ШУМІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шум «піна»
запозичення з німецької мови;
свн. schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») споріднене з снн. schūm(e), снідерл. scūm(e), дісл. skūm, пгерм.*skūma- «піна» (первісно «те, що покриває»);
р. шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)», бр. шум «накип, піна», п. szum, ч. šum, слц. [šum] «тс.», вл. [šumić] «кипіти, пінитися», нл. šumiś se «пінитися, шумувати», полаб. šumo «шум, піна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зшумати
«зібрати піну під час кипіння»
зшу́мити
«тс.»
шу́ма
«тс.»
шумі́в'є
«тс.; дріжджі»
шумі́вка
«велика ложка збирати шум; [горілка]»
шумі́ти
«шумувати»
шумли́вий
«пінистий»
шу́мний
шумови́на
шумовини́стий
«тс.»
шумови́ння
шумовни́чка
«сіточка збирати піну»
шумува́льний
«пов’язаний із шумуванням, бродінням»
шумува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум «накип, піна» | білоруська |
| šumić «кипіти, пінитися» | верхньолужицька |
| scūm «піна» | давньоверхньонімецька |
| skūm | давньоісландська |
| šumiś se «пінитися, шумувати» | нижньолужицька |
| Schaum «тс.» | німецька |
| šumo «шум, піна» | полабська |
| szum | польська |
| *skūma- «піна» (первісно «те, що покриває») | прагерманська |
| шумо́вка «шумівка (велика ложка для збирання шуму під час готування їжі)» | російська |
| schūm (‹ двн. scūm «піна», н. Schaum «тс.») | середньоверхньнімецька |
| schūm(e) | середньонижньонімецька |
| scūm(e) | середньонідерландська |
| šum «тс.» | словацька |
| šum | чеська |
шуми́ «швидка течія води, бистрина» (мн.)
найвірогідніше, утворення пов’язане з шум «сильний безладний звук», хоч можливе й поєднання двох значень: шум «сильний безладний звук» і шум «піна» як властивостей швидкої течії;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шум «сильний безладний звук» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України