комиње (зб.) македонська
kom польська
kom «грудка, брила» польська
kоmъ праслов’янська
ком «грудка» російська
кȍм «тс.» сербохорватська
кȍмина «тс.; зелена шкірка волоських горіхів» сербохорватська
ham «обгороджена ділянка» середньонижньонімецька
kominy чеська
kominy «виноградні вижимки» чеська

Кім «чоловіче особове ім’я»

утворено від абревіатури КІМ – К(омуністичний) І(нтернаціонал) М(олоді), що є калькою р. КИМ՝, не виключено, що українське ім’я Кім є також запозиченням з російської мови;
р. Ким, бр. Кім «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Кім «тс.» білоруська
КИМ російська
Ким російська
КІМ українська
Кім українська

ком (ком, ком, ком -- вигук на позначення повільної їзди)

неясне;

ко́ма (розділовий знак)

очевидно, через польське, чеське і німецьке (нім. Komma) посередництво запозичено з латинської мови;
лат. comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») походить від гр. κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка», пов’язаного з κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую», спорідненим з псл. kopati «копати, рити», укр. копа́ти;
п. ч. вл. koma, болг. заст. м. кома, схв. кома, слн. kóma «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кома болгарська
koma верхньолужицька
κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка» грецька
comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») латинська
кома македонська
koma польська
kopati «копати, рити» праслов’янська
кома сербохорватська
kóma «тс.» словенська
копа́ти українська
koma чеська
κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую» ?
кома ?

хто

псл. kъto – складне слово, утворене з двох займенників: къ, спорідненого з лит. kàs «хто, що», лтс. kas «тс.», гр. τέο «кого, чий», алб. kë «кого», лат. quī «який, котрий», ав. дперс. ka- «хто, котрий», kā- «тс.», дінд. kás «хто», хет. kui (з іє. *qu̯o-, *qu̯i-), що виділяється також в укр. ко́жний, ко́трий, куди́ тощо, і -to, похідного від псл. tъ (наявний лише в наз. – зн. в., пор. род. кого, дав. кому і т. д.);
форма з х в українській та деяких інших мовах постала внаслідок дисиміляції проривних кт і заміни першого з них фрикативним х;
р. кто, [хто], бр. хто, др. къто, п. слц. kto, ч. kdo (під впливом kde «де», kdy «коли»), ст. kto, вл. štî (під впливом što «що»), нл. chto, схв. тко̏ (метатеза), ко̏, слн. kdî, стсл. къто;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кто
нікогі́сінько
ніхто́
ніхтогі́сінько
ніхтони́ця «підла жінка»
фто
хто́кало
хто́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ka- «хто, котрий» авестійська
«кого» албанська
хто білоруська
štî (під впливом što «що») верхньолужицька
τέο «кого, чий» грецька
kás «хто» давньоіндійська
ka- «хто, котрий» давньоперська
къто давньоруська
quī «який, котрий» латинська
kas «тс.» латиська
kàs «хто, що» литовська
chto нижньолужицька
kto польська
kъto праслов’янська
(наявний лише в наз. -- зн. в., пор. род. кого, дав. кому і т. д.) праслов’янська
кто російська
тко̏ (метатеза) сербохорватська
kto словацька
kdî словенська
къто старослов’янська
ко́жний українська
хто українська
ко̏ українська
kuiіє. *qu̯o-, *qu̯i-) хетська
kdo (під впливом kde «де», kdy «коли») чеська
къ ?
kā- «тс.» ?
ко́трий ?
куди́ ?
-to ?
kto ?

бе́рда «варта, сторожа»

видозмінене запозичення з німецької мови;
нім. wer da «хто тут» складається з займенника wer, спорідненого з гот. ƕas «хто», лат. quod «що, яке», лит. kas «хто», псл. kъ-to, укр. хто, і прислівника da «там, тут», спорідненого з двн. dar, гот. þar «тс.», псл. tamo, укр. там;
схв. бèрдō (оклик вартового), бердо́кати «кричати бердо», п. ст. werdo (оклик вартового), werda «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бердо́ (оклик у сільських сторожів)
бердо́в
бердо́ва «тс.»
бердовати «кричати бердо»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ƕas «хто» готська
þar «тс.» готська
dar давньоверхньонімецька
quod «що, яке» латинська
kas «хто» литовська
wer da «хто тут» німецька
werdo «тс.» (оклик вартового), werda польська
kъ-to праслов’янська
tamo праслов’янська
бèрдō (оклик вартового) сербохорватська
хто українська
там українська
бердо́кати «кричати бердо» українська
da «там, тут» ?
werdo «тс.» (оклик вартового), werda ?

гоми́ґа «брила»

очевидно, похідне утворення від [кім] (род. в. ко́му) «тс.» із збільшувальним суфіксом -иґа (мабуть, з первісного -ика) і початковим г- з ґ- замість к під впливом суфіксального -ґ-;
може бути зіставлене і з [гоми́ла\ «брила, глиба». – Верхратський ВеНЗн 64. – Див. ще кім;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кім «тс.» (род. в. ко́му) ?
иґа (мабуть, з первісного -ика) ?
гоми́ла «брила, глиба» ?

да (частка, що вживається з числівниками й займенниками як показник неозначеності: [да зо три роки], [да́відки] «звідки(сь)» О

задовільної етимології не має;
пояснюється як наслідок обниження артикуляції е в де-(хто) і под. і переходу е в а (Зілинський RSl 9, 240, 244; Тимченко Курс історії укр. язика 125), виводиться з прислівника *къда (Німчук НЗ УжДУ 1958, 48), вважається генетично пов’язаним із спол. da1 (Sł. prasł. II 323, 325);
можливо, запозичене з словацької мови, де також немає переконливого пояснення: виводиться з bodaj через проміжну ланку poda- (Machek ESJČ 79);
слц. da- (dačo «щось», dajako «якось, як-небудь», dajeden «якийсь, котрийсь», dakade «подекуди» тощо);
Фонетичні та словотвірні варіанти

да́где «де-небудь, десь, кудись»
да́де «тс.»
да́декой «інколи»
даде́коли «тс.»
да́єден «хто-небудь»
даі́нком «зрідка»
да́каде «куди, декуди»
да́кий «деякий»
да́кілько «декілька»
да́коди «іноді»
да́коли «коли-небудь, колись, деколи»
да́котрий «хто-небудь»
да́кто «дехто»
дакуди́ «куди-небудь, кудись»
да́хто «хто-небудь, дехто, хтось»
да́чий «дечий»
да́што «що-небудь, щось, дещо»
да́що «тс.»
да́як «як-небудь, якось»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
da- (dačo «щось», dajako «якось, як-небудь», dajeden «якийсь, котрийсь», dakade «подекуди» тощо) словацька
де- ?
хто ?
къда ?
da ?
poda- ?

де (прислівник місця і часу)

псл. *kъ-de, займенниковий прислівник, який складається з питального займенникового кореня *kъ, наявного також у псл. *kъ-to, укр. хто, і частки або суфікса -de (‹*dhe);
споріднене з дінд. kúha (‹*kudha) «де», ав. kudā «тс.», а також лит. kur «тс.», що має іншу частку;
р. где, бр. дзе, др. къде, п. gdzie, ч. слц. kde, вл. (h)dźe, нл. źe, źo, болг. [де], къде́, м. каде, схв. гдȅ, слн. [gdè], kjè, стсл. къде;
Фонетичні та словотвірні варіанти

где
ігде́
нігде́
ніде́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kudā «тс.» авестійська
дзе білоруська
де болгарська
kúha «де» (‹*kudha) давньоіндійська
къде давньоруська
kur «тс.» литовська
каде македонська
źe нижньолужицька
źo нижньолужицька
gdzie польська
*kъ-de праслов’янська
*kъ-to праслов’янська
где російська
гдȅ сербохорватська
kde словацька
gdè словенська
kjè словенська
къде старослов’янська
хто українська
къде́ українська
kde чеська
*kъ ?
-de (‹*dhe) ?

котри́й (питальний, відносний і неозначений займенник)

псл. kotrъ, kotorъ, koterъ, *kъtorъ, *kъterъ;
споріднене з лит. katràs «котрий (із двох)», [katarás] «тс.», лтс. katrs «кожен, усякий, будь-який», дінд. kataráḥ «котрий (із двох)», ав. katara-, гот. haѣar, двн. hwedar, гр. (іон.) κότερος, гр. πότερος «тс.», оск. pútúrús-píd «з обох боків», які зводяться до іє. *qo-, займенникового кореня, наявного також у псл. kъto, укр. хто, і суфікса -tor- (-ter-);
первісно займенник означав «котрий із двох», але пізніше набув значення «котрий із багатьох (незалежно від кількості)» і «який»;
р. кото́рый, бр. като́ры, др. которыи, котерыи, п. który, ч. který, слц. ktorý, [koterý, kot(o)rý], вл. kotry, нл. kótary, [kótery, kótory], схв. [котери], болг. [кутри́] «хто», слн. katéri, стсл. которъ, которыи, котєрыи;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кото́рий
котро́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
katara- авестійська
като́ры білоруська
кутри́ «хто» болгарська
kotry верхньолужицька
haѣar готська
πότερος «тс.» грецька
κότερος (іон.) грецька
hwedar давньоверхньонімецька
kataráḥ «котрий (Із двох)» давньоіндійська
которыи давньоруська
котерыи давньоруська
*q<SUP>u̯</SUP>o- індоєвропейська
katrs «кожен, усякий, будь-який» латиська
katràs «котрий (із двох)» литовська
katarás «тс.» литовська
kótary нижньолужицька
kótery нижньолужицька
kótory нижньолужицька
pútúrús-píd «з обох боків» оскська
który польська
kotrъ праслов’янська
kotorъ праслов’янська
koterъ праслов’янська
*kъtorъ праслов’янська
*kъterъ праслов’янська
kъto праслов’янська
-tor- (-ter-) праслов’янська
-ter- праслов’янська
кото́рый російська
котери сербохорватська
ktorý словацька
koterý словацька
kot(o)rý словацька
katéri словенська
которъ старослов’янська
которыи старослов’янська
котєрыи старослов’янська
хто українська
který чеська

куди́

псл. *kǫdy, *kǫda, утворене з кореня питального займенника *kъ, того caмого, що і в псл. *kъto, укр. хто, і часток -dy, -da, також займенникового походження, споріднених з псл. *kъ-de, укр. де, рос. укр. діал. да;
найімовірнішими відповідниками є прус. isquendau «звідки», лат. unde «звідки», inde «звідси»;
зіставлення з лат. quandō «коли, коли-небудь» (Walde–Hofm. II 398; Фасмер II 399) сумнівне;
р. куда́ [куды́], бр. куды́, др. куда, куды, п. kędy «де; куди», ч. kudy «яким шляхом», слц. kade «тс.; куди; де», полаб. vitkǫd «звідки», болг. къде́ «куди; де», м. каде «тс.», схв. куд «куди», кỳдā, «тс.», слн. kód «яким шляхом», стсл. кѫдоу «звідки; яким шляхом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куда «куди»
куда́й
куди́й
куди́йка «тс. »
куди́кало
куди́кати
кудо́ю «яким шляхом»
ніку́ди
ні́куди
нікуди́шній
поку́да «поки»
скуд «звідки»
ску́дова «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куды́ білоруська
къде́ «куди; де» болгарська
куда давньоруська
unde «звідки» латинська
quandō «коли, коли-небудь» латинська
каде «тс.» македонська
vitkǫd «звідки» полабська
kędy «де; куди» польська
*kǫdy праслов’янська
*kъto праслов’янська
*kъ-de праслов’янська
isquendau «звідки» прусська
да російська
куд «куди» сербохорватська
kade «тс.; куди; де» словацька
kód «яким шляхом» словенська
кѫдоу «звідки; яким шляхом» старослов’янська
хто українська
де українська
да українська
куды українська
кỳдā «тс.» українська
kudy «яким шляхом» чеська
*kǫda ?
*kъ ?
-dy ?
-da ?
да ?
inde «звідси» ?
куда́ ?

кумши́ти «роздробляти, розламувати на дрібні частини»

очевидно, результат видозміни незасвідченої форми *комиши́ти «тс.» (пор. [скомиши́тися] «збитися в грудку»), пов’язаної з [кім] «грудка» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
комиши́ти «тс.» (пор. [скомиши́тися] «збитися в грудку») ?
кім «грудка» ?

ніки́м «поки»

результат злиття частки ni «ні» і займенникової форми ким (ор. в. одн. від ст. кыи «який»);
п. [nikim] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нічи́м «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nikim «тс.» польська
ким (ор. в. одн. від ст. кыи «який») українська

каблу́к «дуга, вигин; дугоподібний предмет; лука в сідлі»

вважається утвореним з основи blǫkъ «вигин» (пор. п. błąk «вигин річки»), яка виникла в результаті перерозподілу префіксальної форми ob-lǫkъ (пор. укр. облу́к «лука сідла») ›o-blǫkъ, за допомогою гіпотетичного словотворчого елемента ka- (ko-), виділюваного також у словах ка́діб, [ка́ворот, коверза́], ка́верза і повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);
допускається (Moszyński JP 39, 1) можливість запозичення слова в польську мову з української;
р. [каблу́к] «комір сорочки», [каблу́чка] «перстень; кільце», п. kabłąk «дуга; дугоподібний предмет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

каблу́ка «кільце; перстень; вигин»
каблукува́тий «дугоподібний»
каблу́ч «обруч, сплетений з кількох прутиків»
каблу́чка «що-небудь у вигляді кільця, петлі; перстень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
blǫkъ «вигин» (пор. п. błąk «вигин річки») польська
błąk (ko-) польська
kabłąk «дуга; дугоподібний предмет» польська
kъ-to «к» праслов’янська
каблу́к «комір сорочки» російська
каблу́чка «перстень; кільце» російська
хто українська

квазі- (перший компонент складних слів типу квазінауко́вий, квазіреволюці́йний із значенням «несправжній, уявний»)

через російську мову запозичено з західноєвропейських;
нім. quasi «нібито», фр. quasi «майже, мало не; нібито», quasi-, англ. quasi, quasi- походять від лат. qua-si «нібито; майже» з давнішого quamsi, що складається з прислівника quam «як», повʼязаного з відносним займенником qui «хто, який», спорідненим з псл. kъ-, укр. хто, і займенникового елемента sī «якщо, коли б; так», спорідненого з гот. swa «так», двн. sō «тс.»;
р. квази-, бр. квазі-, п. quasi «ніби; майже», ч. quasi-, слц. kvázi, kvázi- «тс.», болг. ква́зи «нібито», квази-, м. квази-, схв. ква́зи, квази-, слн. kvázi-;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
quasi англійська
quasi- англійська
квазі- білоруська
ква́зи «нібито» болгарська
квази- болгарська
swa «так» готська
«тс.» давньоверхньонімецька
qua-si «нібито; майже» латинська
quam «як» латинська
qui «хто, який» латинська
«якщо, коли б; так» латинська
квази- македонська
quasi «нібито» німецька
quasi «ніби; майже» польська
kъ- праслов’янська
квази- російська
ква́зи сербохорватська
квази- сербохорватська
kvázi «тс.» словацька
kvázi- «тс.» словацька
kvázi- словенська
хто українська
quasi «майже, мало не; нібито» французька
quasi- французька
quasi- чеська

кво́рум

запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Quórum, фр. англ. quorum «кворум, достатня кількість присутніх на зборах» походить від латинської формули quorum praeseniia sufficit «чия присутність достатня», в якій слово quorum є формою род. в. мн. чол. р. від відносного займенника quī «хто, який», спорідненого з псл. kъ-jь, kъ-to, укр. кий, хто;
р. бр. болг. м схв. кво́рум, п. kworum, ч. kvorum, слц. слн. kvórum;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
quorum «кворум, достатня кількість присутніх на зборах» англійська
кво́рум білоруська
кво́рум болгарська
quorum praeseniia sufficit «чия присутність достатня» латинська
quī «хто, який» латинська
Quórum німецька
kworum польська
kъ-jь праслов’янська
kъ-to праслов’янська
кво́рум російська
kvórum словацька
kvórum словенська
кий українська
хто українська
quorum «кворум, достатня кількість присутніх на зборах» французька
kvorum чеська

кима́к «обрубок дерева»

очевидно, похідні утворення від кім «грудка» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

кимачи́на «невеликий обрубок дерева»
кимачи́сько (згруб. від кимак)
кимачи́ще «тс.»
кима́ччя «обрубки дерева, частки жердин» (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кім «грудка» українська

кі́мса «грудка (напр., землі); шматок хліба»

очевидно, пов’язане з [кім] «грудка»;
щодо суфікса -са пор. Ку́кса «обрубок руки»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кім «грудка» українська
Ку́кса «обрубок руки» українська
са французька

кметь «селянин, господар; тямуща людина»

очевидно, споріднене з п. [kimować] «розумітися»;
виводиться також від лат. comes (род. в. comitis) «товариш володаря, вождя; супутник», пов’язаного з *cumire «йти разом» (Фасмер II 261; Sławski II 279–281; Machek ESJČ 261–262; Bezlaj ESSJ II 47–48);
менш переконливе зіставлення з гр. κωμήτης «селянин» (від гр. κώμη «село») (Birkenmajer JP 21, 174–176), з укр. кім, кім’ях (п. kien «колода», ч. kmen «стовбур; плем’я, рід, покоління») (van Wijk Slavia 4, 209–212);
р. ст. кметь «селянин, юнак, вояк», др. къметь, къметъ, къмѣть «вояк», п. kmieć «селянин, хлібороб; багатий господар», ч. kmeť «дід; гласний», ст. kmet «хлібороб; підданець», слц. kmeť «мудрий дід; (заст.) гласний», вл. kmjeć (заст.) «перший селянин; привідець, голова», болг. кмет «війт, міський голова», м. кмет «війт», схв. кмȅт «селянин, хлібороб; орендатор», слн. kmèt «селянин», цсл. КЪМЕТЬ, КМЕТЬ «славетна людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кмíта «спостерігач»
кмет «селянин, проста людина Пі»
кмет ли́вий
кмети́ня «селянка, господиня»
кмети́ти «розуміти»
кмети́ця «селянка, жінка селянина-господаря»
кметови́н «селянський син, господарський син»
кме́тство «селянство»
кметува́ти «думати»
кме́тя «селянка»
кміетки «кмітливий»
кміт «увага»
кміти́ти «тс.»
кмі́тли́вий «тс.»
кмітува́ти «тс.»
кміть «селянин, господар»
невкміту́ «невтямки»
покмі́тити «попасти на слід, зауважити»
покмі́тливий «спостережливий»
по́кмі́ть «ознака, слід»
прикме́та
прикме́тник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кмет «війт, міський голова» болгарська
kmjeć «перший селянин; привідець, голова» (заст.) верхньолужицька
κωμήτης «селянин» (від гр. κώμη «село») грецька
κώμη грецька
къметь давньоруська
къметъ давньоруська
къмѣть «вояк» давньоруська
comes «товариш володаря, вождя; супутник» (род. в. comitis) латинська
*cumire «йти разом» латинська
кмет «війт» македонська
kimować «розумітися» польська
kien польська
kmieć «селянин, хлібороб; багатий господар» польська
кметь «селянин, юнак, вояк» російська
кмȅт «селянин, хлібороб; орендатор» сербохорватська
kmeť «мудрий дід; (заст.) гласний» словацька
kmèt «селянин» словенська
кім українська
кім'ях (п. kien «колода», ч. kmen «стовбур; плем’я, рід, покоління»)(van Wijk Slavia 4, 209--212) українська
къметь «славетна людина» церковнослов’янська
кметь церковнослов’янська
kmen чеська
kmeť «дід; гласний» чеська
kmet «хлібороб; підданець» чеська

кнува́ти «підступно замишляти»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. knuć, knować «тс.; (ст.) обмірковувати; розтинати дерево» може бути зведене до псл. *[kъnovati] «розтинати, розколювати (дерево)» (‹*[kъnъ] «стятий стовбур дерева, колода», пор. п. ст. kien «тс.», споріднене з укр. [кім] «грудка»);
пов’язання (Pokorny 562– 563; Fraenkel 278–279) з лит. kniaüstis «копатися», гр. κνύω «дряпаю» недостатньо обґрунтоване;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
κνύω «дряпаю» грецька
kniau˜stis «копатися» литовська
knuć польська
knować «тс.; (ст.) обмірковувати; розтинати дерево» польська
kien польська
*kъnovati «розтинати, розколювати (дерево)» (‹*[kъnъ] «стятий стовбур дерева, колода», пор. п. ст. kien «тс.», споріднене з укр. [кім] «грудка») праслов’янська
kъnъ праслов’янська
кім українська

ковма́ «корм з товченої картоплі й полови; товчена картопля, картопляне пюре»

неясне;
можливо, пов’язане з [ко́вмо] «в’язка коноплі або льону» (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ковми́ «їжа з товченої картоплі з конопляним сім’ям або товченим маком»
кома́
ко́мка
кума́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́вмо «в’язка коноплі або льону» (пор.) ?

комана́ «конюшина, клевер, Trifolium L.; фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.» (бот.)

псл. komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин», найвірогідніше, похідне від komonjь «кінь»;
назва зумовлена тим, що більшість з цих рослин є цінним кормом для коней, а деякі вживаються як ліки для них;
до словотвору і розвитку семантики пор. подібні укр. конюши́на «Trifolium L.», п. koniczyna, ст. [konik, konicz], ч. заст. koníček, konníček «тс.», р. [ко́ники] «полин звичайний», а також ч. koňský dětel «Trifolium caballinum»;
тлумачення первісного значення як «бджолина рослина, бджолина трава» й пов’язання слов’янських форм з якимось гіпотетичним праслов’янським апелятивом у значенні «(дика) бджола», спорідненим з лит. kamanė «джміль», лтс. kamane «тс.; дика бджола» (Moszyński JP 33, 364; 35, 295–297; Holub–Lyer 251; Machek ESJČ 271; ESJČS 216), непереконливі;
зближення з псл. komъ «грудка, брила», р. ком, комо́к «тс.» (Младенов 247–248) неприйнятне, як і виведення від кореня *kъn- «жива істота; рослина» і, далі, пов’язання з р. [комя́га] «човен», [камя́га], п. komięga «тс.» (Schuster-Šewc Probeheft 48);
р. [комани́ка] «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»,[комани́ца] «тс.; лядвенець рогатий», [комони́ка] «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.», [комони́ца] «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.», п. kornonica «лядвенець, Lotus L.; [комонник лучний; буркун, Melilotus Adans.; конюшина]» (з ч.), [komonika] «лядвенець», komunica «[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина», ч. komonice «буркун», [komonka], ст. komonicě, komonnicě «тс.», слц. komonica «тс.; конюшина», вл. заст. komonica «вид конюшини», komonc «буркун», болг. комони́ча «тс.; [буркун жовтий, медова конюшина, Melilotus officinalis (L.) Desr.; шавлія лучна, Salvia pratensis L.; фіалка лісова, Viola silvestris Lam.; фіалка триколірна]», [комани́ча, комани́ка, кому́нича] «тс.», [комони́ка] «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова», м. комоника «буркун», схв. комòника «полин звичайний; [ромашка, Matricaria L.]», комòњика, комòљика «тс.», komòtljika «полин звичайний», слн. komónika, komónjica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кома́н «конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
комани́на «конюшина»
комани́чина «конюшина»
комани́чка «конюшина лучна»
кома́нка «тс.; фіалка триколірна»
команниця «конюшина хмельова, Trifolium agrarium L.»
кома́ця «тс.; фіалка триколірна»
комениця «конюшина лучна»
комони́ця «тс. Mak; конюшина польова, Trifolium arvense L. Mak, НЗ УжДУ 26/2; лядвенець рогатий, Lotus corniculatus L. Mak»
комо́нник «Succisa M. et. К.»
комо́нниця «конюшина польова»
кумани́ч «конюшина»
куманичина «конюшина лучна»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
комони́ча «тс.; [буркун жовтий, медова конюшина, Melilotus officinalis (L.) Desr.; шавлія лучна, Salvia pratensis L.; фіалка лісова, Viola silvestris Lam.; фіалка триколірна]» болгарська
komonica «вид конюшини»«буркун» верхньолужицька
komonc «вид конюшини»«буркун» верхньолужицька
kamane «тс.; дика бджола» латиська
kamanė «джміль» литовська
комоника «буркун» македонська
koniczyna польська
komięga «тс.» польська
kornonica «лядвенець, Lotus L.; [комонник лучний; буркун, Melilotus Adans.; конюшина]»ч.) польська
komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин» праслов’янська
komъ «грудка, брила» праслов’янська
ко́ники «полин звичайний» російська
ком російська
комя́га «човен» російська
комани́ка «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L російська
комòника «полин звичайний; [ромашка, Matricaria L.]» сербохорватська
komonica «тс.; конюшина» словацька
komónika «тс.» словенська
komónjica «тс.» словенська
конюши́на «Trifolium L.» українська
комани́ца «тс.; лядвенець рогатий» українська
комони́ка «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.» українська
комони́ца «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.» українська
komonika «лядвенець»«[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина» українська
komunica «лядвенець»«[тс.]; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина» українська
komonka українська
комани́ча українська
комани́ка українська
кому́нича «тс.» українська
комони́ка «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова» українська
комòњика українська
комòљика «тс.»«полин звичайний» українська
koníček чеська
koňský dětel «Trifolium caballinum» чеська
komonice «буркун» чеська
komonjь «кінь» ?
подібні ?
konik ?
konicz ?
koníček ?
konníček «тс.» ?
як «бджолина рослина, бджолина трава» ?
значенні «(дика) бджола» ?
комо́к «тс.» ?
*kъn- «жива істота; рослина» ?
камя́га ?
komonicě «тс.» ?
komonnicě «тс.» ?
komonica «вид конюшини»«буркун» ?
komonc «вид конюшини»«буркун» ?

кома́нда «короткий наказ, розпорядження; керівництво військовою частиною; невелика військова частина, виділена в окрему одиницю; екіпаж судна; спортивний колектив на чолі з капітаном; група людей, що виконує якусь роботу»

очевидно, через російську і, далі, через німецьку чи французьку мови (нім. Kommando «командування; наказ, загін; спортивний колектив», фр. commande «замовлення; керування») запозичено з італійської;
іт. comando «команда, наказ; командування», як і ісп. comando «тс.», зводиться до нар.-лат. commando «доручаю, наказую», пов’язаного з лат. commendo «доручаю, передаю, рекомендую», утвореним за допомогою префікса com- «з-» від дієслова mando «вручаю, передаю; довіряю; замовляю», до якого зводиться й укр. манда́т;
слово команди́р, очевидно, через посередництво російської і, можливо, німецької мови (нім. kommandieren «наказувати, командувати» або Kommandeur «командир, начальник; командор») запозичено з французької;
фр. commandeur «командор (ордену)», ст. commandeor «тс.» пов’язані з дієсловом commander «наказувати, командувати; керувати» (до якого зводяться також р. кома́ндовать, укр. кома́ндувати), що походить від нар.-лат. commando «доручаю, наказую»;
р. болг. м. кома́нда, команди́р, бр. кама́нда, камандзі́р, п. заст., ст. komando «наказ, розпорядження», ч. komando «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура», komandyr «військовий начальник», komandér «кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник», слц. komando «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ», komandír (заст., військ.) «командир», kornandér «тс.», вл. komando «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)», komander «командир; комендант; командор», болг. м. кома́нда, схв. кèмāнда «команда, командування; комендатура», комàндūр «командир», слн. komanda «команда», komàndo «загін», komandír «командир», komandêr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кома «військове начальство»
команди́р
команди́риха (розм.)
кома́ндний
кома́ндувати
кома́ндувач
кома́ндуючий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кама́нда білоруська
кома́нда болгарська
кома́нда болгарська
komando «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)»«командир; комендант; командор» верхньолужицька
komander «командування; загін, підрозділ (військовий; міліції, поліції)»«командир; комендант; командор» верхньолужицька
comando «тс.» іспанська
comando «команда, наказ; командування» італійська
commendo «доручаю, передаю, рекомендую» латинська
кома́нда македонська
кома́нда македонська
commando «доручаю, наказую» народнолатинська
commando «доручаю, наказую» народнолатинська
кома́нда російська
кèмāнда «команда, командування; комендатура» сербохорватська
komando «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
komandír «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
kornandér «[наказ, розпорядження]; (заст. військ.) начальство; короткий наказ»«командир»«тс.» (заст., військ.) словацька
komanda «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komàndo «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komandír «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
komandêr «команда»«загін»«командир»«тс.» словенська
манда́т українська
команди́р українська
камандзі́р українська
комàндūр «командир» українська
commandeur «командор (ордену)» французька
komando «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
komandyr «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
komandér «командування, влада; (заст.) військовий наказ; штаб, комендатура»«військовий начальник»«кавалер певного ордена; (заст.) війСЬКОВИЙ начальник» чеська
com- «з-» ?
mando «вручаю, передаю; довіряю; замовляю» ?
команди́р ?
commandeor «тс.» ?
commander «наказувати, командувати; керувати» (до якого зводяться також р. кома́ндовать, укр. кома́ндувати) ?
komando «наказ, розпорядження» ?

кома́р «Culex» (ент.)

псл. komarъ, пов’язане чергуванням голосних з *čьmeljь «джміль»;
споріднене з лит. kamãnė «джміль», [kamìnė] «дика бджола», лтс. kamane «тс.; джміль», kamene «джміль», kamine, прус. camus «тс.»;
далі зіставляється з двн. humbal, свн. humbel, hummel «тс.», свн. сангл. hummen «дзижчати», дінд. camaráḥ «Bos grunniens», лит. kìmti «хрипнути», що зводяться до звуконаслідувального індоєвропейського кореня *kem-;
припускається також (Sławski II 377–378) зв’язок з псл. *(š)čьmiti/sčemiti «затискати», укр. щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164);
менш переконливе виведення від псл. komъ «брила, глиба; груда», р. ком, лтс. kams «тс.» (Nieminen LP III 187–205; Fraenkel 212), яким відповідає укр. [кім] «брила, грудка»;
р. кома́р «комар; [мурашка]», [кама́р] «мурашка», бр. кама́р «комар», др. ко-маръ, п. komar, [kamor, kamosa, komos, komosa, kómas, kómora], ст. [komor, komór, kumar, kumor], ч. слц. слн. komár, вл. заст. komor, нл. ст. komar «тс.», болг. Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.», [ко́мар] «темно-коричневий хрущ; ґедзь», [ку́мар] «комар», м. комар, комарец, [ку́мар], схв. кàмāр, стсл. комаръ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

камарно́ «багато комарів» (присл.)
кома́рик «вид комахи -- шкідника трави й хвойних дерев, Cecidomyia onobrychidis Br. (Cecidomyia brachyhetera Schwäg.)»
комари́ний
комари́стий «багатий на комари»
комари́ха
комари́ця «тс. Ж, Г; москіт ВеЗн»
кома́рник «тс.; комарик пшеничний, Cecidomyia tritici Kirby.»
комарня́ (зб.)
кома́рство «тс.»
комаря́ «комарик»
комаря́чий
кума́р «тс.»
кума́рка «комар звичайний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кама́р «комар» білоруська
Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.» болгарська
komor верхньолужицька
humbal давньоверхньонімецька
camaráḥ «Bos grunniens» давньоіндійська
ко-маръ давньоруська
kamane «тс.; джміль» латиська
kams «тс.» латиська
kamãnė «джміль» литовська
kìmti «хрипнути» литовська
комар македонська
komar «тс.» нижньолужицька
komar польська
komarъ праслов’янська
*(š)čьmiti/sčemiti «затискати» праслов’янська
komъ «брила, глиба; груда» праслов’янська
camus «тс.» прусська
ком російська
кома́р «комар; [мурашка]» російська
кàмāр сербохорватська
hummen «дзижчати» середньоанглійська
humbel середньоверхньнімецька
hummen «дзижчати» середньоверхньнімецька
komár словацька
komár словенська
комаръ «тс.» старослов’янська
щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164) українська
кім «брила, грудка» українська
кама́р «мурашка» українська
kamor українська
kamosa українська
komos українська
komosa українська
kómas українська
kómora українська
ко́мар «темно-коричневий хрущ; ґедзь» українська
ку́мар «комар» українська
комарец українська
ку́мар українська
komár чеська
*čьmeljь «джміль» ?
kamìnė «дика бджола» ?
kamene «джміль» ?
kamine ?
hummel «тс.» ?
*kem- ?
komor ?
komór ?
kumar ?
kumor ?
komor ?
komar «тс.» ?

коме́ль «товстий кінець відрубаного деревного стовбура Г; шматок дерева; держак віника Л»

сх.-сл. [komeljь] «тс.», як і пов’язане з ним чергуванням суфіксальних голосних псл. [komolъ] «безрогий», укр. комолий «тс.», є, очевидно, похідним від псл. [komъ] «брила, грудка», укр. [кім] «тс.»;
споріднене з лит. kamenas «пень, колода, стовбур; стебло; серцевина», kamíenas «стовбур; частина стовбура дерева біля кореневища», лтс. kamans «товстий кінець балки або колоди»;
р. комель «тс.; частина дерева, рослини біля кореня; [корінь дерева, рослини; стовбур дерева; пень; палиця; стеблина рослини; дрова; нижня частина снопа; жіноча зачіска]», бр. каме́ль «товстий нижній кінець колоди; частина дерева, рослини біля кореня; шматок дерева», п. [komel] «тс.» (з бр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

окоме́лок «шматок дерева; товстун»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каме́ль «товстий нижній кінець колоди; частина дерева, рослини біля кореня; шматок дерева» білоруська
kamans «товстий кінець балки або колоди» латиська
kamenas «пень, колода, стовбур; стебло; серцевина» литовська
komel «тс.»бр.) польська
komolъ «безрогий» праслов’янська
komъ «брила, грудка» праслов’янська
комель «тс.; частина дерева, рослини біля кореня; [корінь дерева, рослини; стовбур дерева; пень; палиця; стеблина рослини; дрова; нижня частина снопа; жіноча зачіска]» російська
комолий «тс.» українська
кім «тс.» українська
komeljь «тс.» ?
kamíenas «стовбур; частина стовбура дерева біля кореневища» ?

комика «затримка, зупинка, утруднення»

неясне;
можливо, результат видозміни слова [кови́ка] «тс.», зумовленої народно-етимологічним зближенням з ко́ма (розділовий знак);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кови́ка «тс.» ?
ко́ма (розділовий знак) ?

комо́лий «безрогий»

псл. komolъ «безрогий; тупий, зрізаний», очевидно, пов’язане чергуванням суфіксальних голосних із сх.-сл. [komeljь] «товстий кінець колоди; оцупок дерева», укр. [коме́ль] «тс.», що зводиться до псл. komъ «брила, грудка», укр. [кім] «тс.», і чергуванням початкових кореневих приголосних – із зах.сл. [*gomolъ] «безрогий», п. ст. gomoły «[тс.]; з тупим кінцем, заокруглений»› ч. мор. [gomol’a] «безрога корова», нл. gomoły «безрогий, затуплений», спорідненими з лит. gamulà «безрога худоби на», gãmulas «безрогий» і псл. *gomóla «брила, грудка», укр. [гомі́лка] «головка сиру»;
можливе також зближення з п. komolec «жердина, до якої прикріплюються краї невода», ч. мор. [chomolec] «вид сітки для раків», схв. кòмолац «ліктьова кістка», слн. komólec «лікоть; міра довжини; лопатка (у тварин); пагорб»;
зіставляється ще з двн. hamal «скалічений», нвн. Hammel «(кастрований) баран» та дінд. śámalam «помилка, вада, шкода, втрата» (Machek IF 53, 89–90);
проблематичним є пов’язання з гр. κολοβός «скалічений» (Machek LP 5, 84; ESJČ 271);
р. комо́лый «тс. (про худобу); [однорогий; гладкий, рівний; незавершений, недобудований (про будинок, споруду); тупий, без верхньої частини; безплідний чоловік!», [комла́тый] «безрогий», [комла́ться] «битися (про безрогу худобину)», п. ст. komoły «безрогий», ч. komolý «тупий, куций, зрізаний», слн. [komól] «безрогий»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
κολοβός «скалічений» грецька
hamal «скалічений» давньоверхньонімецька
śámalam «помилка, вада, шкода, втрата» давньоіндійська
gamulà «безрога худоби на» литовська
gomol'a «безрога корова» моравське
chomolec «вид сітки для раків» моравське
gomoły «безрогий, затуплений» нижньолужицька
Hammel «(кастрований) баран» нововерхньонімецька
gomoły «[тс.]; з тупим кінцем, заокруглений» польська
komolec «жердина, до якої прикріплюються краї невода» польська
komoły «безрогий» польська
komolъ «безрогий; тупий, зрізаний» праслов’янська
komъ «брила, грудка» праслов’янська
*gomóla «брила, грудка» праслов’янська
комо́лый «тс. (про худобу); [однорогий; гладкий, рівний; незавершений, недобудований (про будинок, споруду); тупий, без верхньої частини; безплідний чоловік!» російська
кòмолац «ліктьова кістка» сербохорватська
komólec «лікоть; міра довжини; лопатка (у тварин); пагорб» словенська
komól «безрогий» словенська
коме́ль «тс.» українська
кім «тс.» українська
гомі́лка «головка сиру» українська
комла́тый «безрогий» українська
комла́ться «битися (про безрогу худобину)» українська
gomol'a «безрога корова» чеська
chomolec «вид сітки для раків» чеська
komolý «тупий, куций, зрізаний» чеська
komeljь «товстий кінець колоди; оцупок дерева» ?
*gomolъ «безрогий» ?
gomoły «[тс.]; з тупим кінцем, заокруглений» ?
gãmulas «безрогий» ?
komoły «безрогий» ?

ком'я́га́ «вид плоту, барка; човен»

пн.-сл. [komięga] «барка, човен» (спочатку «видовбаний з колоди човен»), найімовірніше, пов’язане з псл. komъ «брила, грудка», укр. [кім] «тс.», до якого зводиться й сх.-сл. [komelјь] «товстий кінець колоди; корінь дерева», укр. [коме́ль] «тс.», або з *kъmen- «стовбур»;
до розвитку семантики «колода»–«видовбана колода» –«видовбаний з колоди човен» пор. псл.ьlnъ «човен», укр. чо́вен, споріднене з лит. kelnas «тс.; паром», kélmas «пень», або лат. caudica «видовбаний з колоди човен», похідне від caudex «стовбур; колода, паля»;
неприйнятне з погляду фонетики та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гол. kommeken «невелика посудина, коритце», пов’язаного з kom «миска, чаша», снідерл. komme, нвн. Kumme, Kumm «тс.», нн. kumm(e) «глибока кругла посудина» (Фасмер II 307; Matzenauer 211–212; Bern. I 553), або від тур. gämi (gemi) «судно, корабель», аз. тат. kämä «човен» (Горяев 154; Karłowicz SWO 293; Lokotsch 56);
р. [комя́га] «човен, видовбаний з одного дерева; видовбане з дерева корито; колода; горщик для меду; незграбна людина», [коми́га] «корито», [комья́га] «човен, видовбаний з цілого дерева», бр. [камя́га] «видовбаний з колоди човен; дерев’яне корито», п. заст. komiega (komięga) «примітивне судно для сплаву збіжжя; видовбаний з колоди човен», [kamiaha], ст. komaga «тс.», komiega «барка, річкове судно; бочка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коми́га «вид барки на Волині»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kämä «човен» азербайджанська
камя́га «видовбаний з колоди човен; дерев’яне корито» білоруська
kommeken «невелика посудина, коритце» голландська
caudica «видовбаний з колоди човен» латинська
kelnas «тс.; паром» литовська
kumm(e) «глибока кругла посудина» нижньонімецька
Kumme нововерхньонімецька
komiega «примітивне судно для сплаву збіжжя; видовбаний з колоди човен» (komięga) польська
komъ «брила, грудка» праслов’янська
*čьlnъ «човен» праслов’янська
комя́га «човен, видовбаний з одного дерева; видовбане з дерева корито; колода; горщик для меду; незграбна людина» російська
komme середньонідерландська
kämä «човен» татарська
gämi «судно, корабель» (gemi) турецька
кім «тс.» українська
коме́ль «тс.» українська
чо́вен українська
коми́га «корито» українська
комья́га «човен, видовбаний з цілого дерева» українська
kamiaha українська
komięga «барка, човен» (спочатку «видовбаний з колоди човен») ?
komelјь «товстий кінець колоди; корінь дерева» ?
*kъmen- «стовбур» ?
колода «видовбаний з колоди човен» ?
*čьlnъ «човен» ?
kélmas «пень» ?
caudex «стовбур; колода, паля» ?
kom «миска, чаша» ?
Kumm «тс.» ?
komiega «примітивне судно для сплаву збіжжя; видовбаний з колоди човен» (komięga) ?
komaga «тс.»«барка, річкове судно; бочка» ?
komiega «тс.»«барка, річкове судно; бочка» ?

ком'ядува́ти «непокоїти; затримувати»

можливо, пов’язане з псл. *komǫ(u)diti «непокоїти; затримувати», що реконструюється на підставі даних інших слов’янських мов (пор. п. [komudzić] «затемнювати; бруднити», каш. [kuomuudzëc są] «захмарюватися», [rozkuomuudzëc] «нахмурити, понурити, засмутити», вл. komdźić «зволікати, затримувати», нл. komuźiś «тс.; марнувати час», стсл. мѫдити «баритися») як утворення з словотворчим компонентом ко- (напр., в укр. [ко-верта́ти] «повертати») від дієслова mǫditі (muditi);
форма ком՝ ядува́ти у такому разі вказує на існування псл. komęditi з іншим ступенем вокалізму;
Фонетичні та словотвірні варіанти

комнядли́ви́й «тс.»
комня́дний «неприємний, прикрий, дошкульний»
комнядова́ти «штовхати кулаками, давати стусанів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*komǫ(u)diti «непокоїти; затримувати» праслов’янська
komęditi праслов’янська
ко- (напр., в укр. [ко-верта́ти] «повертати»)(muditi) ?
ком ?
ядува́ти ?

хому́т «шийна частина кінської упряжі; (техн.) деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь»

псл. xomǫtъ;
загальновизнаної етимології не має;
припускається зв’язок із псл. *(s)kem-/(s)kom-/xom- «тиснути, гнітити», пор. скемі́ти, щемі́ти, оскоме́лок «гілка, тріска», р. ком «брила, груда», п. ст. szczmić «стискувати, охоплювати», ч. chomáč «жмут, гроно; купа», мор. [chomtat] «жадібно хватати щось» (Sławski I 75; Brückner 182);
сюди ж відноситься лит. kamanos (мн.) «шкіряна вуздечка», н. [Hamen] «хомут», снідерл. hāme, гол. haam «тс.» (ЭССЯ 8, 69–70);
заслуговує на увагу припущення про монголо-тюркське походження слова: монг. (k)hom «подушка під сідло верблюда», мн. khomut, тат. komyt, чув. khomyt;
носове ǫ на слов’янському ґрунті могло виникнути із подвоєння tt при запозиченні слова (tt l nt; -unt l ǫt) (Machek ESJČ 203; Holub–Lyer 204);
менш переконливі гіпотези про запозичення готського дієприкметника *hamands (пор. н. hemmen «гальмувати», [Ham, Hamen] «хомут» – Bern. I 395), про спорідненість з дінд. śámyā «палиця, клин, опора, точка опори», śamyati «старається, працює», śamáyati «заспокоює» (Machek Slavia 16, 192, 211);
р. хому́т, бр. хаму́т, др. хомутъ, п. chomąt, chomąto, ч. chomout, слц. chomút «ярмо», вл. нл. chomot, болг. хаму́т, хомо́т «ярмо, іго, гніт», схв. хо̏муˇт «жменя, пучок», ст. «ярмо», слн. komat, homôt «невід», стсл. хомѫтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

захомута́ти
підхому́тник
хаму́т
хому́тний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хаму́т білоруська
хаму́т болгарська
chomot верхньолужицька
haam «тс.» голландська
śámyā «палиця, клин, опора, точка опори» давньоіндійська
хомутъ давньоруська
kamanos «шкіряна вуздечка» (мн.) литовська
chomtat «жадібно хватати щось» моравське
chomot нижньолужицька
Hamen «хомут» німецька
szczmić «стискувати, охоплювати» польська
chomąt польська
chomąto польська
xomǫtъ праслов’янська
*(s)kem-/(s)kom-/xom- «тиснути, гнітити» праслов’янська
ком «брила, груда» російська
хому́т російська
му «жменя, пучок» сербохорватська
hāme середньонідерландська
chomút «ярмо» словацька
komat «невід» словенська
homôt «невід» словенська
хомѫтъ старослов’янська
komyt татарська
хомо́т «ярмо, іго, гніт» українська
chomáč «жмут, гроно; купа» чеська
chomout чеська
khomyt чуваська
скемі́ти ?
щемі́ти ?
оскоме́лок «гілка, тріска» ?
szczmić «стискувати, охоплювати» ?
khomut ?
*hamands (пор. н. hemmen «гальмувати», [Ham, Hamen] «хомут» -- Bern. I 395) ?
śamyati «старається, працює» ?
śamáyati «заспокоює» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України