ТИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ти́кати
псл. tykati, *tъknǫti, пов’язане з tъkati «ткати»;
споріднене з лтс. tūkât «місити, давити», двн. dūhen «давити, придавлювати», дангл. ðýn, ðýan «давити, тиснути, штовхати», дірл. toll «порожнистий», гр. τύϰος «молот, долото», τυϰίζω «обтісую, тешу»;
р. ты́кать «тикати, утикати», бр. ты́каць «тс.», др. тыкати «штовхати», п. tykać «торкатися», ч. týkat se, слц. týkat’ sa «тс.», вл. tykać «тикати, утикати», нл. tykaś «тикати, торкати, штовхати», полаб. tåicě «тиче», болг. ти́кам «штовхати, тикати», слн. tíkati «торкати, торкатися», псл. тыкати «колоти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тичка
«гілка; віха»
відіткну́ти
відтика́ти
відти́чка
«знак, мітка»
діткли́вий
«чутливий»
за́тика
«заставка»
за́тичка
затички
«декоративні квіти, які дівчата вплітають у волосся»
за́ткалка
«пробка»
за́ткално
за́ткало
«затичка з ганчірок, якою закривають димохід»
затка́ниця
«дошка, якою затикають піч, коли печуть хліб»
затка́ти
«заткнути»
заткну́ти
«запхнути»
заткну́тися
«замовкнути»
зу́тик
«сутичка»
напітка́ти
«зустріти»
на́тичка
«короткий кілок, забитий у пліт біля великого кілка, якщо останній виявиться коротким»
наткну́ти
недо́ти́ка
«недоторка, [розрив-трава, Impatiens noli me tangere]»
недотика́льний
«невідчутний на дотик»
недоти́кий
«недоторканний»
недоти́кливий
«тс.»
недо́тички
«торочки, що пришиваються до весільного рушника»
неприти́ка
«безпритульний, бродяга»
пере́тика
перетика́ти
«переставляти; вишивати»
перети́чити
«пересадити; відмітити за допомогою тичини»
пі́дтич
«палиця для розвішування сіті Г; тички, стовпи, на яких сушать рибальські сіті Мо»
поти́кало
«попихач»
потика́ч
«тс.?»
по́тич
«спотикаючись; униз головою»
поти́чка
«сутичка, бій»
прети́чина
«відмова; перешкода»
при́ти́к
прити́ка
притика́ти
притика́ч
«кілочок, палиця, яка прикріплює ярмо до дишля»
прити́чи́на
при́ти́чка
«дерев’яний кілочок або залізний прутик, яким прикріплюють ярмо до дишля; [кусок полотна, який уставляється замість дорожчої тканини в спідницю у те місце, яке закривається фартухом]»
притка́ти
«заткнути»
приткну́ти
проти́ка
«кілочок, яким кріпиться ярмо до дишля»
про́тичка
розти́каний
спітка́ти
спіткну́тися
спотика́йло
«який спотикається; спотикач»
спотика́ти
спотика́тися
споти́кач
спотикача́
«тс.»
спо́тич
«спотикаючись»
спо́тичка
стич
«щось гостре»
сти́ча
«точка дотику і точка сполучення (в колі)»
сти́чка
«випадок Г; сутичка Нед»
сти́чна
«дотична»
сти́чний
«дотичний»
су́тич
«злиття»
су́тичка
тик
ти́ка
«тичка, віха»
ти́кало
«бирюльки; дерев’яна паличка в цій грі»
ти́ка́ч
«той, хто тиче»
ти́кнути
тичúти
«утикати тички, ставити віхи»
тичи́на
тичи́нка
ти́чка
тичкови́й
тичкува́ти
ти́чний
«який в’ється по тичці»
тичо́к
ти́ччя
(зб.)
ткну́ти
«тикнути; [сіпнути, смикнути О]»
то́кнути
«тикнути»
тячи́нка
«тичка, хворостина»
увіткну́ти
утика́ти
уткну́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ты́каць «тс.» | білоруська |
| ти́кам «штовхати, тикати» | болгарська |
| tykać «тикати, утикати» | верхньолужицька |
| τύϰος «молот, долото» | грецька |
| τυϰίζω «обтісую, тешу» | грецька |
| ðýn | давньоанглійська |
| ðýan «давити, тиснути, штовхати» | давньоанглійська |
| dūhen «давити, придавлювати» | давньоверхньонімецька |
| toll «порожнистий» | давньоірландська |
| тыкати «штовхати» | давньоруська |
| tūkât «місити, давити» | латиська |
| tykaś «тикати, торкати, штовхати» | нижньолужицька |
| tåicě «тиче» | полабська |
| tykać «торкатися» | польська |
| tykati | праслов’янська |
| *tъknǫti | праслов’янська |
| tъkati «ткати» | праслов’янська |
| тыкати «колоти» | праслов’янська |
| ты́кать «тикати, утикати» | російська |
| týkat' sa «тс.» | словацька |
| tíkati «торкати, торкатися» | словенська |
| týkat se | чеська |
дика́н «інструмент для молотіння»
початкове д пояснюється міжслівною фонетикою на грецькому ґрунті;
гр. τυκάνη «молотарка» утворено від τύκος «кирка, сокира», що походить з іє. *tuk-, звідки і стсл. тъкнѫти, укр. ти́кати;
запозичено з грецької мови (можливо, через посередництво болгарської);
болг. дика́н «дерев’яне знаряддя для молотіння (з гострими камінцями внизу)», дика́нь, дика́ня «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дека́н
«терка для тертя соломи на полову»
дека́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дика́н «дерев’яне знаряддя для молотіння (з гострими камінцями внизу)» | болгарська |
| τυκάνη «молотарка» | грецька |
| *tuk- | індоєвропейська |
| тъкнѫти | старослов’янська |
| ти́кати | українська |
| дика́нь | українська |
| дика́ня «тс.» | українська |
| τύκος «кирка, сокира» | ? |
не́тик (бот., у сполуці [н. слабинога] «розрив-трава звичайна, Impatiens noli-tangere L.»)
назва зумовлена тим, що при дотиканні до стиглих плодів розрив-трави вони раптово розтріскуються і з силою викидають насіння;
похідне утворення від ти́кати із заперечною часткою не;
пор. назви цієї рослини в інших мовах: р. недотро́га, англ. touch-me-not (букв. «не торкай мене»), лат. noli-tangere (букв. «не торкай»);
р. [недоты́ка], п. nietykałek, ч. слц. netýkavka, ч. nedotýkavka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
недоти́ка
«тс.»
нетикалка
нетиканка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| touch-me-not (букв. «не торкай мене») | англійська |
| noli-tangere (букв. «не торкай») | латинська |
| nietykałek | польська |
| недотро́га | російська |
| недоты́ка | російська |
| netýkavka | словацька |
| ти́кати | українська |
| не | українська |
| netýkavka | чеська |
| nedotýkavka «тс.» | чеська |
сти́чень «січень»
запозичення з польської мови;
п. styczeń «січень», [tyszeń] «тс.» виводяться від tyka «жердина, тичка», пов’язаного з tkać «сунути, тикати», tykać «торкатися», ст. tczeć «стирчати, стриміти, виступати, витикатися», яким відповідає укр. ти́кати;
назва пояснюється тим, що у цей період року господар виготовляє тички;
не більш обґрунтованим є зближення з основою *styd-/stud- (укр. студе́ний), як і виведення від п. stykanie «зіткнення» (старого року з новим) (SW VI 491);
Фонетичні та словотвірні варіанти
стичен
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| styczeń «січень» | польська |
| tyszeń «тс.» | польська |
| tyka «жердина, тичка» | польська |
| tkać «сунути, тикати» | польська |
| tykać «торкатися» | польська |
| tczeć «стирчати, стриміти, виступати, витикатися» | польська |
| stykanie «зіткнення» (старого року з новим) | польська |
| *styd- / stud- (укр. студе́ний) | праслов’янська |
| ти́кати | українська |
| студе́ний | українська |
пати́к «палиця»
за допомогою префікса па- утворено від основи слова ти́кати, ткну́ти (пор. пакіл);
менш переконливе виведення (Brückner 399) від того самого кореня, що й па́лець;
п. ч. діал. слц. patyk;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пати́ка
«палиця; шкапа; неметка, неповоротка, тупа людина»
па́тика
«сапа»
пати́чина
патичо́к
пати́ччя
«паліччя; дрібний хмиз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| patyk | польська |
| patyk | словацька |
| ти́кати | українська |
| ткну́ти (пор. пакіл) | українська |
| па́лець | українська |
| patyk | чеська |
пі́дтики «натяки»
похідне утворення від ти́кати, ткну́ти «доторкатися; (перен.) наближатися словами», аналогічне до при́тча (від псл. pritъknǫti «приткнути»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pritъknǫti | праслов’янська |
| ти́кати | українська |
| ткну́ти «доторкатися; (перен.) наближатися словами» | українська |
| при́тча (від псл. pritъknǫti «приткнути») | українська |
істука́н «статуя, ідол»
стсл. истоканъ є формою дієприкметника мин. часу від дієслова истоукати «різати, лити з металу», пов’язаного з тъкнѫти, що відповідає укр. ткну́ти, ти́кати;
запозичення з старослов’янської мови;
р. истука́н, др. истуканъ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| истуканъ «тс.» | давньоруська |
| истука́н | російська |
| истоуканъ | старослов’янська |
| истоукати «різати, лити з металу» | старослов’янська |
| тъкнѫти | старослов’янська |
| ткну́ти | українська |
| ти́кати | українська |
ти
споріднене з лит. tù «ти», лтс. tu, прус. tou, tu, гот. þū˘, двн. dū˘, вірм. du, дірл. tú, алб. ti (*tū), лат. tū, гр. σύ, дор. τύ дперс. tuvam, ав. tū, tvēm, дінд. tvám, tuvam, тох. A tu; іє. *tū˘ «тс.». – Фасмер IV 130; Черных ІI 274–275; Горяев 381; Brückner 587; Machek ESJČ 663; Holub–Kop. 398; Schuster-Šewc 1566; Младенов 633; Skok III 466; ESSJ Sl. gr. II 704–706; Trautmann 331–332; Mühl.–Endz. IV 254–255; Kluge–Mitzka 145; Brugmann Grundriss II 2, 383–384; Demonstrativpron. 30–32; Walde–Hofm. II 712; Frisk II 817; Uhlenbeck 113, 118; Pokorny 1097–1098. – Пор. тебе́;
псл. ty;
р. бр. др. ты, п. ч. слц. вл. нл. ty, полаб. tåi, болг. м. ти, схв. ти̑, слн. tí, стсл. ты;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ти
«тобі»
ти́кало
«той, хто говорить на ти»
ти́кати
«звертатися на ти»
ти́катися
тя
«тебе»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tū | авестійська |
| tvēm | авестійська |
| ti (*tū) | албанська |
| *tū | албанська |
| ты | білоруська |
| ти | болгарська |
| ty | верхньолужицька |
| du | вірменська |
| þū˘ | готська |
| σύ | грецька |
| dū˘ | давньоверхньонімецька |
| tvám | давньоіндійська |
| tuvam | давньоіндійська |
| tú | давньоірландська |
| tuvam | давньоперська |
| ты | давньоруська |
| τύ | дорійський |
| *tū˘ | індоєвропейська |
| tū | латинська |
| tu | латиська |
| tù «ти» | литовська |
| ти | македонська |
| ty | нижньолужицька |
| tåi | полабська |
| ty | польська |
| ty | праслов’янська |
| tou | прусська |
| tu | прусська |
| ты | російська |
| ти̑ | сербохорватська |
| ty | словацька |
| tí | словенська |
| ты | старослов’янська |
| tu | тохарська А |
| ty | чеська |
ти́кіт «кінчик»
пор. ч. слц. tykadlo «щупальце, вусик»;
очевидно, похідне утворення від ти́кати (букв. «те, чим торкаються»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tykadlo «щупальце, вусик» | словацька |
| ти́кати (букв. «те, чим торкаються») | українська |
| tykadlo «щупальце, вусик» | чеська |
тичя́ти «стирчати»
пов’язане з ти́кати, витика́тися, ти́чка;
пор. цитату: «Де вбив тèчку, там і тичèть»;
ч. tyčit se «стирчати; видаватися; підніматися», слц. týčit’ sа «височіти, підніматися», слн. tičáti «знаходитися, бути, стирчати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| týčit' sа «височіти, підніматися» | словацька |
| tičáti «знаходитися, бути, стирчати» | словенська |
| ти́кати | українська |
| витика́тися | українська |
| ти́чка | українська |
| tyčit se «стирчати; видаватися; підніматися» | чеська |
тква́ти «торкати, хвилювати; колоти»
п. tkwić «знаходитися, бути, глибоко застряти; стирчати», [tkwieć], ст. tkwieć «тс.», як і ч. tkvít «триматися; полягати», слц. tkviet’ «полягати», пов’язане з tkać «сунути, тикати», tykać «торкатися, доторкатися», яким відповідають укр. ти́кати, ткну́ти;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тква́чій
«колючий; загострений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tkwić «знаходитися, бути, глибоко застряти; стирчати» | польська |
| tkwieć | польська |
| tkwieć «тс.» (ст.) | польська |
| tkać «сунути, тикати» | польська |
| tykać «торкатися, доторкатися» | польська |
| tkviet' «полягати» | словацька |
| ти́кати | українська |
| ткну́ти | українська |
| tkvít «триматися; полягати» | чеська |
цві́кати «(різко) говорити, грубити; дорікати»
псл. cvikati;
утворення звуконаслідувального характеру, аналогічне до ти́кати, ши́кати і под;
припущення про безпосередній зв’язок з kvikati/kvičati (Bern. I 656) є зайвим;
р. [цви́кать] «цвірінькати», [цвя́кать] «говорити ц замість ч, ш, щ», ч. cavykovati «шуміти, скандалити», слц. [čvikat’] «цвірінькати, щебетати», слн. cvikati «пищати, верещати, цвірінькати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cvikati | праслов’янська |
| цви́кать «цвірінькати» | російська |
| čvikat' «цвірінькати, щебетати» | словацька |
| cvikati «пищати, верещати, цвірінькати» | словенська |
| цвя́кать «говорити ц замість ч, ш, щ» | українська |
| cavykovati «шуміти, скандалити» | чеська |
| ти́кати | ? |
| ши́кати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України