ІДЕШ — ЕТИМОЛОГІЯ

іти́

псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;
р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вийстє «хід угору; подорож»
ви́йстя «вихід»
за́йда
зайде́й
за́йдений «зайшлий»
зайде́нний «сердитий, запальний»
зайде́я
ити́
іду́
ійти́
істи́
ісьти́
іти́ся
йду
йти
йти́ся
обійти́ «доглянути; забезпечити необхідним»
обійти́ся
прийде́шнє
прийде́шній
прийді́шний
прийдя́чка «приблуда»
про́йда
пройде́шній
пройдо́ха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aēiti «іде» авестійська
іці́ білоруська
ісці́ білоруська
іду́ білоруська
и́да болгарська
hić (j)du верхньолужицька
(j)du верхньолужицька
du верхньолужицька
iddja «йшов» готська
ει˜σι «піде» грецька
ἵμεν «підемо» грецька
éti «тс.» давньоіндійська
imáh «ідемо» давньоіндійська
ити́ давньоруська
it «тс.» (īre «йти») латинська
īre латинська
iêt «тс.» латиська
eĩti «іти» литовська
иде македонська
ait полабська
áidǫ полабська
iść польська
idę польська
(j)ić польська
(j)ici польська
(j)iti праслов’янська
*ei-tei праслов’янська
*jьdǫ праслов’янська
*ĭd- праслов’янська
jadǫ праслов’янська
jati праслов’янська
jaxati праслов’янська
bǫdǫ праслов’янська
byti праслов’янська
ēit «іде» прусська
идти́ російська
идти́ російська
итти́ російська
иду́ російська
ùсти сербохорватська
ùти сербохорватська
ùћu сербохорватська
ísť словацька
idem словацька
інti словенська
ídem словенська
ити старослов’янська
идж старослов’янська
yäš «іде» тохарська А
ymäs «ідемо» тохарська В
ї́ду українська
ї́хати українська
бу́ду українська
бу́ти українська
істи́ українська
*ід-ти українська
иду́ українська
jíti чеська
jdu чеська
üдēм ?

ішо́в

зводиться до того самого іє. *sed-, що й псл. sěděti, укр. сиді́ти з первісним значенням «пересуватися, сидячи на транспортному засобі»;
псл. *šьd-lъ, *šьd-la, *šьd-lo, *šьd-li, *šьd-ly, *šьd-la, *šьd-la, *šьd-lě (‹*xĭd-l-), пов’язане чергуванням голосних з xoditi «ходити»;
р. шёл, шла, шло, шли, бр. ішо́ў, ішла́, ішло́, ішлі́, др. шьлъ, шьла, шьло, шьли, шьлы, шьла, п. szedł, szła, ч. šedl, šla, слц. išiel, išla, вл. sol, šla, болг. шел, шла, схв. ѝшао, ѝшла, слн. šel, šlà, стсл. шьлъ, шьла;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́йшлий
за́йшлий
зіше́стя
ішла́
ішли́
ішло́
йшла
йшли
йшло
йшов
наше́стя
пішла́
пішла́
пішло́
пішо́в
по́шесний
по́шесть
при́йшлий
прише́лець
прише́стя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ішо́ў білоруська
ішла́ білоруська
ішло́ білоруська
ішлі́ білоруська
шел болгарська
шла болгарська
sol верхньолужицька
šla верхньолужицька
шьлъ давньоруська
шьла давньоруська
шьло давньоруська
шьли давньоруська
шьлы давньоруська
шьла давньоруська
*sed- індоєвропейська
szedł польська
szła польська
sěděti праслов’янська
*šьd-lъ праслов’янська
*šьd-la праслов’янська
*šьd-lo праслов’янська
*šьd-li праслов’янська
*šьd-ly праслов’янська
*šьd-la праслов’янська
*šьd-la праслов’янська
*šьd-lě (‹*xĭd-l-) праслов’янська
*xĭd-l- «ходити» праслов’янська
xoditi праслов’янська
шёл російська
шла російська
шло російська
шли російська
ùшао сербохорватська
ùшла сербохорватська
išiel словацька
išla словацька
šel словенська
šlà словенська
шьлъ старослов’янська
шьла старослов’янська
сиді́ти «пересуватися, сидячи на транспортному засобі» українська
šedl чеська
šla чеська

ано́ «ану»

паралельне до ану́ складне утворення з підсилювальної частки а і обмежувальної частки но, збереженої в складі частки [іно́] «тільки» та в спонукальних виразах типу іди́-но;
(вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аньо́ (вигук, яким відганяють собак)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ану́ ?
а ?
но ?
іно́ «тільки» ?
іди́-но ?

Деме́нтій

через посередництво церковнослов’янської і середньогрецької мов (сгр. Δομέτιος) запозичено в давньоруську мову з латинської;
лат. Dometius, Domitius пов’язане з domitio «повернення додому, на батьківщину», що виникло через проміжну форму domuitio «тс.» із словосполучення domum itio «тс.», в якому domům «додому» є зн. в. слова domus «дім», спорідненого з псл. domь, укр. дім, a itio «ходіння, рух» пов’язане з itāre «ходити», īre «іти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
виводиться також (Петровский 94; Сл. вл. імен 207) від лат. domāre (дієприкм. domitum) «приборкувати»;
р. Деме́нтий, бр. Дзяме́нцій, др. Доментий, схв. Доментùјāн, стсл. дометии, доменьтии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Де́мко
Дометій «свыше дарованый» (1627)
Доме́тій
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Дзяме́нцій білоруська
Доментий давньоруська
Dometius латинська
domāre «приборкувати» (дієприкм. domitum) латинська
domь праслов’янська
iti праслов’янська
Доментùјāн сербохорватська
дометии старослов’янська
дім українська
іти́ українська
доменьтии українська
domitio «повернення додому, на батьківщину» ?
domuitio «тс.» ?
itio «тс.» ?
domům «додому» ?
слова domus «дім» ?
слова domus «дім» ?
itio «ходіння, рух» ?
itāre «ходити» ?
īre «іти» ?
Деме́нтий ?

набаду́рати «знайти»

очевидно, пов’язане з [баду́ритися] «штовхатися (вештатися)», як нади́бати «знайти» пов’язане з ди́бати, найти́, нахо́дити з іти́, ходи́ти, п. naleźć «знайти» з leźć «лізти»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
naleźć «знайти» польська
leźć «лізти» польська
баду́ритися «штовхатися (вештатися)» українська
нади́бати «знайти» українська
ди́бати українська
найти українська
нахо́дити українська
іти українська
ходи́ти українська

неді́йшлий «який не досяг свого повного розвитку, зрілого віку; недозрілий»

результат злиття частки не і дієприкметника ді́йшлий «дозрілий», пов’язаного з ішо́в;
р. [недо́шлый] «який не дійшов чогось, не досяг чогось; недозрілий, неготовий, не змужнілий», бр. нядо́шлы «кволий», п. niedoszły «який не дійшов; який мав відбутися і не відбувся; недозрілий, недостиглий», вл. njedóšły «який не дійшов»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

неді́шлий «слабий, слабовитий, хворобливий»
нєду́шлы «слабий, слабосильний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нядо́шлы «кволий» білоруська
njedóšły «який не дійшов» верхньолужицька
niedoszły «який не дійшов; який мав відбутися і не відбувся; недозрілий, недостиглий» польська
недо́шлый «який не дійшов чогось, не досяг чогось; недозрілий, неготовий, не змужнілий» російська
не і дієприкметника ді́йшлий «дозрілий» ?
ішо́в ?

о́бийдинь «колода; завада, яку всі обминають; людина, якої всі уникають»

похідне утворення від [обийти́] «обійти», пов’язаного з іти́ (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
обийти́ «обійти» ?
іти́ ?

лімі́т

запозичення з французької мови;
фр. limite «границя, межа, ліміт» походить від лат. līmes (род. в. līmitis) «межа, дорога між полями», що являє собою давне складне утворення з основ прикметника līmus «поперечний», спорідненого з дангл. līm «гілка; член тіла», дісл. limr «тс.», і дієприкметника it«ідучий», пов’язаного з еō, īre «йти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
р. болг. схв. лими́т, бр. лімі́т, п. ч. слц. вл. limit, слн. limít(a);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ліміта́ція
лімітува́ти
понадлімі́тний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лімі́т білоруська
лими́т болгарська
limit верхньолужицька
līm «гілка; член тіла» давньоанглійська
limr «тс.» давньоісландська
līmes «межа, дорога між полями» (род. в. līmitis) латинська
līmus «поперечний» латинська
līmitis латинська
līmitis латинська
limit польська
iti праслов’янська
лими́т російська
лими́т сербохорватська
limit словацька
limít(a) словенська
іти́ українська
limite «границя, межа, ліміт» французька
it «ідучий» французька
limit чеська
īre «йти» ?
еō ?

ініціа́л

запозичення з німецької чи французької мови;
нім. Initiále «початкова буква», initiál «початковий», фр. initial, як і англ. initial «тс.», походять від лат. initiālis «первісний, початковий», пов’язаного з initium «вступ, початок», яке зводиться до дієслова ineo «входжу, вступаю», утвореного з префікса in- «в-» і дієслова ео (itum, īre) «іду, ходжу», спорідненого з псл. iti, укр. іти́;
р. болг. инициа́л, бр. ініцыя́л, п. inicjał, ч. слц. слн. iniciála, вл. iniciala, м. иниција́л, схв. иницјāл;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ініціа́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
initial «тс.» англійська
ініцыя́л білоруська
инициа́л болгарська
iniciala верхньолужицька
initiālis «первісний, початковий» латинська
initium «вступ, початок» латинська
ineo «входжу, вступаю» латинська
ео «в-» латинська
īre «іду, ходжу» латинська
itum латинська
иниција́л македонська
Initiále «початкова буква» німецька
initiál «початковий» німецька
inicjał польська
iti праслов’янська
иницùјāл сербохорватська
iniciála словацька
iniciála словенська
іти́ українська
initial французька
iniciála чеська
инициа́л ?

іо́н (електрично заряджена частинка)

запозичене з англійської мови, можливо, через посередництво французької і німецької;
англ. ion (фр. ion, HİM. Ión) «тс.» створено як науковий термін у XIX ст. М. Фарадеєм на основі гр. ἴov (ἰών) «ідучий», дієприкм. від дієслова εμι, ἰέvαι «іти», спорідненого з лат. ео, īre «тс.», псл. iti, укр.іти́;
р. ио́н, бр. іо́н, п. jon, ч. ion, jont, ijon, слц. ión, iont, вл. ion, болг. йон, схв. ōн, слн. ión;
Фонетичні та словотвірні варіанти

іоніза́тор
іонізаці́йний
іоніза́ція
іонізо́ваний
іонізува́ти
іонізу́ючий
іо́нний
йон
йонізува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ion «тс.» (фр. ion, HİM. Ión) англійська
іо́н білоруська
йон болгарська
ion верхньолужицька
ἴov «ідучий» (ἰών) грецька
ἰών грецька
ἰέvαι «іти» грецька
ео латинська
īre «тс.» латинська
Ión німецька
jon польська
iti праслов’янська
ио́н російська
ŭōн сербохорватська
иōн сербохорватська
ión словацька
iont словацька
ión словенська
іти́ українська
ion французька
ion чеська
jont чеська
ijon чеська

по́шлий «обмежений, банальний, вульгарний»

запозичення з російської мови;
р. по́шлый «вульгарний; банальний» є результатом семантичної видозміни ст. по́шлый «давній; звичайний», пов’язаного з шел «ішов», якому відповідає укр. ішо́в;
бр. по́шлы «вульгарний; банальний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опо́шлити
опо́шлювати
опошля́ти
пошлі́ти
пошля́к
пошля́тина
спо́шлити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́шлы «вульгарний; банальний» білоруська
по́шлый «вульгарний; банальний» російська
шел «ішов» російська
ішо́в українська

предешній «попередній»

очевидно, результат видозміни п. ст. przedeszły «минулий» (дієприкм. мин. ч. від дієслова przedejć «іти попереду, перед кимось»), утвореного за допомогою префікса przed(e)- «перед-» від szedł «ішов», якому відповідає укр. ішо́в;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
szedł «ішов» польська
ішо́в українська

прише́стя «прихід, прибуття»

запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. пришьствиѥ є похідним від дієприкм. пришьдъ «той, що прийшов», утвореного за допомогою префікса при- «при-» від шьдъ, спорідненого з укр. ішо́в і пов’язаного з дієсловом ходити «ходити»;
р. болг. прише́ствие, бр. прышэ́сце, др. пришьствие, пришествие, м. пришествие;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прышэ́сце білоруська
прише́ствие болгарська
пришьствие давньоруська
пришествие македонська
прише́ствие російська
пришьствиѥ старослов’янська
ішо́в «ходити» українська
ходити «ходити» українська
пришествие українська
пришьдъ «той, що прийшов» ?
при- «при-» ?

у́шлий «хитрий До, Чаб; досвідчений, навчений Чаб»

запозичення з російської мови;
р. у́шлый «хитрий, кмітливий, спритний, проворний» є формою дієприкметника мин. ч. від дієслова уйти́ «піти геть, утекти», раніше також «уникнути» – префіксального утворення від идти́ «йти», якому відповідає укр. іти́, йти;
пор. аналогічні похідні утворення укр. за́йшлий, при́йшлий, р. по́шлый;
бр. [ву́шлы] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́шлы «тс.» білоруська
у́шлый «хитрий, кмітливий, спритний, проворний» російська
по́шлый російська
идти «йти» українська
іти українська
йти українська
за́йшлий українська
при́йшлий українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України