ЖУРИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЖУРИ́ТИ журю́, жу́риш, недок., кого.

Викликати в кого-небудь важкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати. Приклади

Одно й журило їх, що діток Господь не дає. (Марко Вовчок)
[Дорошенко:] Голубонько, журити ж я не хочу Твоїх думок! (Л. Старицька-Черняхівська)
Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій. (Леся Українка)

Викликати занепокоєння; хвилювати. Приклади

рідко. Указувати кому-небудь на його помилки, недоліки, неправильні вчинки, висловлювати своє незадоволення з приводу чогось. Приклади

Мати хитала головою й журила сина: – Хіба ж можна отак робити? Що ж із вас буде, як повиростаєте, коли ось дітьми вже воюєте? (А. Головко)
По дорозі журила [Настя] Докію. – І як це ти умудрилась під коровою спати? (І. Цюпа)

Те саме, що журба́. Приклади

Ой, є в мене три жури Та й на моїй голові. (з народної пісні)
Купа дров і жура – Що з них двох тяжче є? В дровах труп лиш згора, А в журі все життя. (І. Франко)
Спати не буду, бо маю журу. (В. Стефаник)
Великi чорнi очi [Наді], пройнятi, як i у всiх полудневих людей, прозорою тiнню лагiдної жури, зупинялись на його профiлi. (Б. Антоненко-Давидович)

Група фахівців, яка вирішує питання про присудження премій і нагород на конкурсах, виставках, змаганнях і т. ін. Приклади

Подавалися речі без підписів; журі вичитувало їх вголос і присуджувало першу премію кращому творові. (Л. Старицька-Черняхівська)
На естраді заявляється журі конкурсу – п'ять шановних старичків в чорних фраках, з нотами в руках. (І. Кочерга)
На олімпіаді я читав на сцені драмтеатру ім. І. Франка свій власний вірш не тільки перед глядачами, а й перед членами авторитетного журі. (О. Шугай)