ШИБАЙ

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

шиба́ти особ. і безос. - з особливою силою діяти на органи чуття людини; про запах, світло, звук і т. ін. - проникати, долинати куди-небудь

би́ти з особливою силою діяти на чуття людини, проникати, доноситися куди-небудь (про запах, світло і т. ін.).

вдаря́ти маючи значну інтенсивність, дуже освітлювати, сильно звучати, чутися, звичайно з силою діяти на органи чуттів людини (про світло, звуки, запах і т. ін.).

ударя́ти маючи значну інтенсивність, дуже освітлювати, сильно звучати, чутися, звичайно з силою діяти на органи чуттів людини (про світло, звуки, запах і т. ін.).

Цифрові лексикографічні системи української мови

шиба́ти (розм.) поривчасто віяти (про вітер)

бурха́ти діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища – вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати.

рва́ти поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі).

шуга́ти дути сильними поривами (перев. про вітер).

Цифрові лексикографічні системи української мови

шибати

осіняти (думка)

шибнути

Словник чужослів Павла Штепи (1977)