ІДЕШ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте вживання:

іти по когось, щось — щоб принести, придбати тощо;

і йти за кимось, чимось — позаду когось, уздовж чогось.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Він ішов до магазину за хлібом. — Він ішов до магазину по хліб.

Іди за лікарем, поклич його сюди. — Іди по лікаря, поклич його сюди.

Для уникнення збігу приголосних звуків замініть дієслова йшла, йшло, йшли… на більш милозвучний варіант: ішла, ішло, ішли…

Правильніше: нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому

Перевірте, чи не порушено узгодження між двома словами: ідуть збори.

Правильніше: Ішов сніг

Правильніше: іти колесом

Правильніше: час іде

Правильніше: час швидко минає (збігає, упливає); час лине [хутко, пругко]

Правильніше: іти чиїм слідом (слідом за ким); уступати в чиї сліди

Правильніше: іти й не озиратися

Правильніше: битися (заходити, іти) в заклад

Правильніше: іти на дно

Правильніше: ціна на товар іде вгору (росте); у гроші йде товар; товар дорожчає

Правильніше: тобі личить

Правильніше: помалу (поволі) їдь – далі заїдеш; тихше їдь – дальше станеш; іди помаленьку – доженеш і стареньку

Правильніше: ти йому стрижено, а воно тобі голено; ти йому про індики, а він тобі про гуси дикі

Правильніше: іти на муху з обухом; бити батогом по воді

Правильніше: іти на руку

Правильніше: змотувати вудки

Правильніше: іти в заклад

Правильніше: чутка йде (поголос іде) по всьому світі; вісті не лежать на місці; на воротах слава не висить

Правильніше: іти на користь

Правильніше: іти слідом

Правильніше: іти в стовбур

Правильніше: іти (ступати) нога в ногу

Правильніше: насупереч іти з ким

Правильніше: іти гладко (як по маслу)

Правильніше: іти (поступатися) вперед

Правильніше: наслідувати кого (що); іти за ким (за чим); іти чиїм слідом (слідом за ким); у слід кому вступати; робити чиїм робом

Правильніше: іти на гірше

Правильніше: звільна посуватися вперед; іти тугим поступом

Правильніше: іти вгору; набувати ваги (сили); силу брати (забирати); підноситися

Правильніше: танцювати (скакати) під чиюсь дудку; іти під руку

Правильніше: гнатися (іти, ходити) по п'ятах; упосліджувати; бути в когось на хвості

Правильніше: іти напролом

Правильніше: гопки скакати

Правильніше: підупадати на силах; іти на спад; немічніти

Правильніше: іти в обхід

Правильніше: іде чутка (поголос)

Правильніше: іти у відкриту

Правильніше: іти у вогонь і воду

Правильніше: або, дядьку, робіть, або геть ідіть; коли не піп – не махай кадилом; коли не кирило, не сунь своє рило

Правильніше: тільки що (ледве) ступати; ледве (насилу) переступати ногами; насилу ноги переставляти; ледве ногами совати; ледве дибати (чвалати); іти лельом-полельом

Правильніше: простувати; іти; маршувати; подаватися

Правильніше: бралося на весну

Правильніше: іти тихою ходою

Правильніше: іти назирці (назирком); іти, як хвіст за лисицею

Правильніше: іти [собі] своїм звичаєм (рядом, чередою)

Правильніше: іти лавою

Правильніше: іти навпростець (навпрямки); прямувати; простувати

Правильніше: вкоротити ходи

Правильніше: крок у крок ступати

Правильніше: іти спадною лінією; іти вниз; іти спадно

Правильніше: іти вулицею

Правильніше: іти до вінця (до шлюбу); ставати під вінець; ставати на рушник

Правильніше: сходити нанівець (на нінащо)

Правильніше: пробоєм (на пробій) іти

Правильніше: орати клепкою

Правильніше: сприяти комусь

Правильніше: діяти відчайдушно

Правильніше: поступатися

Правильніше: іти з поклоном

Правильніше: іти на замирення

Правильніше: шитися в начальники

Правильніше: клювати на гачок

Правильніше: іти повним ходом

Правильніше: наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все

Правильніше: іти на певну загибель

Правильніше: іти крутосхилами життя

Правильніше: іти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці)

Правильніше: різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому

Правильніше: ставити (класти) на карту все

Правильніше: іти (ставити) всупереч чому (з чим); не погоджуватися з чим; суперечити чому; різнити з чим

Правильніше: ступати крок у крок

Правильніше: не відставати від життя (світу)

Правильніше: не відставати від когось

Правильніше: прямувати (простувати) до…

Правильніше: іти (ставати) до бою

Правильніше: нападати

Правильніше: іди собі куди йдеш

Правильніше: іди (забирайся), поки цілий (живий та цілий, цілий та здоровий)!; іди (забирайся), поки не пізно!

Правильніше: розробляють проект; проектують

Правильніше: сніг карапшить

Правильніше: на десятий рік береться кому

Правильніше: лиється ливцем

Правильніше: як одна біда йде, то й другу за собою веде

Правильніше: іти позаду

Правильніше: іти під чотири вітри; іти на всі чотири сторони

Правильніше: за ним ідуть

Правильніше: життя йде своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі; справи йдуть собі як ішли

Правильніше: іти до мети

Правильніше: іти своєю дорогою

Правильніше: узяти (ухопити) бика за роги ; іти напролом

Правильніше: іти в ногу

Правильніше: іде (ідеться, повертає) на краще (на ліпше)

Правильніше: ідеться (береться) до осені; іде (кладеться) на осінь; надходить (наближається) осінь

Правильніше: день по дню минає

Правильніше: годинник поспішає

Правильніше: брати шлюб; ставати під вінець; іти до вінця (до шлюбу); на рушник стати

Правильніше: іти в парі з часом

Правильніше: іти з глибини душі (серця)

Правильніше: іти в хід

Правильніше: іти обертом

Правильніше: іти в ногу з часом

Правильніше: іти на руку; прислужитися; піти на користь

Правильніше: іти у вогонь і воду

Правильніше: іти в заклад

Правильніше: іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж)

Правильніше: барометр іде вгору

Замініть нехарактерний для української мови вислів ходити колесом на стилістично кращий варіант: іти в переверти.

Замініть нехарактерний для української мови вислів іти на поправку на стилістично кращий варіант: видужувати, одужувати.

В усній українській мові в конструкціях з цими словами часом неточно вживають прийменники. Коли треба передати послідовність дій або порядок пересування людей чи предметів, цілком закономірно вживати прийменник за. Наприклад: «Хлопець у вантажному таксі їхав за мотоциклом» (тобто слідом за ним). «Спортсмени зайшли в гуртожиток за дівчиною» (спочатку до гуртожитку зайшла дівчина, потім її товариші). Однак коли йдеться про мету якоїсь дії, краще вжити прийменник по. Наприклад: «Хлопець у вантажному таксі їхав по мотоцикл» (тобто маючи намір привезти мотоцикл вантажною машиною). «Збираючись на ковзанку, спортсмени зайшли в гуртожиток по дівчину» (щоб узяти її з собою). «Як тільки добре смерклось, Прохіра забігла по Гашіцу і сливе силоміць потягла її з собою». «Вже кілька днів по Лазаря не приходив жандар». (З творів М. Коцюбинського.) «Ясь послав одного з помічників садівника по свій екіпаж». (І. Нечуй-Левицький.) «П а р і с: …Я піду по плащ, бо холодно… Я хутко повернуся». (Леся Українка.) «По хліб йшла дитина». (П. Тичина.) «Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду?» (Народна пісня.)
У художній літературі і в усному мовленні паралельно з конструкцією «посилати + прийменник по» виступає конструкція з прийменником за:

Із коча пан мій вилізає
І посила за молодим.
(Т. Шевченко.)

«Уже навіть хотіли посилати за ними, аж тут і Саранчук на поріг». «Хіба ще коли був отакий і Данило розпатланий і стривожений, як вибіг сам надвір до Ілька та посилав в Обухівку за Матюхою?» (З творів А. Головка.)
Значно менше поширене в сучасній українській літературній мові словосполучення «іти за хлібом», «іти за водою».

Останнім часом у періодичних і неперіодичних виданнях дуже поширилось нове дієслово крокувати. Крокують по сторінках художніх творів люди («Через годину Пархоменко крокував з своєю командою по вулицях міста»), крокує по сторінках журналів весна («Цього року по ланах крокує рання весна»), крокує по шпальтах газет навіть Першотравень («Києвом крокує Першотравень»). Від цього слова молоді письменники творять похідні дієслова: прикрокувати, закрокувати («Спинив бричку, скочив на землю і швидко закрокував сюди»).
Цих дієслів не знала українська класична література, як і фольклор, легко обходячись давніми словами: простувати («Явдоха і Галя ведуть під руки Петра, за ними простує Гринько». — Панас Мирний), рушати («Всі рушили за ватажком Андрієм Корчакою». — І. Нечуй-Левицький), іти («Йде весна запашна, перлами, квітами закосичена». — П. Тичина), подаватися, податися («Теофіл мовчки встає і подається геть». — Леся Українка), прямувати («Товариство на Січ прямувало». — Т. Шевченко), маршувати (Українсько-російський словник АН УРСР; Словник Б. Грінченка), ступати («Не знаю, чи вітер травицю торкає, чи постать кохана край мене ступає». — Олена Пчілка).
Як бачимо, в українській мові є досить слів, щоб не виникала потреба створювати неологізм; чи не природніше звучали б наведені вище фрази, якби замість цього крокувати, що так причарувало письменників і журналістів, поставити давні слова: «Через годину Пархоменко маршував зі своєю командою по місту»; «Цього року по ланах ступає (іде) рання весна»; «Києвом простує Першотравень»?
Мірилом потрібності й життєвості неологізму є народ і його мова: потрібне й доречне народ швидко сприймає й засвоює з книжок і преси, непотрібне, як ось, приміром, слово позаяк, що намагалося колись витиснути з ужитку давні слова бо, через те що, тому що, — відкидає. Такою є й доля цього штучного, непотрібного крокувати: хоч воно й увійшло разом зі словом позаяк до наших академічних словників, та народ не сприйняв його, бо щось так і не чути, щоб десь на Україні казали: «Голова колгоспу крокує до правління, а бригадир закрокував до своєї бригади», — а кажуть і, очевидно, далі казатимуть: «Голова колгоспу йде до правління, а бригадир подався (пішов) до своєї бригади».
Треба пам'ятати, що іменник крок, який лежить в основі дієслова крокувати, означає українською мовою «відстань між ногами, що рухаються», а не «рух», як у російській мові шаг. На позначення руху є інші українські слова: хід, хода («Шкода ходу до поганого роду». — Прислів'я; «Впоперек дороги тихою ходою повз мене йшов старий дідок». — Я. Щоголів; «Замовк Ярема, зажурився, поїхав ходою». — Т. Шевченко; наддавати ходу або ходи. — Українсько-російський словник АН УРСР; «Забрехали на подвір'ї собаки, почувши ходу людини». — М. Стельмах); ступа («На тому березі почулася кінська ступа». — М. Коцюбинський; «Проти вітру повільною ступою ішли коні». — С Чорнобривець).
Отже, треба не допускати штучних висловів типу «ішов тихим кроком», «прискорив кроки» тощо.
Хибно створеною була й військова команда кроком руш відповідно до російської шагом марш. Українським відповідником до російських слів шаг, поступь є хід: «Екзекутор перейшов скорим ходом по хаті і стукнув палицею в один, другий і третій кут» (М. Черемшина). Отже, й у військовій команді треба замість слова крок поставити хід: ходом руш, як це й зробили згодом чи не самі творці цієї команди.

За аналогією до російського вислову в переносному значенні идти навстречу в наших періодичних і неперіодичних виданнях трапляються такі вислови: «Завком пішов їй назустріч: улаштував дітей у заводських яслах, а їй самій дав путівку на курорт»; «Якби правління колгоспу пішло нам назустріч, ми б самі зробили спортивний майданчик».
В українській мові вислів іти назустріч буває тільки в прямому значенні: «Жодна підвода не йшла назустріч, на схід» (О. Гончар), — а відповідно до російського идти (пойти) навстречу українською мовою треба вживати слів сприяти (посприяти), допомагати (допомогти, підмогти). Отож, у наведених вище фразах треба було написати: «Завком посприяв їй»; «Якби правління колгоспу посприяло (або допомогло, підмогло)».

Правильніше: Грабунок іде на всіх фронтах

Правильніше: Організації сприяють нам

Правильніше: Триває дискримінація

Правильніше: Іти завойовувати чужі території