РУКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рука́
висловлювалася також думка про давнє запозичення з балтійських мов (Бернштейн Очерк 92);
менш обґрунтоване зіставлення з дісл. vrá «ріг, кут», vrangr «кривий, косий», снн. vrange «дуга» (Mikkola IF 23, 120–121) і лат. (галлороманським) branca «лапа» (Kuryłowicz, Mél. Vendryes 205–207; Machek ESJČ 523–524);
споріднене з лит. rankа̀, пов’язаним чергуванням голосних з renkа̄, riñkti «збирати», parankа̀ «збір, збирання», лтс. rа̄oka, прус. rancko, (зн. в. rānkan) «тс.»;
псл. rǫka «рука»;
р. бр. рука́, др. рука, п. ręka, ч. слц. вл. нл. ruka, полаб. rǫka, болг. ръка́, м. рака, схв. ру́ка, слн. rôka, стсл. рѫка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безрука́вий
безрука́вка
безрука́вний
безру́кий
виру́ка
«поміч»
вируча́ти
ви́ручка
впо́руч
«поруч»
впору́чний
«рівнобіжний»
вруча́ти
вру́чений
вручи́тель
вручну́
доруча́ти
дору́чення
дору́чник
запору́ка
запоручи́ти
«доручити»
зару́ка
зарука́вниця
«манжета»
зарука́вок
зарука́вчик
«тс.»
зарукований
«заручений»
за́руч
«у заставу»
заруча́тися
зару́чений
зару́чини
зару́чка
зару́чний
(у виразі з. лист «гарантійна грамота»)
зару́чник
«заложник; [жених Пі]»
зару́чники
«дружки жениха»
зару́чниця
«молода»
зруки́
зрукований
«заручений»
зруч
«зручно»
зру́чий
«зручний»
нави́руч
«на допомогу»
нарука́вний
нарука́вник
нарука́вці
на́руч
«на підтримку; [кількість чогось на одну руку МСБГ]»
на́ручка
нару́чний
нару́чник
на́ручні
на́ручно
«зручно»
нару́ччя
на́рушно
«тс.»
недови́ручка
недору́чний
«недоставлюваний»
обру́ч
«браслет»
о́бруч
«поряд»
обруча́льний
обруча́ти
обру́чини
обру́чка
обручний
«ніж для тесання двома руками»
(обіручний)
обру́ччя
переви́ручка
підру́чний
підру́чник
попі́друч
попі́дру́чки
пору́ка
пору́ки
порукува́ти
«заручити»
по́руч
поруча́льний
поруча́та
«поручні»
поруча́ти
поруча́тися
поруче́нець
по́ручень
поручи́тель
поручи́тельство
по́ручі
«частина броні на руках; частина одягу священика»
поручне́вий
пору́чник
пору́чництво
по́ручні
пору́чно
«зручно»
пору́ччя
припору́ка
прируча́ти
приру́чений
приру́чний
рука́в
рукаве́ць
«рукавчик; торбина»
рукави́ця
рукави́чний
рукави́чник
рукави́чництво
рука́вний
рукавча́
рукавча́та
рука́тий
рука́тися
«вітатися за руку»
рукі́в'я́
«рукоятка»
руко́ви́ни
«заручини Г; згода О»
руковище
«рукоятка»
ру́ця
руч
«рука»
(у ліву р., на швидку р. і т.д.)
руча́
ру́ча
«чепіга»
руча́йка
«міра льону; жменя»
руча́та
руча́тися
ру́чений
«ручний»
рученя́
ручи́льник
«поручитель»
ручи́на
«рука; стрілка годинника»
ручи́ня
«рученя»
ручи́сько
ручи́тель
«поручитель»
ручи́ця
«зменш. до рука́; деталь воза; [ручка Нед; чепіга О]»
ручи́ще
ручі́й
«поручитель»
ру́чка
«зменш. до рука́; держак, прилад для писання; смуга покосу; [жмут соломи, яким ушивають стріху; ціпилно; міра льону; повісмо ниток О]»
ру́чкатися
«тс.»
ру́чки
«огудиння огірків, гарбузів та ін.»
ручкови́й
«даний рукою»
ручни́й
ручни́к
«спеціаліст ручного вироблення чого-небудь; інструмент (молоток, пензель і под.); ручний кулемет; [поручитель] О»
ручни́ця
«кінець пилки з ручкою»
ру́чно
«зручно»
ручу́хна
«рука; ручка»
рушно
«тс.»
спору́ка
«зручність»
спору́чник
«помічник»
упо́руч
«поруч»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рука́ | білоруська |
| ръка́ | болгарська |
| ruka | верхньолужицька |
| vrá «ріг, кут» | давньоісландська |
| vrangr «кривий, косий» | давньоісландська |
| рука | давньоруська |
| branca «лапа» (галлороманським)(Kuryłowicz, Mél. Vendryes 205--207; Machek ESJČ 523--524) | латинська |
| rùoka | латиська |
| rankù | литовська |
| riñkti «збирати» | литовська |
| parankа̀ «збір, збирання» | литовська |
| рака | македонська |
| ruka | нижньолужицька |
| rǫka | полабська |
| ręka | польська |
| rǫka «рука» | праслов’янська |
| rancko | прусська |
| rānkan «тс.» зн. в. | прусська |
| рука́ | російська |
| ру́ка | сербохорватська |
| vrange «дуга» | середньонижньонімецька |
| ruka | словацька |
| rôka | словенська |
| рѫка | старослов’янська |
| ruka | чеська |
бі́ру́чний «струг» (ніж)
результат видозміни слова [обіру́чний], утвореного від основ слів оба́, (обі́, оби́дві) і рука́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́ричний
«тс.»
би́ручний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обіру́чний | ? |
| оба́ | ? |
| рука́ | ? |
бра́нджя «галузь, фах; вид»
через польське, словацьке і, можливо, німецьке посередництво (н. Bránche «галузь, фах, спеціальність») запозичено з французької мови;
фр. branche «гілка, сук; розгалуження; галузь» походить від лат. branca «лапа, нога», можливо, пов’язаного з гал. br-, утвореним від *ur-, спорідненого, мабуть, з лит. rankà, псл. *rǫka «рука», укр. рука́;
зв’язок лат. branca безпосередньо з германськими словами (Meyer-Lübke REW 1271) або з гр. φάραγξ «розколина, ущелина; безодня» (Schröder AfSlPh 28, 33) сумнівний;
п. branża «галузь», bransza «тс.», слц. bran(d)ža «тс.; наволоч, покидьки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бра́ньжа
«компанія, гурт; банда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| br- | галльська |
| φάραγξ «розколина, ущелина; безодня» | грецька |
| branca «лапа, нога» | латинська |
| branca | латинська |
| rankà | литовська |
| branża «галузь»«тс.» | польська |
| bransza «галузь»«тс.» | польська |
| *rǫka «рука» | праслов’янська |
| bran(d)ža «тс.; наволоч, покидьки» | словацька |
| рука́ | українська |
| branche «гілка, сук; розгалуження; галузь» | французька |
| *ur- | ? |
ви́ручити
очевидно, утворене на давньоруському ґрунті з префікса вы«ви-» і втраченого в сучасних східнослов’янських мовах дієслова *ручити «поручитися», похідного від рука́;
первісно, мабуть, мало конкретне значення «простягнути руку порятунку»;
р. вы́ручить, бр. вы́ручы́ць, др. выручити, п. wyręczyć;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вируча́ти
ви́ручка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вы́ручы́ць | білоруська |
| выручити | давньоруська |
| wyręczyć | польська |
| вы́ручить | російська |
| вы «ви-» | ? |
| ручити «поручитися» | ? |
| рука́ | ? |
| значення «простягнути руку порятунку» | ? |
назадгу́зь
результат злиття прислівника наза́д з формою гузь, утвореною від основи гуз- «зад; задній прохід» подібно до форми руч від рука́ в словах ліво́руч, обі́руч і под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наза́д | українська |
| гузь | українська |
| гуз- «зад; задній прохід» | українська |
| руч | українська |
| рука́ | українська |
| ліво́руч | українська |
| обі́руч | українська |
нара́квиця «нарукавниця, короткий рукав (у священика); [вовняні або смушкові манжети]»
м. нараквица «рукавиця, [браслет]» утворено з прийменника на і основи іменника рака «рука»;
безпосереднє виведення від укр. рука́ (ВеЗн 40) необґрунтоване;
можливо, давнє запозичення з усного мовлення духовних осіб – представників македонських говорів болгарської мови, що приходили на східнослов’янські землі;
неясне;
р. нара́квица «нарукавниця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нараквица «рукавиця, [браслет]» | македонська |
| нара́квица «нарукавниця» | російська |
| рука́ | українська |
| рака «рука» | ? |
руки́на «ручка, рукоятка»
результат видозміни форми [рукі́йма] ([‹ руко́йма]) «тс.», що складається з основ іменника рука́ і дієслова [іма́ти] «брати» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рукі́йма «тс.» ([‹ руко́йма]) | українська |
| рука́ «брати» | українська |
| іма́ти | українська |
| руко́йма | українська |
руко́паш «за допомогою тільки рук (або холодної зброї, коли йдеться про бій)» (присл.)
складне утворення з основ іменника рука́ і дієслова др. паха́ти «махати, розмахувати» або «орати»;
менш обґрунтоване припущення (Преобр. ІІ 28) про зв’язок другої частини з пояс;
р. [ру́копашь] «рукопаш», рукопа́шка «рукопашний бій», рукопа́шный, бр. [руко́паш] «вручну», рукапа́шны, др. рукопашь «рукопаш», болг. ръкопа́шен «рукопашний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врукопа́ш
врукопа́шну
руко́пач
«тс. Нед; з усієї сили О»
руко́пашки
«тільки руками»
рукопа́шна
«битва врукопаш»
руко́па́шний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руко́паш «вручну» | білоруська |
| рукапа́шны | білоруська |
| ръкопа́шен «рукопашний» | болгарська |
| паха́ти «махати, розмахувати» | давньоруська |
| рукопашь «рукопаш» | давньоруська |
| ру́копашь «рукопаш» | російська |
| рукопа́шка «рукопашний бій» | російська |
| рукопа́шный | російська |
| рука́ | українська |
| пояс | українська |
руча́й «струмок»
припускався зв’язок з рука́ (з первісним значенням «рукав, побічне русло») (Преобр. II 228) і з ч. [ručí] «швидкий», п. rączy «тс.» (Holub–Lyer 425; Holub–Кор. 317; Варбот 104–105);
здебільшого пов’язується з болг. ру́квам, ру́кна «политися; [спалахнути]», руча́ «дзюрчати, буркотати», схв. преру́чити «перелити; пересипати», ч. [ručat’] «струменіти», що містять корені звуконаслідувального походження;
загальновизнаної етимології не має;
р. руче́й, [руча́й], бр. руча́й, др. ручаи, ручеи, ручии, п. ruczaj, ч. (поет.) ručej, слц. ručaj, болг. ру́чей;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ручей
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руча́й | білоруська |
| ру́квам | болгарська |
| ру́кна «политися; [спалахнути]» | болгарська |
| руча́ «дзюрчати, буркотати» | болгарська |
| ру́чей | болгарська |
| ручаи | давньоруська |
| ручеи | давньоруська |
| ручии | давньоруська |
| rączy «тс.» | польська |
| ruczaj | польська |
| руче́й | російська |
| руча́й | російська |
| преру́чити «перелити; пересипати» | сербохорватська |
| ručaj | словацька |
| рука́ (з первісним значенням «рукав, побічне русло»)(Преобр. II 228) | українська |
| ručí «швидкий» | чеська |
| ručat' «струменіти» | чеська |
| ručej (поет.) | чеська |
рушни́к «довгастий шматок тканини для витирання; декоративна тканина»
похідне утворення від рука́ (первісно шматок тканини призначався головним чином для витирання рук);
р. [ручни́к, рушни́к], бр. ручні́к, [рушні́к], п. ręcznik, ч. слц. ručník, болг. [ръчени́к], м. рачник, схв. ру̏чнӣк, ручѝнӣк «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ручни́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ручні́к | білоруська |
| рушні́к | білоруська |
| ръчени́к | болгарська |
| рачник | македонська |
| ręcznik | польська |
| ручни́к | російська |
| рушни́к | російська |
| ру̏чнӣк | сербохорватська |
| ручѝнӣк «тс.» | сербохорватська |
| ručník | словацька |
| рука́ (первісно шматок тканини призначався головним чином для витирання рук) | українська |
| ručník | чеська |
стре́нчити «рекомендувати, указувати, радити»
запозичення з польської мови;
п. stręczyć «радити, рекомендувати, факторувати», nastręczyć «порадити, порекомендувати» загальноприйнятої етимології не має;
розглядається як похідне з префіксом z- (s-) «з-» від дієслова ręczyć «ручитися, ручатися», пов’язаного з ręka «рука», що відповідає укр. рука́ (SW VI 454);
пов’язується також з strąk «стручок» (Brückner 518);
Фонетичні та словотвірні варіанти
настре́нчити
«настроїти, підбурити»
підстру́нчити
«підбурити, підбити»
підстрю́чити
«тс.»
стра́нчити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stręczyć «радити, рекомендувати, факторувати» | польська |
| nastręczyć «порадити, порекомендувати» | польська |
| z- «з-» (s-) | польська |
| ręczyć «ручитися, ручатися» | польська |
| ręka «рука» | польська |
| strąk «стручок» | польська |
| рука́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України