ВЕРГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *vergti, *v^ьrgǫ;

очевидно, споріднене з лат. vergo «схиляю, повертаю», гот. waírpan «кидати», нвн. werfen «тс.», дінд. várjati, vṛṇákti «повертає»;

іє. *uer(e)g- (*ueregl^u-, *uereg(h)-) «схиляти, крутити, згинати, обертати», похідне від *uer- «вертіти, крутити»;

р. верга́ть, ве́ргнуть, бр. [віргацца] «хвицати», др. вьргнути, п. wierzgać «брикати, хвицати», ч. vrhati, слц. vrhať, вл. wjerhać, нл. wjergaś, болг. хвъ́ргам, [въргам], схв. врћи, вргнути, слн. vréči, стсл. врѣшти;

запозичення з польської мови;

п. warcaby «шашки» походить від ч. vrhcáby «камінці, кості для гри», складного слова, пов’язаного з свн. wurfzabel, перша частина якого wurf «кидок» (від werfen «кидати», спорідненого з лит. verpti «прясти»), перекладена на чеську мову основою vrh «тс.», спорідненою з укр. ве́рга́ти «кидати», друга zabel «шашечниця», двн. zabal «тс.», походить від лат. tabula «дошка, картина, карта»;

бр. [варца́бы] «шашки», [арца́бы] «тс.»;

існує також думка (Vaillant RÉS 35, 93–94; Machek ESJČ 699), що ворожи́ти означало первісно «кинути (жереб)» і пов’язане з псл. *vergti, укр. ве́рга́ти;

пов’язується у значенні «чаклувати, спричиняти чаклуванням зло ворогові» з *vorgъ «ворог, лиходій, зла сила, лихо» (Преобр. І 96– 97; Горяев 55; Mikkola WuS 2, 218);

псл. *voržiti ‹ *vorgitei;

загальноприйнятої етимології не має;

р. ворожи́ть,бр. варажы́ць, др. ворожити, п. wróżyć «ворожити», ч. vražiti «чаклувати», болг. вража́ «чаклую», м. вража «ворожу, чаклую», схв. врàжати «чаклувати», слн. vražíti «шкодити чаклуванням»;

очевидно, давній фонетичний варіант слова верга́ти «брикати, хвицати»;

початкове х з’явилося, можливо, як експресивне, так само як і звук ґ на місці г;

болг. хвъ́ргам «кидаю»;