ШИБАТИ

шиба́ти особ. і безос. - з особливою силою діяти на органи чуття людини; про запах, світло, звук і т. ін. - проникати, долинати куди-небудь

би́ти з особливою силою діяти на чуття людини, проникати, доноситися куди-небудь (про запах, світло і т. ін.).

вдаря́ти маючи значну інтенсивність, дуже освітлювати, сильно звучати, чутися, звичайно з силою діяти на органи чуттів людини (про світло, звуки, запах і т. ін.).

ударя́ти маючи значну інтенсивність, дуже освітлювати, сильно звучати, чутися, звичайно з силою діяти на органи чуттів людини (про світло, звуки, запах і т. ін.).

Цифрові лексикографічні системи української мови

шиба́ти (розм.) поривчасто віяти (про вітер)

бурха́ти діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища – вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати.

рва́ти поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі).

шуга́ти дути сильними поривами (перев. про вітер).

Цифрові лексикографічні системи української мови

осіняти (думка)

шибнути

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

шибай

баришник

гендляр

менджун

перекупник

Словник чужослів Павла Штепи (1977)