ПЛЯМУВАТИ

плямува́ти негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.

безсла́вити (рідше) те саме, що несла́вити.

безче́стити позбавляти доброї слави; неславити, ганьбити.

брудни́ти плямувати, опоганювати, ганьбити, безчестити кого-, що-небудь.

ганьби́ти вкривати ганьбою (у 2 знач.); безчестити.

ги́дити (підсил. розм.) паплюжити, плямувати.

забру́днювати позбавляти моральної чистоти, ганьбити кого-, що-небудь; споганювати.

заплямо́вувати (рідше) зганьбити, ославити кого-, що-небудь.

знесла́влювати принижувати, безчестити кого-, що-небудь негідними, ганебними вчинками.

каля́ти (розм.) укривати ганьбою кого-, що-небудь; плямувати.

компрометува́ти виставляти кого-, що-небудь у негарному світлі; шкодити добрій славі когось, чогось.

несла́вити негідними вчинками, поведінкою викликати погану думку, моральний осуд, вкривати ганьбою себе, своє ім'я, рід і т. ін.; ганьбити.

обезсла́влювати (рідше) те саме, що знесла́влювати.

обезче́щувати (рідше) неславити, ганьбити.

обпога́нювати

опаску́джувати (підсил. розм.) опоганювати, оскверняти кого-, що-небудь.

опога́нювати

опоро́чувати неславити, ганьбити своїми вчинками, поведінкою і т. ін.

оскверня́ти (книжн.)

осоро́млювати покривати соромом, ганьбою.

осоромля́ти (рідше) покривати соромом, ганьбою.

очорня́ти зводити наклеп на кого-, що-небудь, виставляти у поганому світлі когось, щось; порочити.

паску́дити (розм.) виставляти кого-, що-небудь в недоброму світлі, соромити, чорнити когось.

плюга́вити (підсил.) те саме, що ганьби́ти 1.

плями́ти те саме, що плямува́ти 2.

пога́нити неславити, безчестити кого-, що-небудь чимсь.

поро́чити паплюжити що-небудь гідне поваги.

соро́мити робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити.

чорни́ти ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь.

Цифрові лексикографічні системи української мови

плямува́ти виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення

бри́ти (розм.) влучно, гостро.

га́нити виносити осуд, висловлювати незадоволення; судити; протилежне хвалити.

ганьби́ти (підсил.) виражати осуд; засуджувати.

ганьбува́ти (підсил.) ганьбити (у 2 знач.).

гу́дити виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити.

засу́джувати ставитися до кого-, чого-небудь негативно, висловлювати незадоволення кимсь, чимсь, вважати щось поганим, хибним.

огу́джувати висловлювати несхвалення, осуд; ганити, ганьбити.

осу́джувати виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін.

осуджа́ти (рідше) виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін.

плями́ти (рідше) те саме, що плямува́ти 3.

суди́ти висловлювати свій осуд, засуджувати кого-, що-небудь.

таврува́ти (підсил.) суворо засуджувати когось, щось; картати, викривати чиїсь дії, вчинки.

хули́ти (підсил. книжн.) ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь.

шельмува́ти (підсил.) виражати осуд; паплюжити.

Цифрові лексикографічні системи української мови