ШУМІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шум «піна»

запозичення з німецької мови;
свн. schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») споріднене з снн. schūm(e), снідерл. scūm(e), дісл. skūm, пгерм.*skūma- «піна» (первісно «те, що покриває»);
р. шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)», бр. шум «накип, піна», п. szum, ч. šum, слц. [šum] «тс.», вл. [šumić] «кипіти, пінитися», нл. šumiś se «пінитися, шумувати», полаб. šumo «шум, піна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зшумати «зібрати піну під час кипіння»
зшу́мити «тс.»
шу́ма «тс.»
шумі́в'є «тс.; дріжджі»
шумі́вка «велика ложка збирати шум; [горілка]»
шумі́ти «шумувати»
шумли́вий «пінистий»
шу́мний
шумови́на
шумовини́стий «тс.»
шумови́ння
шумовни́чка «сіточка збирати піну»
шумува́льний «пов’язаний із шумуванням, бродінням»
шумува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шум «накип, піна» білоруська
šumić «кипіти, пінитися» верхньолужицька
scūm «піна» давньоверхньонімецька
skūm давньоісландська
šumiś se «пінитися, шумувати» нижньолужицька
Schaum «тс.» німецька
šumo «шум, піна» полабська
szum польська
*skūma- «піна» (первісно «те, що покриває») прагерманська
шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)» російська
schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») середньоверхньнімецька
schūm(e) середньонижньонімецька
scūm(e) середньонідерландська
šum «тс.» словацька
šum чеська

шуми́ «швидка течія води, бистрина» (мн.)

найвірогідніше, утворення пов’язане з шум «сильний безладний звук», хоч можливе й поєднання двох значень: шум «сильний безладний звук» і шум «піна» як властивостей швидкої течії;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шум «сильний безладний звук» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України