НА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
на (прийменник)
псл. na;
споріднене з прус. na «на, згідно, по», no «тс.», лит. nuõ «від, з», лтс. nùo (na) «тс.», гр. ἄνω «вгору, нагору», ἀνά «вгору, вгорі, на», лат. an- «вгору», ав. ana «через, вздовж», гот. двн. ana «на, в, проти», нвн. an «на»;
іє. an, anō, nō;
р. бр. др. болг. м. схв. на, на-, п. ч. слц. вл. слн. na, na-, стсл. на, на-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на-
(префікс)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ana «через, вздовж» | авестійська |
| на | білоруська |
| на | болгарська |
| na | верхньолужицька |
| na- | верхньолужицька |
| ana «на, в, проти» | готська |
| ἄνω «вгору, нагору» | грецька |
| ἀνά «вгору, вгорі, на» | грецька |
| ana «на, в, проти» | давньоверхньонімецька |
| на | давньоруська |
| *an | індоєвропейська |
| *anō | індоєвропейська |
| *nō | індоєвропейська |
| an- «вгору» | латинська |
| nùo «тс.» (na) | латиська |
| na | латиська |
| nuõ «від, з» | литовська |
| на | македонська |
| на- | македонська |
| an «на» | нововерхньонімецька |
| na | польська |
| na- | польська |
| na | праслов’янська |
| na «на, згідно, по» | прусська |
| no «тс.» | прусська |
| на | російська |
| на | сербохорватська |
| на- | сербохорватська |
| na | словацька |
| na- | словацька |
| na | словенська |
| na- | словенська |
| на | старослов’янська |
| на- | старослов’янська |
| на- | українська |
| na | чеська |
| na- | чеська |
| на- | ? |
| на- | ? |
| на- | ? |
на «ось, бери» (частка)
псл. nā;
очевидно, похідне від вказівної займенникової основи іє. *n-, тієї самої, що і в частках но, о-н, ге-н, займеннику ві-н, у лит. nà «ну; так», nò «тс.», лтс. na (вигук погрози і відгону), гр. ναί «так, справді», лат. nē «так, вірно», дінд. nā́-nā «по-різному, так і сяк»;
елемент -те (-te, слн. -ta) походить з дієслівної форми 2-ї ос. множини (і двоїни) і був доданий до вигуку, очевидно, вже в праслов’янський період;
р. на, на́те, бр. на, на́це, п. na, nacie, naści, ч. слц. na, nate, вл. na, naće, нл. na, naśа, natej (дв.), болг. м. на, схв. нā, слн. na, náte (мн.), nátа (дв.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́те
«беріть»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | білоруська |
| на́це | білоруська |
| на | болгарська |
| na | верхньолужицька |
| naće | верхньолужицька |
| ναί «так, справді» | грецька |
| nā́-nā «по-різному, так і сяк» | давньоіндійська |
| *n- | індоєвропейська |
| nē «так, вірно» | латинська |
| na (вигук погрози і відгону) | латиська |
| nà «ну; так» | литовська |
| nò «тс.» | литовська |
| на | македонська |
| na (дв.) | нижньолужицька |
| naśа (дв.) | нижньолужицька |
| natej (дв.) | нижньолужицька |
| множини (і двоїни) | осетинська |
| na | польська |
| nacie | польська |
| naści | польська |
| nā | праслов’янська |
| на | російська |
| на́те | російська |
| нā | сербохорватська |
| na | словацька |
| nate | словацька |
| -ta | словенська |
| na (мн.), nátа (дв.) | словенська |
| náte (мн.), nátа (дв.) | словенська |
| nátа | словенська |
| но | українська |
| о-н | українська |
| ге-н | українська |
| ві-н | українська |
| -те (-te, слн. -ta) | українська |
| на́те | українська |
| na | чеська |
| nate | чеська |
на «ну» (вигук захоплення у виразі такий, що на)
очевидно, етимологічно тотожне з на2 «ось, бери» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| такий «ось, бери» | українська |
| що на | українська |
| на | українська |
анабіо́з
запозичення з грецької мови;
гр. ἀναβίωσις «воскресіння, повернення до життя» пов’язане з ἀναβιόω «оживаю, воскресаю», яке складається з префікса ἀνα- «вгору», очевидно, спорідненого з псл. na, укр. на, і дієслова βιόω «живу», спорідненого з псл. žijǫ, укр. живу́;
р. анабио́з, бр. анабіёз, п. вл. anabioza, ч. слц. anabióza, болг. анабио́за, схв. анабиоза;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анабіоти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анабіёз | білоруська |
| анабио́за | болгарська |
| anabioza | верхньолужицька |
| ἀναβίωσις «воскресіння, повернення до життя» | грецька |
| anabioza | польська |
| na | праслов’янська |
| žijǫ | праслов’янська |
| анабио́з | російська |
| анабиоза | сербохорватська |
| anabióza | словацька |
| на | українська |
| живу́ | українська |
| anabióza | чеська |
| ἀναβιόω «оживаю, воскресаю» | ? |
| ἀνα- «вгору» | ? |
| βιόω «живу» | ? |
анало́гія
запозичення з грецької мови;
гр. ἀναλογία «відповідність» є похідним від ἀνάλογος «відповідний, аналогічний», утвореним з основ ἀνα «згідно», спорідненого з дінд. ánu «після, за, пізніше за», ав. anu, дперс. anuv «тс.», можливо, також псл. na, укр. на, і λόγος «розум, зміст», пов’язаного з дієсловом λέγω «говорю, розумію»;
р. болг. анало́гия, бр. анало́гія, n. analogia, ч. analogie, слц. analógia, вл. analogija, м. аналогија, схв. аналòгија, слн. analogíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ана́лог
аналогі́йний
аналогі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| anu | авестійська |
| анало́гія | білоруська |
| анало́гия | болгарська |
| analogija | верхньолужицька |
| ἀναλογία «відповідність» | грецька |
| ánu «після, за, пізніше за» | давньоіндійська |
| anuv «тс.» | давньоперська |
| аналогија | македонська |
| na | праслов’янська |
| анало́гия | російська |
| аналòгија | сербохорватська |
| analógia | словацька |
| analogíja | словенська |
| на | українська |
| analogie | чеська |
| ἀνάλογος «відповідний, аналогічний» | ? |
| ἀνα «згідно» | ? |
| λόγος «розум, зміст» | ? |
| λέγω «говорю, розумію» | ? |
анало́й «невеликий високий столик у церкві»
запозичення з середньогрецької мови;
сгр. ἀναλόγιον «тс.» є похідним від дієслова ἀναλέγω «читаю», утвореного з префікса ἀνα- «вгорі, на-», очевидно, спорідненого з псл. na, укр. на, і з основи дієслова λέγω «читаю, говорю»;
р. анало́й, нало́й, анало́гий, бр. анало́й, др. аналогий, слц. analoj, болг. анало́гий, м. аналóј;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анало́й | білоруська |
| анало́гий | болгарська |
| аналогий | давньоруська |
| аналóј | македонська |
| na | праслов’янська |
| анало́й | російська |
| ἀναλόγιον «тс.» | середньогрецька |
| analoj | словацька |
| на | українська |
| нало́й | українська |
| анало́гий | українська |
| ἀναλέγω «читаю» | ? |
| ἀνα- «вгорі, на-» | ? |
| λέγω «читаю, говорю» | ? |
Анато́лій
запозичення з грецької мови;
гр. Ἀνατόλιος походить від топоніма Ἀνατολή «Мала Азія», утвореного на основі іменника ἀνατολή «схід сонця, місце сходу сонця, схід», похідного від дієслова ἀνατέλλω «сходжу, піднімаюсь», що складається з префікса ἀνα- «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. na, укр. на, і основи дієслова τέλλω «піднімаюсь, сходжу», спорідненого з лат. tollo «піднімаю, звеличую», дінд. tula «вага», гот. þulan «терпіти», двн. dolēn «тс.», вірм. ťołum «терплю», тох. A täl, тох. B tal «піднімати»;
р. Анато́лий, Анато́лия, бр. Анато́ль, Анато́лій, Анато́лія, др. Анатолій, ч. Anatol, слн. Anatolij, стсл. Анатолии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Анато́лій
«всходній»
(1627)
Анато́лія
Анато́ль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Анато́ль | білоруська |
| ťołum «терплю» | вірменська |
| þulan «терпіти» | готська |
| Ἀνατόλιος походить від топоніма Ἀνατολή «Мала Азія» | грецька |
| dolēn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| tula «вага» | давньоіндійська |
| Анатолій | давньоруська |
| tollo «піднімаю, звеличую» | латинська |
| na | праслов’янська |
| Анато́лий | російська |
| Anatolij | словенська |
| Анатолии | старослов’янська |
| на | українська |
| Анато́лия | українська |
| Анато́лій | українська |
| Анато́лія | українська |
| Anatol | чеська |
| ἀνατολή «схід сонця, місце сходу сонця, схід» | ? |
| ἀνατέλλω «сходжу, піднімаюсь» | ? |
| ἀνα- «вгору, з-, під-» | ? |
| τέλλω «піднімаюсь, сходжу» | ? |
| A | ? |
| B tal «піднімати» | ? |
анато́мія
запозичення з латинської мови;
лат. anatomia походить від гр. ἀνατομή «анатомування, розчленування», пов’язаного з дієсловом ἀνατέμνω «розрізаю, розтинаю», що складається з підсилювального префікса ἀνά-, можливо, спорідненого з псл. na, укр. на, і дієслова τέμνω «розрізаю, розтинаю», спорідненого з псл. tьnǫ, укр. тну, тя́ти;
р. болг. анато́мия, бр. анато́мія, п. anatomia, ч. anatomie, слц. anatómia, вл. anatomija, м. анатомија, схв. анатòмија, слн. anatomíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ана́том
анатомі́чний
анатомія
(XVIII ст.)
анато́мка
анатомува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анато́мія | білоруська |
| анато́мия | болгарська |
| anatomija | верхньолужицька |
| ἀνατομή «анатомування, розчленування» | грецька |
| anatomia | латинська |
| анатомија | македонська |
| anatomia | польська |
| na | праслов’янська |
| tьnǫ | праслов’янська |
| анато́мия | російська |
| анатòмија | сербохорватська |
| anatómia | словацька |
| anatomíja | словенська |
| на | українська |
| тну | українська |
| anatomie | чеська |
| ἀνατέμνω «розрізаю, розтинаю» | ? |
| ἀνά- | ? |
| τέμνω «розрізаю, розтинаю» | ? |
| тя́ти | ? |
ана́фема
запозичення з грецької мови;
гр. ἀνάϑεμα «відлучення, прокляття» є похідним від дієслова ἀνατίϑημι «накладаю», що складається з префікса ἀνα- «на-», спорідненого, очевидно, з псл. na, укр. на, і дієслова τίϑημι «ставлю, кладу», спорідненого з дінд. dádhāti «ставить», псл. děti, укр. (по)діти;
р. бр. ана́фема, др. анаөема, анаөома, п. anatema, ч. слц. anatéma, болг. м. ана́тема, схв. анàтема, слн. anátema, стсл. анадєма, анатєма;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анаөема
(1376)
анаөематизовати
(XVII ст.)
анатема
(1435)
анате́ма
анатемізува́ти
анафематизова́ти
ана́фте́ма
ана́хтем
ана́хте́ма
онахи́ма
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ана́фема | білоруська |
| ана́тема | болгарська |
| ἀνάϑεμα «відлучення, прокляття» | грецька |
| dádhāti «ставить» | давньоіндійська |
| анаөема | давньоруська |
| ана́тема | македонська |
| anatema | польська |
| na | праслов’янська |
| děti | праслов’янська |
| ана́фема | російська |
| анàтема | сербохорватська |
| anatéma | словацька |
| anátema | словенська |
| анадєма | старослов’янська |
| на | українська |
| анаөома | українська |
| анатєма | українська |
| anatéma | чеська |
| ἀνατίϑημι «накладаю» | ? |
| ἀνα- «на-» | ? |
| τίϑημι «ставлю, кладу» | ? |
анахроні́зм
через посередництво російської мови запозичено з французької;
фр. anachronisme утворено на базі гр. ἀνα«на-, проти-», очевидно, спорідненого з псл. na, укр. на, і χρόνος «час»;
р. анахрони́зм, бр. анахрані́зм, п. вл. anachronizm, ч. anachronismus, слц. anachronizmus, бол. анахрони́зъм, м. анахрони́зам, схв. анахронùзам, слн. anahronízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анахроні́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анахрані́зм | білоруська |
| anachronizm | верхньолужицька |
| ἀνα «на-, проти-» | грецька |
| анахрони́зам | македонська |
| anachronizm | польська |
| na | праслов’янська |
| анахрони́зм | російська |
| анахронùзам | сербохорватська |
| anachronizmus | словацька |
| anahronízem | словенська |
| на | українська |
| anachronisme | французька |
| anachronismus | чеська |
| χρόνος «час» | ? |
| анахрони́зъм | ? |
архи́мник «шахрай, дурисвіт»
специфічно українське;
очевидно, результат народного переоформлення слова алхі́мік за аналогією до широко вживаних в українській мові іменників чол. р. на -ник;
початкове ар-, можливо, під впливом іменників типу а́ркуш, арти́ст, арши́н тощо або як наслідок наближення до слів з початковим компонентом архі-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | російська |
| алхі́мік | ? |
| на | ? |
| ар- | ? |
| а́ркуш | ? |
| арти́ст | ? |
| арши́н | ? |
афте́мний «навіки проклятий»
очевидно, результат випадіння -на- з незасвідченого прикметника *анафте́мний, похідного від ана́фте́ма «прокляття, відлучення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на
«ущент, зовсім, до тла»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| -на-/I› з незасвідченого прикметника *анафте́мний | ? |
| ана́фте́ма «прокляття, відлучення» | ? |
ба (сполучник; частка; вигук несподіванки)
псл. ba;
лит. bà (стверджувальна частка), лтс. ba (підсилювальна частка), ав. bā «справді», вірм. ba (видільна частка), гр. φή «немов, ніби»;
іє. *bhā, займенникова форма, споріднена з *bho, від якої походить і укр. бо;
пор. аналогічний паралелізм вигуку на і частки но, часток р. ка і ко та ін;
відрив р. болг. схв. ба від укр. ба, ч. п. слц. ba (Фасмер І 99; Bern. І 36; Sadn.–Aitz. VWb. І 61) необґрунтований;
р. болг. м. схв. ба (вигук, частка), п. ч. слц. ba «справді», слн. bà (вигук нехтування);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bā «справді» | авестійська |
| ба | болгарська |
| ба (вигук, частка) | болгарська |
| ba (видільна частка) | вірменська |
| φή «немов, ніби» | грецька |
| *bhā | індоєвропейська |
| *bho | індоєвропейська |
| ba (підсилювальна частка) | латиська |
| bà (стверджувальна частка) | литовська |
| ба (вигук, частка) | македонська |
| ba | польська |
| ba «справді» | польська |
| ba | праслов’янська |
| ка | російська |
| ко | російська |
| ба | російська |
| ба (вигук, частка) | російська |
| ба | сербохорватська |
| ба (вигук, частка) | сербохорватська |
| ba | словацька |
| ba «справді» | словацька |
| bà (вигук нехтування) | словенська |
| бо | українська |
| на | українська |
| но | українська |
| ба | українська |
| ba | чеська |
| ba «справді» | чеська |
баци́ла
запозичення з німецької мови;
н. Bazíllus (мн. Bazíllen) «бацила» утворено в XIX ст. на основі лат. bacillum «паличка», що є демінутивом від baculum «палка» (з *bac-tlom, *bac-(c)lom), можливо, спорідненого з гр. βάκτρον «палка», βακτηρἰα «тс.», ірл. ст. bacc «гак, ковінька», псл. bokь, укр. бік;
р. баци́лла, бр. бацыла, ч. слц. bacil, болг. м. баци́л, схв. бàцил, слн. bacíl;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бациля́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бацыла | білоруська |
| баци́л | болгарська |
| βάκτρον «палка» | грецька |
| bacc «гак, ковінька» | ірландська |
| bacillum «паличка» | латинська |
| баци́л | македонська |
| Bazíllus «бацила» (мн. Bazíllen) | німецька |
| bokь | праслов’янська |
| баци́лла | російська |
| бàцил | сербохорватська |
| bacil | словацька |
| bacíl | словенська |
| бік | українська |
| bacil | чеська |
| на | ? |
| baculum «палка» (з *bac-tlom, *bac-(c) | ? |
| lom | ? |
| βακτηρἰα «тс.» | ? |
| bacc «гак, ковінька» | ? |
валашок «конюшина, Trifolium pratense L.» (бот.)
можливо, похідне від ва́лах «кастрований кінь»;
пор. укр. конюши́на, [комани́ця, коневник, конічи́на, жеребець] «Tr ifolium pratense L.», р. [жеребе́ц] «тс.; Trifolium medium», [жере́бчик] «тс.», [конова́льник, конова́льчик] «Trifolium alpestre L.»;
назва пояснюється тим, що конюшина різних видів є доброю кормовою травою для коней;
на «Anthyllis vulneraria» дана назва, очевидно, була перенесена з причини ботанічної спорідненості рослин;
назви цих рослин частково збігаються і в інших мовах;
пор. схв. djeтелина «конюшина» і [зечја детелина] «заяча конюшина»;
бр. [валашо́к] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валашок жовтий
«заяча конюшина, Anthyllis vulneraria L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валашо́к «тс.» | білоруська |
| жеребе́ц «тс.; Trifolium medium» | російська |
| djeтелина «конюшина» | сербохорватська |
| конюши́на | українська |
| від ва́лах «кастрований кінь» | ? |
| конюши́на | ? |
| комани́ця «Tr ifolium pratense L.» | ? |
| коневник «Tr ifolium pratense L.» | ? |
| конічи́на «Tr ifolium pratense L.» | ? |
| жеребець «Tr ifolium pratense L.» | ? |
| жере́бчик «тс.» | ? |
| конова́льник «Trifolium alpestre L.» | ? |
| конова́льчик «Trifolium alpestre L.» | ? |
| на «Anthyllis vulneraria» | ? |
| djeтелина «конюшина» | ? |
| зечја детелина «заяча конюшина» | ? |
внук
псл. vъnukъ ‹*onukъ ‹ *onoukъ;
споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. ane «дід, предок», enel «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус. ane «баба», лит. anýta «свекруха», афг. anā «бабуся», хет. annaš «мати», hannaš «бабуся», лікійськ. xñna «тс.»;
іє. *an-‹*han«предок», звідки, можливо, також дінд. sána «старий», ав. hana «тс.», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. senas «тс.»;
у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також);
значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва;
висловлювалась також думка (Vaillant RÉS 11, 206) про зв’язок з дінд. anváṅ «наступний», похідним від ánu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс.»;
припущення, що укр. ону́к є прямим рефлексом псл. *onukъ (Ильинский РФВ 65, 227–228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озва́р] з узва́р;
р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. ỳнук, слн. vnúk;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вну́ка
внуча́
ону́к
ону́ка
онуча́
ону́чка
уну́к
уну́ка
унуча́
уну́чка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hana «тс.» | авестійська |
| anu «тс.» | авестійська |
| anā «бабуся» | афганська |
| унук | білоруська |
| внук «внук; небіж» | болгарська |
| wnuk | верхньолужицька |
| hin | вірменська |
| ano «предок» | давньоверхньонімецька |
| sána «старий» | давньоіндійська |
| anváṅ «наступний» | давньоіндійська |
| sen «старий» | давньоірландська |
| вънукъ | давньоруська |
| *an-‹*han «предок» | індоєвропейська |
| anus «баба» | латинська |
| senex «стара людина» | латинська |
| anýta «свекруха» | литовська |
| senas «тс.» | литовська |
| внук «внук; нащадок» | македонська |
| wnuk | нижньолужицька |
| Ahn «предок» | нововерхньонімецька |
| wnuk | польська |
| vъnukъ | праслов’янська |
| *onukъ | праслов’янська |
| ane «баба» | прусська |
| внук | російська |
| ỳнук | сербохорватська |
| ane «дід, предок» | середньоверхньнімецька |
| vnuk | словацька |
| vnúk | словенська |
| ону́к | українська |
| онук могло виникнути з старішого внук | українська |
| annaš «мати» | хетська |
| vnuk | чеська |
| ana «баба» | ? |
| enel «дід; внук» | ? |
| Enkel «внук» | ? |
| hannaš «бабуся» | ? |
| xñna «тс.» | ? |
| *an | ? |
| було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також) | ? |
| значення «дід» | ? |
| на «внук» | ? |
| ánu «після, за, вздовж, відповідно» | ? |
| озва́р | ? |
гале́ра «старовинний вид судна»
запозичення з італійської мови;
іт. galera «галера» утворене від galéa «тс.», пов’язаного з сгр. γαλαϊα «вид судна», походження якого остаточно не з’ясовано;
р. бр. болг. схв. гале́ра, п. galera, ч. слц. galéra, слн. galêra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га
га́лер
гале́рник
ґалеры
(1693)
ґалє́ра
галя́ра
ґаля́ра
на
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гале́ра | білоруська |
| гале́ра | болгарська |
| galera «галера» | італійська |
| galera | польська |
| гале́ра | сербохорватська |
| γαλαϊα «вид судна» | середньогрецька |
| galéra | словацька |
| galêra | словенська |
| galéra | чеська |
| galéa «тс.» | ? |
| гале́ра | ? |
ґамбу́ритися «дутися, супитися»
неясне;
можливо, утворене від [ґе́мба] (знев.) «губа» (пор. надути губи);
Фонетичні та словотвірні варіанти
на
«захмаритися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ґе́мба «губа» (знев.)(пор. надути губи) | українська |
га́му́з «м’якуш»
результат видозміни значення форм [гамуз] «залишки листя, огудиння на городі», [хамузиння] «тс.», відомих здебільшого у виразі побити на гамуз (на гамузє), під впливом форм [гамула] «невдала, густа їжа», [хамула] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хамуз
«каша»
хамузє
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гамуз «залишки листя, огудиння на городі» | ? |
| хамузиння «тс.» | ? |
| побити (на гамузє) | ? |
| на (на гамузє) | ? |
| гамуз (на гамузє) | ? |
| гамула «невдала, густа їжа» | ? |
| хамула «тс.» | ? |
го́лоть «ожеледь»
псл. golotь, gol-ъtь, похідне від golъ «голий»;
первісне значення, очевидно, – «голе місце взагалі» (пор. на голоте́чі, голоті́ч), пізніше «голе місце, вкрите льодом, ожеледь»;
пор. лтс. gàla, gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі», gālas «гладкий, як лід», споріднені з псл. golъ, укр. го́лий;
пор. також р. гололе́дица, ч. holomráz «ожеледь»;
зіставлення на підставі р. [го́лодь] з цсл. жлѣдица «ожеледь», укр. о́желедь, лат. gelū «холод», нім. kalt «холодний» (Потебня РФВ 3, 98) менш певне через сумнівність цієї форми як первісної;
р. [го́лоть] «ожеледь», [го́лодь], др. голоть, голотъ, голъть «тс.», п. gołoć «голий простір», ч. ст. holet (род. в. holti) «іній, паморозь», [holot] «тс.», слц. holoť «голота», сболг. голоть «лід; кристал, кришталь», схв. (ст.) голот «кришталь» (очевидно, з цсл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
голоте́ча
«тс. Я; голе місце»
голоте́чина
«відкрите, голе місце»
голоти́ка
голотіч
«тс.»
голоті́ч
«тс.»
на
«просто неба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голоть | давньоруська |
| gelū «холод» | латинська |
| gàla | латиська |
| kalt «холодний» | німецька |
| gołoć «голий простір» | польська |
| golotь | праслов’янська |
| golъ | праслов’янська |
| гололе́дица | російська |
| го́лодь | російська |
| го́лоть «ожеледь» | російська |
| голот «кришталь» (ст.)(очевидно, з цсл.) | сербохорватська |
| голоть «лід; кристал, кришталь» | середньоболгарська |
| holoť «голота» | словацька |
| го́лий | українська |
| о́желедь | українська |
| го́лодь | українська |
| голотъ | українська |
| голъть «тс.» | українська |
| holot «тс.» | українська |
| жлѣдица «ожеледь» | церковнослов’янська |
| holomráz «ожеледь» | чеська |
| holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | чеська |
| gol-ъtь | ? |
| golъ «голий» | ? |
| gàla | ? |
| gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі» | ? |
| gālas «гладкий, як лід» | ? |
| також | ? |
| holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | ? |
го́луб
псл. *golǫbь;
дальша етимологія остаточно не встановлена;
очевидно, розширення на -b- основи на -n-, яке перейшло потім до -і- основ (Meillet – Vaillant RÉS 13, 101 – 102);
виводиться від іє. *ghel- (укр. жо́втий) і зіставляється з лит. guĨbė «лебідь», прус. gulbis «тс.», оскільки індоєвропейські назви голуба ґрунтуються часто на назвах кольорів (Bern. I 322; Meillet Études 271);
можлива зміна значення «жовтий» на «голубий» пояснюється при цьому паралеллю лат. flāvus «блідожовтий» : двн. blāo «голубий»;
висувається також цікаве порівняння з лит. gelumbe «(синє?) сукно» (Walde – Hofm. І 249; Specht 123; Petersson BSl. Wortst. 5);
дехто вважає спорідненим з лат. columbus «голуб», припускаючи давній паралелізм k : g (Machek ESJČ 175; Otrębski Idg. Forsch. 156);
менш імовірні припущення про запозичення з латинської мови (Семереньи ВЯ 1967/4, 20 – 21; Schrader Reallexikon II 514; Соболевский РФВ 71, 441) або з якоїсь доіндоєвропейської мови (Machek LP З, 103 – 104), про звʼязок з псл. *galъ «темний», укр. га́лка (Brückner 293), про наявність у слові префікса go- при корені *lǫb- (Rudnicki SO 3 – 4, 289 – 290), про походження псл. golǫbь від прикметника golǫbъ «голубий», а не навпаки (Moszyński LP 35, 189);
р. го́лубь, бр. го́луб, др. голубь, п. gołąb, ч. слц. holub, вл. hołub, нл. gołhib, gołb, болг. гъ́лъб, м. гулаб, голаб, схв. гȍлуб, слн. golób, стсл. голѫбь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голубʼя́
голубʼя́р
голубʼя́тина
голубʼя́тник
голубʼя́тня
голубʼя́чий
голуба́р
голуба́ся
«голубка»
(перен.)
голубеня́
голуби́на
«голуб, голубка»
голуби́ний
голу́бити
голуби́ця
голубівни́цтво
голубі́й
«любитель голубів»
голу́бка
голубли́вий
голубни́к
голубня́ти
«голубити»
голубці́
«візерунок на писанці»
голу́бця
«голубиця»
голу́бчик
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́луб | білоруська |
| гъ́лъб | болгарська |
| hołub | верхньолужицька |
| blāo «голубий» | давньоверхньонімецька |
| голубь | давньоруська |
| *ghel- (укр. жо́втий) | індоєвропейська |
| flāvus «блідожовтий» | латинська |
| columbus «голуб» | латинська |
| guĨbė «лебідь» | литовська |
| gelumbe «(синє?) сукно» | литовська |
| гулаб | македонська |
| gołhib | нижньолужицька |
| gołb | нижньолужицька |
| gołąb | польська |
| *golǫbь | праслов’янська |
| *galъ «темний» | праслов’янська |
| golǫbь від прикметника golǫbъ «голубий» | праслов’янська |
| gulbis «тс.» | прусська |
| го́лубь | російська |
| гȍлуб | сербохорватська |
| holub | словацька |
| golób | словенська |
| голѫбь | старослов’янська |
| га́лка | українська |
| голаб | українська |
| holub | чеська |
| -b- | ? |
| -і- | ? |
| значення «жовтий» | ? |
| на «голубий» | ? |
| go- | ? |
довба́ти «колупаючи, робити отвір, заглиблення; зубрити»
псл. *dьḷb-ati «довбати», *dьḷb-ti «довбти»;
той самий корінь з іншим ступенем вокалізму *dolbзасвідчений в укр. долобкува́ти, долото́, на́долоб, ч. dlabati, а в ступені *delbвідбитий в болг. длето́, схв. длијèто, слн. dléto;
споріднене з лит. délba «держак вил», лтс. dalba «жepдинa для розлякування риби», dalbs «тс.», dalbuôt «заганяти жердиною (рибу до сітки)», dalbât «тс.», н. dölben «бити», дангл. delfan «копати; хоронити», двн. bi-telban «закопувати», свн. delben, telben «копати»;
іє. *dhelbh- «копати, видовбувати»;
р. долба́ть, долби́ть, бр. [даўба́ць], др. дълбати, п. dłubać, ч. dlubati, dloubati, слц. dlbať, вл. dołbać, нл. dłupaś, dłypaś, болг. дълбая, м. длаби, схв. дупсти, слн. dólbsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́довбина
видо́вбувач
до́вба
«рябий»
до́вбавка
«тс.; той, хто довбає»
довба́к
«дятел»
довбало
«тс.; [дятел ВеБ, Мо]»
довба́ль
довба́льний
довба́льник
довба́льня
«верстат для видовбування дірок»
до́вбаний
до́вба́нка
«предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева»
довбанки́
«солом’яні або плетені з осоки черевики на дерев’яній підошві»
до́вбанці
«тс.»
до́вбар
«майстер, що видовбує з дерева різні предмети»
довба́рство
«видовбування з дерева різних предметів»
довба́тися
«щось повільно робити, возитися»
довба́ч
довба́чка
«зубочистка»
довбе́нька
«мала довбня; інструмент вибійника; [барабанна паличка]»
довбе́ха
«йолоп; довбня; калатало»
довбе́шка
«тс.»
довби́ло
«інструмент для довбання, зубило»
до́вбня
«великий дерев’яний молот або велика палиця з потовщенням на кінці; йолоп»
довбня́к
«йолоп»
довбня́р
«молотобоєць»
до́вбом
довбти́
«тс.»
довбти́ся
«тс.»
довбу́н
«тс.»
до́ўбинька
«ополонка»
на
«причепливість»
на́довба
«протитанкова перешкода, вкопана в землю»
на́довбень
«тс,; [йолоп]»
подовба́к
«дятел»
подовба́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даўба́ць | білоруська |
| длето́ | болгарська |
| дълбая | болгарська |
| dołbać | верхньолужицька |
| delfan «копати; хоронити» | давньоанглійська |
| bi-telban «закопувати» | давньоверхньонімецька |
| дълбати | давньоруська |
| *dhelbh- «копати, видовбувати» | індоєвропейська |
| dalba «жepдинa для розлякування риби» | латиська |
| délba «держак вил» | литовська |
| длаби | македонська |
| dłupaś | нижньолужицька |
| dłypaś | нижньолужицька |
| dölben «бити» | німецька |
| dłubać | польська |
| *d «довбати» | праслов’янська |
| долба́ть | російська |
| длијèто | сербохорватська |
| дупсти | сербохорватська |
| delben | середньоверхньнімецька |
| dlbať | словацька |
| dléto | словенська |
| dólbsti | словенська |
| долобкува́ти | українська |
| долби́ть | українська |
| dlabati | чеська |
| dlubati | чеська |
| dloubati | чеська |
| *d «довбти» | ? |
| *dolbзасвідчений | ? |
| долото́ | ? |
| на́долоб | ? |
| *delbвідбитий | ? |
| dalbs «тс.» | ? |
| dalbuôt «заганяти жердиною (рибу до сітки)» | ? |
| dalbât «тс.» | ? |
| telben «копати» | ? |
драбина
псл. drabь, drabina;
очевидно, споріднене з свн. trappe, treppe «сходи», нвн. Trappe, Treppe «тс.», англ. trap «пастка», як спільне звуконаслідувальне утворення (пор. нім. trappen «тупати, важко йти», лит. drebeti «трястися, тремтіти»);
менш переконливе об’єднання (ЭССЯ 5, 100–101) з вл. draby «одяг; лахміття», зіставлення (Brückner 94–95) з лит. dárbas «робота», а також припущення (Karłowicz SWO 129; Шелудько 30) про запозичення з німецької мови;
безпідставним є твердження (Witkowski SO 1970/2, 208; Brückner 94) про запозичення української форми з польської мови;
р. [дрябы] «віз для снопів», бр. драбі́на, [драбы] «драбини у возі», п. drabina «драбина, сходи», [drab’, drab, drabka], ч. [drabina], слц. drabina «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дра́ба
драба́стий
драбина
(1624)
драбина́стий
драби́нний
драбинча́к
драби́нча́стий
драбиня́к
«віз із драбинами»
драбиня́стий
драбки́
«драбини у возі»
драбни́й
драбча́стий
на
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| trap «пастка» | англійська |
| драбі́на | білоруська |
| draby «одяг; лахміття» | верхньолужицька |
| dárbas «робота» | литовська |
| Trappe | нововерхньонімецька |
| drabina «драбина, сходи» | польська |
| drabь | праслов’янська |
| дрябы «віз для снопів» | російська |
| trappe | середньоверхньнімецька |
| drabina «тс.» | словацька |
| драбы «драбини у возі» | українська |
| drab' | українська |
| drab | українська |
| drabka | українська |
| drabina | чеська |
| drabina | ? |
| treppe «сходи» | ? |
| Treppe «тс.» | ? |
набе́збаш «без пастуха»
результат злиття прийменника на з словом бе́збаш, що виникло, очевидно, внаслідок злиття і скорочення виразу без бачі «без пастуха»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| бе́збаш | українська |
| без бачі «без пастуха» | українська |
наби́р-наби́р (вигук, яким підкликають овець)
результат злиття частки на 2 і вигука бир 1 (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
набе́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| набе́р | українська |
| бир | українська |
| на | українська |
| на | українська |
на́бі́р «у борг»
результат фонетичної видозміни і деетимологізації виразу на борг з наближенням до набира́ти, набі́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́бірок
«взяття в борг»
на́бо́р
наборщи́ти
«наробити боргів»
на́бур
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| борг | українська |
| набира́ти | українська |
| набі́р | українська |
нав- (складний префікс у словах типу навви́передки, навза́води, навко́лішки, навко́ло, навкоси́, навкула́чки, навмання́, навпаки́, навперева́ги, навпере́д, навпере́йми, на́впі́л, навпо́мацки навпросте́ць, навпро́ти, навпряме́ць, навспра́вжки, навсто́ячки, навтьо́ки, навтяки́, на́вхрест, навшпи́ньки)
результат злиття прийменника на з префіксом у- (зрідка о-) відповідної прислівникової (спочатку здебільшого іменникової) основи (напр., уза́води, уко́ло, о́коло, уко́сом), який у положенні після а стягався в нескладове ў;
після сформування складного префікса нав- він міг з’явитися і там, де префіксального у- чи о- в вихідній основі не було;
бр. наў-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наў- | білоруська |
| на (зрідка о-)(спочатку здебільшого іменникової)(напр., уза́води, уко́ло, о́коло, уко́сом) | українська |
| у- (зрідка о-)(спочатку здебільшого іменникової)(напр., уза́води, уко́ло, о́коло, уко́сом) | українська |
| нав- | українська |
| у- | українська |
| о- | українська |
навда́к «навряд»
результат злиття прийменника на з іменником [уда́ка] «удача; талан»;
р. [навда́ку], бр. [наўда́ку] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навда́ку
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наўда́ку «тс.» | білоруська |
| навда́ку | російська |
| на «удача; талан» | українська |
| уда́ка | українська |
навершня «паразитичний грибок, Peronospora Corda» (бот.)
суфіксальне утворення на основі сполучення прийменника на з іменником верх;
назва зумовлена тим, що цей грибок з’являється на молодих пагонах і листках рослин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навершняки
«Peronosporeae»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| верх | українська |
навздогі́н
результат ускладнення префіксом на- прислівника уздогі́н, злиття прийменника на з іменником *уздогін, *здогон, *здогінка (останнє в формі місцевого відмінка);
р. [навдого́н, навдого́нку], бр. наўздаго́н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навздогі́нці
наздогі́н
наздогі́нци́
(Ме)
наздого́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наўздаго́н | білоруська |
| навдого́н | російська |
| навдого́нку | російська |
| на- | українська |
| уздогі́н | українська |
| на | українська |
| *уздогін | українська |
| *здогон | українська |
| *здогінка (останнє в формі місцевого відмінка) | українська |
на́виш «навскач» (?)
скоріше «верхи»;
утворене шляхом злиття прийменника на з основою виш- «висота, верх» (пор. р. [вышь] «тс.»);
р. [навышь] «навскач» (?);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вышь | російська |
| навышь «навскач» (?) | російська |
| на «висота, верх» (пор. р. [вышь] «тс.») | українська |
навмі́й «на умі, в думці»
результат стягнення і видозміни виразу на умі, зумовленої, можливо, впливом прислівників з префіксальним нав- і займенника мій або дієслівної форми умі́й;
бр. наўме́ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наўме́ «тс.» | білоруська |
| на | українська |
| умі | українська |
| нав- | українська |
| мій | українська |
| умі́й | українська |
навпри́сідки
результат злиття прийменника на з виразом у при́сядки або з іменником при́сядки, який зберігся у виразі у присядки;
два варіанти кореня сід- і сяд- зводяться до основ інфінітива (сіда́ти) і теп. часу (ся́ду);
р. вприся́дку, бр. упры́сядкі;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навпри́сядки
напри́сідки
напри́сядки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| упры́сядкі | білоруська |
| вприся́дку | російська |
| на | українська |
| у при́сядки | українська |
| при́сядки | українська |
| сід- (сіда́ти) | українська |
| сяд- (сіда́ти) | українська |
на́впро́ст «навпростець»
результат злиття прийменника на з прислівником упро́ст «навпростець»;
р. на́просто, бр. наўпро́ст, п. na wprost «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наўпро́ст | білоруська |
| na wprost «тс.» | польська |
| на́просто | російська |
| на «навпростець» | українська |
| упро́ст | українська |
навпросте́ць
результат злиття прийменника на з невідомими сучасній мові виразами *у простець, *у простки або з іменником *простець, *простки, похідними від прикметника про́сти́й;
р. [напростки́] «просто», бр. напрасткі́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навпростки́
напросте́ць
напростки́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| напрасткі́ «тс.» | білоруська |
| напростки́ «просто» | російська |
| на | українська |
| *у простець | українська |
| *у простки | українська |
| *простець | українська |
| *простки | українська |
| про́сти́й | українська |
навря́д
очевидно, запозичення з російської мови;
р. навря́д виникло, можливо, в результаті злиття прийменника на з прислівником вряд «сумнівно», значення якого розвинулось на ґрунті виразу вряд ли «тс.», в якому прислівник вряд утворений з прийменника в та іменника ряд, первісно мав значення «схоже, до речі, якраз» і який разом з часткою ли спочатку мав питальний характер, що поширювався на все речення з цим виразом;
бр. наўра́д;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наўра́д | білоруська |
| навря́д | російська |
| на «сумнівно» | російська |
| вряд ли «тс.» | російська |
| вряд | російська |
| в | російська |
| ряд | російська |
| ли | російська |
| вряд | російська |
навспи́ньки́ «навшпиньки»
результат злиття прийменника на з незасвідченим іменником *успиньки (*упиньки), утвореним від дієслова спинатися (‹ успинатися ‹ възпинатися) «ставати навшпиньки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навпиньки́
«тс.»
навспи́нячки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на (*упиньки) | українська |
| *успиньки (*упиньки) | українська |
| спинатися «ставати навшпиньки» (‹ успинатися ‹ възпинатися) | українська |
навспі́л «наскрізь»
очевидно, результат злиття прийменника на1 з не зафіксованим у писаних джерелах прислівником *успіл «підряд», утвореним з префікса у- і основи спіл-, тієї самої, що і в прикметнику спі́льний, прислівнику по́спіль та ін;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «підряд» | українська |
| у- | українська |
| спіл- | українська |
| спі́льний | українська |
| по́спіль | українська |
на́встіж «на ввесь отвір» (про відкривання дверей, воріт)
результат злиття прийменника на з іменником *стежер (*стежей, *стежень) «завіс»;
псл. stežerъ «тс.» зіставляється з лит. stãgaras «довгий сухий стовбур рослини», stegerỹs «тс.»;
первісне значення на(в)стіж – «на ввесь завіс»;
р. на́стежь, бр. на́сцеж, [наўсцяж], п. na ścież, na ścieżaj, na ścieżą, na oścież «тс.», ścieżeje «завіси», ч. stežaj «завіс», схв. стȍжēр, слн. stežáj «тс.», na stežáj «навстіж», na ves stežáj «тс.», stоžér «завіс», стсл. стєжєръ, стожєръ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на-стежі́
навсте́жень
навстежи
навстиже́й
навстиже́нь
навстіже́нь
навстоже́й
на́встя́ж
нао́стіж
«тс.»
на́сте́ж
настежи
настежі́нь
настежі́р
на́стіж
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́сцеж | білоруська |
| наўсцяж | білоруська |
| stãgaras «довгий сухий стовбур рослини» | литовська |
| stegerỹs «тс.» | литовська |
| na ścież «тс.»«завіси» | польська |
| na ścieżaj «тс.»«завіси» | польська |
| na ścieżą «тс.»«завіси» | польська |
| na oścież «тс.»«завіси» | польська |
| ścieżeje «тс.»«завіси» | польська |
| stežerъ «тс.» | праслов’янська |
| на́стежь | російська |
| стȍжēр | сербохорватська |
| stežáj «тс.»«навстіж»«тс.»«завіс» | словенська |
| na stežáj «тс.»«навстіж»«тс.»«завіс» | словенська |
| na ves stežáj «тс.»«навстіж»«тс.»«завіс» | словенська |
| stоžér «тс.»«навстіж»«тс.»«завіс» | словенська |
| стєжєръ | старослов’янська |
| стожєръ «тс.» | старослов’янська |
| на «завіс» (*стежей, *стежень) | українська |
| *стежер | українська |
| *стежер | українська |
| на(в)стіж «на ввесь завіс» | українська |
| stežaj «завіс» | чеська |
навтяки́ «натяками»
результат заміни складним префіксом нав- префікса на у старій формі ор. відм. мн. натяки «натяками»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нав- | українська |
| на | українська |
| натяки «натяками» | українська |
на́дий «туди»
очевидно, результат давнього злиття прийменника на і займенниково-вказівної частки -ди, наявної також у складі слів туди́, сюди́, всю́ди, [кади́, са́дий] та ін;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| -ди | українська |
| туди́ | українська |
| сюди́ | українська |
| всю́ди | українська |
| кади́ | українська |
| са́дий | українська |
надо́коло «навколо»
результат злиття прийменника на1 з прислівником дооко́ла, довко́ла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надоко́ла
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| дооко́ла | українська |
| довко́ла | українська |
наза́влєги «в час, коли звичайно лягають спати»
результат злиття прийменника на з прислівником [завля́ги] «тс.», пов’язаним з лягти́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «тс.» | українська |
| лягти́ | українська |
на́зимка «п’ядун зимовий, Acidalia (Operophtera) bru- mata» (ент.): н. мала Ж
утворення на основі виразу на зи́му;
назва мотивується тим, що метелики цих видів гусені літають перед зимою і навіть узимку;
Фонетичні та словотвірні варіанти
велика
«п’ядун обдирало (?), Hibernia (Erannis ?) defoliaria»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| зи́му | українська |
назіпа́к «навпаки»
результат злиття прийменника на з прислівником [зіпа́к] (‹[зопа́к]) «навпаки», пов’язаним з [о́па́к] «назад, навпаки» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «навпаки» (‹[зопа́к]) | українська |
| зопа́к «назад, навпаки» | українська |
| о́па́к | українська |
| зіпа́к | українська |
| зіпа́к | українська |
назло́гах «опершись ліктями»
результат злиття прийменника на з іменником [зло́ги], похідним від ложи́ти, лежа́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| зло́ги | українська |
| ложи́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
назу́сп'ять «назад»
не зовсім ясне;
можливо, результат видозміни форми *нав-сп’ять «тс.» під впливом назу́стріч;
форма *навсп’ять могла бути результатом злиття прийменника на з прислівником *усп’ять, спорідненим зі стсл. въспѧть і утвореним шляхом злиття прийменника vъz і форми рętь, похідної від іменника рętа «п’ята»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рętа «п’ята» | праслов’янська |
| въспѧть | старослов’янська |
| *нав-сп'ять «тс.» | українська |
| назу́стріч | українська |
| *навсп'ять | українська |
| на | українська |
| *усп'ять | українська |
най «дай» (дит.)
очевидно, результат контамінації форм на «візьми» і дай;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «візьми» | українська |
| дай | українська |
на́ко «на, візьми-но» (частка)
результат злиття частки на «бери» і підсилювальної частки -ко;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «бери» | українська |
| -ко | українська |
на́коли́ «коли, як тільки, якщо» (спол.)
складне утворення з прийменника на і прислівника коли́, у другій формі редукованого;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́коль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| коли | українська |
на́коржень «шкіряна рукавиця»
очевидно, запозичення з російської мови, пізніше зближене з корж;
р. [на́кожни] «шкіряні рукавиці, що натягаються на шерстяні», утворене від іменника ко́жа «шкіра» за допомогою прийменника на;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нако́жні
«вид чобіт»
(?)
на́кожні
«шкіряні рукавиці»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́кожни «шкіряні рукавиці, що натягаються на шерстяні» | російська |
| ко́жа «шкіра» | російська |
| на | російська |
| корж | українська |
на́лісники «налисники»
утворення з прийменника на і основи іменника [лі́са] «дерев’яна решітка; плетений тин; хвіртка»;
у назві знайшов відображення давній спосіб випікання борошняних виробів на дерев’яних решітках, які вміщувались у печі над жаром, або (пізніше) на колосникових решітках;
п. naleśnik «тс.», ч. nálesník «пиріг, печений на рослинному листі»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| naleśnik «тс.» | польська |
| nálesník «пиріг, печений на рослинному листі» | чеська |
| на «дерев’яна решітка; плетений тин; хвіртка» | ? |
| лі́са «дерев’яна решітка; плетений тин; хвіртка» | ? |
на́мість «замість»
результат злиття виразу на мі́сто (на мі́сце), паралельний до за́мість;
р. [наме́с, на́ме́ст, наме́сть], п. ст. namiast, ч. namístě, слц. namiesto, болг. наме́сто, м. наместо, схв. нàместо, слн. namésto «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́місць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наме́сто | болгарська |
| наместо | македонська |
| namiast | польська |
| наме́с | російська |
| нàместо | сербохорватська |
| namiesto | словацька |
| namésto «тс.» | словенська |
| на́ме́ст | українська |
| наме́сть | українська |
| namístě | чеська |
| на (на мі́сце) | ? |
| мі́сто (на мі́сце) | ? |
| за́мість | ? |
| namiast | ? |
нао́тчебі «на відшибі, окремо, в стороні»
результат видозміни форми нао́дшибі «тс.» із зближенням основи одшиб- (відшиб-) з відчеп(ити), а деетимологізованої середньої частини -одши- з формою о́тче від основи іменника оте́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на
нао́дчебі́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нао́дшибі «тс.» | ? |
| одшиб- (відшиб-) | ? |
| -одши- | ? |
| о́тче | ? |
| оте́ць | ? |
наперебеса́ «перекинувши через руку або через плече Ж; (нести мішок) перекинувши через плече як бесаги (сакви)» (нести щось)
результат злиття прийменника на з виразом *перебеса́, утвореним, очевидно, на основі виразу «перекинути як бесаги»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напе-ребаса́
«тс.»
наперебе́са
«наперевіс»
напереби́са
напереби́си
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | ? |
| *перебеса | ? |
| виразу «перекинути як бесаги» | ? |
напризволя́ще
результат злиття прийменника на з іменником [призволя́ще] «воля, розсуд»;
очевидно, первісно означало «на (власний) розсуд, на (власну) волю»;
пор. р. на произвол судьбы;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «воля, розсуд» | ? |
| призволя́ще «воля, розсуд» | ? |
| означало «на (власний) розсуд, на (власну) волю» | ? |
на́прово «нашвидку»
очевидно, результат фонетичного спрощення форми *напровор, утвореної з прийменника на та іменника *провор, що лежить в основі прикметника прово́рний (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *напровор | ? |
| на | ? |
| *провор | ? |
| прово́рний | ? |
напропа́ле «відчайдушно»
очевидно, калька р. напропалу́ю «тс.», звідки й бр. напрапалу́ю;
форми утворені з прийменника на і невідомого тепер дієприкметника *пропалий у жін. р. однини, можливо, первісно пов’язуваного в російській мові з іменником голову;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| напрапалу́ю | білоруська |
| напропалу́ю «тс.» | російська |
| однини | російська |
| на | ? |
| *пропалий | ? |
| однини | ? |
| голову | ? |
напутник «подорожник великий, Plantago major L.» (бот.)
утворення з прийменників на, по, при та іменника путь, семантично паралельне до форми подоро́жник «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
попутник
припутник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | ? |
| по | ? |
| при | ? |
| путь | ? |
| подоро́жник «тс.» | ? |
нари́тник «шлея, шорка (частина збруї, що лежить вздовж боків коня, охоплюючи його і ззаду)»
давнє утворення з прийменника на і застарілого іменника [рить] «зад»;
пор. ч. nařitník «підлабузник», утворене від ч. řit’ «зад»;
пов’язується також (Непокупный 48–49) з лит. ríetas «стегно»;
бр. [нары́тнікі];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нары́тнікі | білоруська |
| ríetas «стегно» | литовська |
| nařitník «підлабузник» | чеська |
| řit' «зад» | чеська |
| на «зад» | ? |
| рить «зад» | ? |
| nařitník «підлабузник» | ? |
нару́жу «назовні»
можливо, запозичення з російської мови;
р. нару́жу утворене з прийменника на та іменника [ружь] «зовнішність, образ, масть (у картах)», [ру́жа] «просвіт, зовнішня сторона, зовнішність», спорідненого з лтс. raũgs «очне яблуко, зіниця», raũdzît «бачити, дивитися», гр. ῥουγός «обличчя»;
менш переконливе зближення з р. руга́ть «лаяти» (Matzenauer LF 11, 177) або з ро́жа «морда» (Machek ESJČS 318; Mikl. EW 383), як і виведення від перс. rō(i) «лице» (Mikl. TEl II 147);
бр. [нару́жу];
Фонетичні та словотвірні варіанти
наору́жку
«ззовні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нару́жу | білоруська |
| ῥουγός «обличчя» | грецька |
| raũgs «очне яблуко, зіниця» | латиська |
| rō(i) «лице» | перська |
| нару́жу «зовнішність, образ, масть (у картах)» | російська |
| на «зовнішність, образ, масть (у картах)» | російська |
| ружь «зовнішність, образ, масть (у картах)» | російська |
| руга́ть «лаяти» | російська |
| ру́жа «просвіт, зовнішня сторона, зовнішність» | ? |
| raũdzît «бачити, дивитися» | ? |
| ро́жа «морда» | ? |
насихмі́сть «негайно, зараз же»
складне слово, яке, можливо, є калькою п. natychmiast «тс.»;
пор. нвн. auf der Stelle «тс.» (букв. «на цьому місці»);
складається з прийменника на, займенника сей «цей» у формі місц. в. мн. та іменника мі́сто «місце» у формі мість під впливом сполук типу за́мі́сть, нато́мість;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| auf der Stelle «тс.» (букв. «на цьому місці») | нововерхньонімецька |
| natychmiast «тс.» | польська |
| auf der Stelle «тс.» (букв. «на цьому місці») | ? |
| на | ? |
| сей «цей» | ? |
| мі́сто «місце» | ? |
| мі́сто «місце» | ? |
| мі́сто «місце» | ? |
| мість | ? |
| за́мі́сть | ? |
| нато́мість | ? |
наст «обледеніла кірка на поверхні снігу»
запозичення з російської мови;
р. наст «тс.», ст. обнастывати «покривати», разнастити «розкрити» пояснюється як утворення з кореня, збереженого в прийменниках на, над (пор. цсл. сънадь «верх, поверхня»), і компонента -ст-, який зводиться до основи дієслова ста́ти (стоя́ти), іє. *sthā- (Фасмер III 47–48) або вважається суфіксом (КЭСРЯ 284);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *sthā- | індоєвропейська |
| наст «тс.» | російська |
| обнастывати «покривати» | ? |
| разнастити «розкрити» | ? |
| на | ? |
| над (пор. цсл. сънадь «верх, поверхня») | ? |
| -ст- | ? |
| ста́ти (стоя́ти) | ? |
натю́ (вигук для підкликання собаки)
результат злиття частки на і викука тю (крик на собаку);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на (крик на собаку) | ? |
| тю (крик на собаку) | ? |
на́хра́пом
запозичення з російської мови;
р. нахра́пом є формою орудного відмінка від нахра́п «нахабство, насильство», утвореного з прийменника на «на» та іменника [храп] «злість» (пор. у виразі укр. мати храп на кого «злоститися на кого, мати зуб на кого»);
неприйнятним є пов’язання (Горяев 226; Matzenauer LF 11, 174) з п. okropny «жахливий, страхітливий», дісл. hrappr «буйний, нахабний», снн. rapp «гарячий, запальний»;
бр. нахра́пам;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нахра́пистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нахра́пам | білоруська |
| hrappr «буйний, нахабний» | давньоісландська |
| okropny «жахливий, страхітливий» | польська |
| нахра́пом «нахабство, насильство» | російська |
| нахра́п «нахабство, насильство» | російська |
| rapp «гарячий, запальний» | середньонижньонімецька |
| на «на» | ? |
| храп «злість» (пор. у виразі укр. мати храп на кого «злоститися на кого, мати зуб на кого») | ? |
ня (вигук для підкликання собак)
результат видозміни частки на «ось, візьми» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ня́кати
«повторювати вигук ня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «ось, візьми» | українська |
о́дналь «звідти»
складне утворення з прийменника од «від» і займенникового компонента, очевидно, тотожного з ч. ст. nali «от, ось, он», етимологічно не зовсім ясного, можливо, пов’язаного з укр. на «ось, бери»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «ось, бери» | українська |
| nali «от, ось, он» | чеська |
| од «від» | ? |
| nali «от, ось, он» | ? |
озо́н
запозичення з французької мови;
фр. ozone зводиться до нім. Ozón, створеного німецьким хіміком Х. Ф. Шонбайном у 1840 р. на основі гр. ὄζω «пахну», спорідненого з лат. odor «запах», лит. úodžiu, úosti «пахнути», úostyti «обнюхувати», лтс. uôžu, uôst «пахнути», uôstît «обнюхувати», ч. ст. jadati «досліджувати, обстежувати»;
р. болг. озо́н, бр. азо́н, ч. слц. слн. ozón, вл. ocon, м. озон, схв. о̀зо̄н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
озона́тор
озоніза́ція
озонува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| азо́н | білоруська |
| озо́н | болгарська |
| ocon | верхньолужицька |
| ὄζω «пахну» | грецька |
| odor «запах» | латинська |
| uôžu | латиська |
| úodžiu | литовська |
| озон | македонська |
| Ozón | німецька |
| на | російська |
| озо́н | російська |
| н | сербохорватська |
| ozón | словацька |
| ozón | словенська |
| ozone | французька |
| jadati «досліджувати, обстежувати» | чеська |
| ozón | чеська |
| Шонбайном | ? |
| Шонбайном | ? |
| úosti «пахнути» | ? |
| úostyti «обнюхувати» | ? |
| uôst «пахнути» | ? |
| uôstît «обнюхувати» | ? |
| jadati «досліджувати, обстежувати» | ? |
мотови́льце «вид писанки»
пов’язане з мотовило;
назва може бути зумовлена тим, що малюнок на писанці нагадує цей предмет (схожий на літеру Т);
щодо редукованої форми [моти́льця] пор. р. [мота́лка] «мотовило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на
«вид орнаменту на крашанках»
на
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мота́лка «мотовило» | російська |
| мотовило | ? |
| моти́льця | ? |
| мота́лка «мотовило» | ? |
о́паш «накинувши на плечі; не засовуючи руки в рукави» (присл.)
псл. opašь «хвіст; (присл.) наопашки», похідні утворення від paxnǫti «війнути, пахнути»;
р. [о́па́шень] «просторий верхній чоловічий одяг», [опа́шкой] «внакидку», [о́пашь] «наопашки», [о́пашь] «хвіст корови, коня», др. опашень «одяг», п. [opaszka] (у сполученні na opaszki «на плечах»), болг. опа́шка «хвіст; черешок (листка); охвістя», схв. opaš «хвіст; якась рослина», стсл. опашь «хвіст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на
на
«тс.»
нао́пашки
о́пашень
«старовинний просторий довгополий каптан з короткими широкими рукавами»
о́пашки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опа́шка «хвіст; черешок (листка); охвістя» | болгарська |
| опашень «одяг» | давньоруська |
| opaszka (у сполученні na opaszki «на плечах») | польська |
| opašь «хвіст; (присл.) наопашки» | праслов’янська |
| о́па́шень «просторий верхній чоловічий одяг» | російська |
| opaš «хвіст; якась рослина» | сербохорватська |
| опашь «хвіст» | старослов’янська |
| опа́шкой «внакидку» | українська |
| о́пашь «наопашки» | українська |
| о́пашь «хвіст корови, коня» | українська |
| paxnǫti «війнути, пахнути» | ? |
оптимі́зм «світосприймання, пройняте життєрадісністю, вірою в краще майбутнє»
запозичення з французької мови;
фр. optimisme створене єзуїтами в 1737–1752 рр. на основі лат. optimus «найкращий», що виникло, можливо, з *opitumos (‹ іє. *opi-, яке виступає в ops «багатство»);
optimus початково могло означати «найбагатший»;
р. оптими́зм, бр. аптымі́зм, п. optymizm, ч. optimismus, слц. optimizmus, вл. нл. optimizm, болг. оптими́зъм, м. оптими́зам, схв. оптимѝзам, слн. optimízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оптимі́ст
оптимісти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аптымі́зм | білоруська |
| оптими́зъм | болгарська |
| optimizm | верхньолужицька |
| optimus «найкращий» | латинська |
| оптими́зам | македонська |
| optimizm | нижньолужицька |
| optymizm | польська |
| оптими́зм | російська |
| оптимѝзам | сербохорватська |
| optimizmus | словацька |
| optimízem | словенська |
| optimisme | французька |
| optimismus | чеська |
| на | ? |
| *opitumos (‹ іє. *opi-, яке виступає в ops «багатство») | ? |
| означати «найбагатший» | ? |
о́хтем «глибоке зітхання, плач»
пов’язане з [афте́мний] (› *охтемний) «навіки проклятий» (пор. вираз [на афте́му] «ущент, зовсім, дотла» О);
Фонетичні та словотвірні варіанти
заохтеми́ти
«запропастити»
(душу)
на
«назавжди, навіки»
охтеме́нний
«злиденний»
охтьо́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| афте́мний «навіки проклятий» (› *охтемний)(пор. вираз [на афте́му] «ущент, зовсім, дотла» О) | ? |
форту́на «доля, щасливий випадок»
запозичене з латинської мови (можливо, через посередництво польської);
лат. Fortūna «богиня щастя й долі» пов’язане з fortūna «доля, випадок», утвореним від fors (род. в. fortis) «доля, випадковість, несподіванка», яке зводиться до ferо «несу; одержую; піднімаю», спорідненого з дінд. bhárati «несе», bhárman «ноша, вантаж», ав. baraiti «несе», гр. φέρω «несу, ношу», гот. baíran «брати, нести», псл. bьrati, berǫ, укр. бра́ти;
р. болг. форту́на, бр. фарту́на, п. ч. fortuna, слц. слн. fortúna, м. фортуна «буря, шторм», схв. фо̀ртӯна «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фортуна
(XVII ст.)
фортуни́на
форту́нити
форту́нка
форту́нне
«щасливо»
(XVII ст.)
форту́нный
(XVI ст.)
хворту́на
хорту́на
хорту́нити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| baraiti «несе» | авестійська |
| фарту́на | білоруська |
| форту́на | болгарська |
| baíran «брати, нести» | готська |
| φέρω «несу, ношу» | грецька |
| bhárati «несе» | давньоіндійська |
| bhárman «ноша, вантаж» | давньоіндійська |
| Fortūna «богиня щастя й долі» | латинська |
| fortūna «доля, випадок» | латинська |
| fors «доля, випадковість, несподіванка» | латинська |
| ferо «несу; одержую; піднімаю» | латинська |
| фортуна «буря, шторм» | македонська |
| fortuna | польська |
| bьrati | праслов’янська |
| berǫ | праслов’янська |
| форту́на | російська |
| на «тс.» | сербохорватська |
| fortúna | словацька |
| fortúna | словенська |
| бра́ти | українська |
| fortuna | чеська |
стру́на́
псл. struna «жила, тятива; струна»;
дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані;
найбільш імовірними відповідниками можуть бути визнані двн. stroum (strōm) «канат», свн. strieme «смуга, шрам», двн. strёno (strenō) «пучок, пасмо; коса (волосся)», свн. strёn(е), снідерл. strеnе, гол. strееn «тс.», лат. struere «накладати, будувати», лит. strunas «крісло» (‹*«складене, зведене»), strū˜nyti «споруджувати, будувати», striū́nyti «тс.»;
припускається можливість виведення від іє. *strougsnā, пов’язуваного з *stеr- «розстилати», а також від *strumna (пор. стрім);
менш прийнятними є реконструкція іє. *strоupnā і зіставлення з двн. strūbēn «стояти нерухомо, здійматися», свн. strūp «який стирчить, наїжачений», strobelёht «скуйовджений» (Štrekelj AfSlPh 28, 498–499) або зближення (Machek ESJČ 583–584) з ав. snāvar- «нерв», інд. snāvan- «тс., тятива»;
безпідставним є зближення з дінд. śṛṇóti «чує» (Mikl. EW 326);
р. бр. струна́, др. струна «волос, струна», п. ч. слц. struna, вл. truna «струна; тятива», нл. tšuna «жила», болг. м. стру́на «струна», схв. стру̏на «кінський волос; струна», слн. strúna «тс.», strúmen (род. в. strúmna) «тугий, натягнутий», стсл. строуна «жила, струна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пристру́нити
пристру́нник
«струнотримач»
при́стру́нок
«коротка струна в бандурі»
пристру́нчити
стру́нва́
«струна»
струни́на
«тс.»
струни́стий
«витягнутий у довжину»
стру́нити
«грати на струнах»
струниці
«тонка кишка»
стру́ниця
«гриф»
стру́нінки́
«сосиски»
струнки́й
стру́нний
стру́нчити
струньки́й
«стрункий»
стру́ня
«струна»
струня́нка
«тонка кишка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| snāvar- «нерв» | авестійська |
| струна́ | білоруська |
| стру́на «струна» | болгарська |
| truna «струна; тятива» | верхньолужицька |
| strееn «тс.» | голландська |
| stroum «канат» (strōm) | давньоверхньонімецька |
| strёno «пучок, пасмо; коса (волосся)» (strenō) | давньоверхньонімецька |
| strūbēn «стояти нерухомо, здійматися» | давньоверхньонімецька |
| śṛṇóti «чує» | давньоіндійська |
| струна «волос, струна» | давньоруська |
| *strougsnā | індоєвропейська |
| *strоupnā | індоєвропейська |
| struere «накладати, будувати» | латинська |
| strunas «крісло» (‹*«складене, зведене») | литовська |
| стру́на «струна» | македонська |
| tšuna «жила» | нижньолужицька |
| struna | польська |
| struna «жила, тятива; струна» | праслов’янська |
| струна́ | російська |
| на «кінський волос; струна» | сербохорватська |
| strieme «смуга, шрам» | середньоверхньнімецька |
| strёn(е) | середньоверхньнімецька |
| strūp «який стирчить, наїжачений» | середньоверхньнімецька |
| strеnе | середньонідерландська |
| struna | словацька |
| strúna «тс.»«тугий, натягнутий» (род. в. strúmna) | словенська |
| strúmen «тс.»«тугий, натягнутий» (род. в. strúmna) | словенська |
| строуна «жила, струна» | старослов’янська |
| struna | чеська |
| strū˜nyti «споруджувати, будувати» | ? |
| striū́nyti «тс.» | ? |
| *stеr- «розстилати» | ? |
| *strumna (пор. стрім) | ? |
| strobelёht «скуйовджений» | ? |
| snāvan- «тс., тятива» | ? |
сце́на
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Széne, фр. scène, англ. scene походять від лат. scaena (scēna) «сцена, естрада, театральні підмостки, театр», яке зводиться через етруське посередництво до гр. σϰηνή «намет, шатро; театральний поміст, кін, сцена», можливо, пов’язаного з σϰιά «тінь», спорідненим з дінд. chāyā́ «тінь; відображення, відбиття, відблиск, блиск», перс. sāya «тінь», тох. В skiyo, алб. hіje «тс.», гот. skeinan «блиск», дангл. scīnan «тс.»;
р. болг. м. сце́на, бр. сцэ́на, п. вл. scena, ч. слц. слн. scéna, схв. сце̏на;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сценари́ст
сцена́рій
сцена́ріус
сцена́рний
сцені́чний
сце́нка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hіje «тс.» | албанська |
| scene | англійська |
| сцэ́на | білоруська |
| сце́на | болгарська |
| scena | верхньолужицька |
| skeinan «блиск» | готська |
| σϰηνή «намет, шатро; театральний поміст, кін, сцена» | грецька |
| scīnan «тс.» | давньоанглійська |
| chāyā́ «тінь; відображення, відбиття, відблиск, блиск» | давньоіндійська |
| scaena «сцена, естрада, театральні підмостки, театр» (scēna) | латинська |
| сце́на | македонська |
| Széne | німецька |
| sāya «тінь» | перська |
| scena | польська |
| сце́на | російська |
| на | сербохорватська |
| scéna | словацька |
| scéna | словенська |
| scène | французька |
| scéna | чеська |
| σϰιά «тінь» | ? |
| В | ? |
пе́рти «перечити»
псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
іє. *реr- «бити»;
р. пре́ния (з цсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́спір
«суперечка»
на
«наперекір»
()
навсу́пор
«наперекір»
неспе́ртий
«незаперечний»
одпо́ра
«опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти
«переспорити»
пере́тися
«тс.»
пе́рити
«бити»
пе́рнути
«сильно вдарити»
пе́ртися
«сперечатися»
пир
«суперечка, сварка»
пїр
«тс.»
пі́рити
«сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити
«лупцювати, бити»
пря
«спір, боротьба»
ро́зпра
«ворожнеча»
спе́ртися
«упертися, затятися»
спір
спіра́тися
«сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити
«відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий
«сварливий»
спі́рний
спірни́к
«суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець
«сперечальник»
спорли́вий
«тс.; спірний»
спо́рний
«тс.»
спо́рник
«тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець
«суперник»
су́пор
«опір, ворожнеча»
супо́рник
«суперник»
супоро́к
«суперечність»
су́пра
«суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий
«упертий»
упирува́ти
«бути впертим»
упиря́ка
«упертюх»
у́пір
«упертість»
упі́рливо
«уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром
«силоміць»
упорчи́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» | авестійська |
| спо́рка «спірка» | білоруська |
| спо́раваць «сперечатися» | білоруська |
| препи́рам се «сперечаюся» | болгарська |
| prěć «заперечувати» | верхньолужицька |
| pṛt- «боротьба, суперечка» | давньоіндійська |
| пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» | давньоруська |
| *реr- «бити» | індоєвропейська |
| рèrt «лупцювати» | латиська |
| ріrêtiês «сваритися» | латиська |
| реřti «бити, хльоскати віником» | литовська |
| препира се «сперечається» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć «заперечувати» (заст.) | польська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» | праслов’янська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «тиснути» | праслов’янська |
| пре́ния (з цсл.) | російська |
| пря | російська |
| спор | російська |
| спорить | російська |
| пре̏ти се «обвинувачувати» | сербохорватська |
| пре̏ти се «сваритися, сперечатися» | сербохорватська |
| priet'sa «тс.; сваритися» | словацька |
| prepírati se «сваритися» | словенська |
| прѣти сѧ «сперечатися» | старослов’янська |
| пьрѣти сѧ «тс.» | старослов’янська |
| пьрѣти «противитися, заперечувати» | старослов’янська |
| příti se «сперечатися» | чеська |
щерба́ «щербина»
псл. *ščьr̥ba ‹ *sk’r̥b-;
іє. *(s)kerbh-;
споріднене з лтс. šķir̃ba «тріщина, щілина», šķęrbala «скалка», skar̂ba «тс.», skark̂bs «гострий, грубий», лит. skir̃bti «робитися кислим», двн. scirbi «черепок» (свн. schёrbe «тс.»), гр. σϰαρφα̃σϑαι «розбивати на шматки», Σϰάρφη (місцева назва поблизу від Фермопіл);
р. [щерба́] «щербина», бр. [шчэ́рба], шчарбі́на, др. щьрбина, щьрбъ (щьрбыи) «неповний, недосконалий», п. szczerba, ч. štěrbina, слц. štrbina «щілина, щербина», вл. нл. šćerba «щербина», болг. щърби́на, м. штрб «щербатий; беззубий», схв. штрби̏на «щербина», слн. ščŕba «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́щерб
«щербина»
уще́рб
ущерби́тися
«надщербитися; зазнати втрати, видатку»
ущи́рб
ущи́рбок
«видаток; черепки від глиняного посуду»
щерб
«тс.»
щерб'язь
«побиті (старі) речі хатнього вжитку»
(зб.)
щерба́н
«щербата посудина»
щерба́нь
«тс.»
щерба́тий
щерби́на
щербинча́
«горщик з відбитим краєм»
щерби́ти
щербуни́
«щитоносці»
(мн.)(зоол.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчэ́рба | білоруська |
| щърби́на | болгарська |
| šćerba «щербина» | верхньолужицька |
| σϰαρφα̃σϑαι «розбивати на шматки» | грецька |
| scirbi «черепок» (свн. schёrbe «тс.») | давньоверхньонімецька |
| щьрбина | давньоруська |
| *(s)kerbh- | індоєвропейська |
| šķir̃ba «тріщина, щілина» | латиська |
| skir̃bti «робитися кислим» | литовська |
| штрб «щербатий; беззубий» | македонська |
| šćerba «щербина» | нижньолужицька |
| szczerba | польська |
| *šč | праслов’янська |
| щерба́ «щербина» | російська |
| на «щербина» | сербохорватська |
| štrbina «щілина, щербина» | словацька |
| ščŕba «тс.» | словенська |
| шчарбі́на | українська |
| щьрбъ «неповний, недосконалий» (щьрбыи) | українська |
| štěrbina | чеська |
| šķęrbala «скалка» | ? |
| skar̂ba «тс.» | ? |
| skark̂bs «гострий, грубий» | ? |
| Σϰάρφη (місцева назва поблизу від Фермопіл) | ? |
хі́на «алкалоїд кори хінного дерева; лікарський препарат»
запозичене з південноамериканської мови кечуа через іспанську та інші європейські мови;
ісп. quina, quina-quina «хіна» (іт. china, chinina, н. China) походить від кеч. quin-quina «кора хінного дерева»;
р. [хи́на], хини́н, бр. хі́на, п. china, chinina, ч. вл. chinin, слц. chinín, болг. хини́н, м. хинин, схв. ки̑на, слн. kinín;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хи́на
хині́н
хині́на
хинове́ць
«хінне дерево, Chinchona officinalis L.»
(бот.)
хіні́н
хінове́ць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хі́на | білоруська |
| хини́н | болгарська |
| chinin | верхньолужицька |
| quina | іспанська |
| quin-quina «кора хінного дерева» | кечуа |
| хинин | македонська |
| china | польська |
| chinina | польська |
| хи́на | російська |
| на | сербохорватська |
| chinín | словацька |
| kinín | словенська |
| хини́н | українська |
| chinin | чеська |
| quina-quina «хіна» (іт. china, chinina, н. China) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України