КАРК — ЕТИМОЛОГІЯ
карк «потилиця, шия»
запозичення з польської мови;
п. kark «потилиця» споріднене з ч. слц. krk «шия», вл. krk «горло», укр. [корко́ші] «потилиця, плечі»;
р. [карк], бр. ка́рак;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каркови́на
«мʼясо з потилиці тварини»
ка́рок
«тс.»
карчи́ло
«тс.»
(збільш.)
карчок
(зменш.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́рак | білоруська |
| krk «горло» | верхньолужицька |
| kark «потилиця» | польська |
| карк | російська |
| krk «шия» | словацька |
| корко́ші «потилиця, плечі» | українська |
| krk «шия» | чеська |
карка́нити «перевантажувати»
афективне утворення, повʼязане (можливо, вторинно) з карк (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
накаркани́чити
«багато взяти на плечі, на карк»
(собі)] Ж
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карк (пор.). | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України