ВЕРГАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВЕ́РГА́ТИ ве́рга́ю, ве́рга́єш, недок., ВЕ́РГНУТИ, ВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., що, чим і без дод., розм.

Із силою кидати, шпурляти. Приклади

Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища. (з казки)
“Ще аби градом не вергло”, – лякалась Палагна, загортаючись у кептар. (М. Коцюбинський)
Нарід – юрба .. Вона й несе, мов хвиля навісна, І підійма на височінь.., І у безодню вергає.... (Л. Старицька-Черняхівська)
Дочка та батько німцям не здавались .. Гранатами вергали в ворогів. (М. Рильський)
[Л i я (вертає йому наперсток):] Краще б тобi нiколи не бачити цього наперстка... Поки ще є час, вергни його з мосту в глибоку рiчку.... (І. Кочерга)
Та щоб збагнути слова суть чудесну, теж треба вергати руду словесну. (Д. Білоус)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.