ЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

за (прийменник)

псл. za, za;
очевидно, споріднене з лит. [ažù (‹*ažúo), až] «за», лтс. [az] «за, по той бік», [âz, aiz-] «тс.»;
іє. *g’ho-«ззаду; потім». Шанский ЭСРЯ II 6, 3;
Фасмер II 69;
Преобр. I 239;
Pokorny 451–452;
Эндзелин ЛП I 10–11;
Fraenkel 28;
Trautmann 336;
ESSJ SI. gr. I 283–294;
Brückner 642;
р. бр. др. болг. м. схв. за, за-, п. ч. слц. вл. нл. слн. za, za-, стсл. за, за-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за (префікс)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
за білоруська
за болгарська
za верхньолужицька
za- верхньолужицька
за давньоруська
*g'ho- «ззаду; індоєвропейська
az «за, по той бік» латиська
âz «тс.» латиська
aiz- «тс.» латиська
ažù «за» (‹*ažúo), až] литовська
*ažúo литовська
литовська
за македонська
za нижньолужицька
za- нижньолужицька
za польська
za- польська
za праслов’янська
za праслов’янська
за російська
за сербохорватська
за- сербохорватська
za словацька
za- словацька
za словенська
za- словенська
за старослов’янська
за- старослов’янська
za чеська
za- чеська

за (частка при питаннях типу що за людина і под.)

очевидно, результат видозміни прийменника за (za), вживаного для позначення заміни;
залишок прийменникової функції простежується ще в чеській мові, в якій іменник при co za вживається не в називному відмінку, як у інших слов’янських мовах (подібно до називного при питальному який), а в знахідному;
думка про походження питального виразу що за в слов’янських мовах від нім. was für (Шанский ЭСРЯ II 6, 3; Фасмер II 69; Jagić AfSlPh 4, 710–711) необґрунтована;
р. бр. за, п. ч. слц. вл. нл. слн. za;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
за білоруська
za верхньолужицька
za нижньолужицька
was für німецька
za польська
за російська
za словацька
za словенська
co za чеська
za чеська

балабо́н «земляний горіх»

з другого боку, початкова частина слова бала- могла бути зближена з словами бала́бух і под. за ознакою круглої форми;
очевидно, результат контамінації форм типу [балаба́н] «велика квасоля», [балаба́нка] «тс.; сорт великої картоплі» і балабо́н «дзвоник, брязкальце»;
n. [bałabon] «картопля», [bałabun, bałaban, bałabaja, bałabajka] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

балабо́нка «рід рослини з бульбами, схожими на картоплю»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bałabun «тс.» українська
bałaban «тс.» українська
bałabaja «тс.» українська
bałabajka «тс.» українська
бала- ?
бала́бух ?
за ?
балаба́н «велика квасоля» ?
балаба́нка «тс.; сорт великої картоплі» ?
балабо́н «дзвоник, брязкальце» ?
bałabon «картопля» ?

га́рбати «захоплювати, грабувати»

неясне;
можливо, утворилось на основі виразів гар брати «брати данину», за гар брати, у яких слово гар «данина» виводиться від дісл. harr (haerr) «князь» (букв, «сивий, старий»), barri «князь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

загарбати
загарбник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
harr «князь» (haerr)(букв, «сивий, старий») давньоісландська
гар брати «брати данину» ?
за ?
гар ?
брати ?
гар «данина» ?
barri «князь» ?

гарт

нім. hart «міцний, твердий» споріднене з гот. hardus «тс.», очевидно, також гр. κρατύς «сильний, потужний», κράτος, κάρτος «твердість, сила, міць», лат. cancer «рак», дінд. krátuḥ «сила»;
запозичено з німецької мови, можливо, через польську;
р. гарт «металевий сплав для друкарських літер», [гартова́ть] «гартувати» (сталь), бр. гарт «гарт», гартава́ць «гартувати», п. hart «гарт; твердість», hartować, слц. hartovať, болг. харт «металевий сплав для друкарських літер»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гарти́вка «випалена цегла»
гартівни́й
гартівник
гартівни́чий
гарті́вня
гартовано (1622)
гартовати (XVIII ст.)
га́ртовий
гартовня́ «піч для випалювання цегли»
гартува́льний
гартува́льник
гартува́льня
гартува́ти
гарту́вка «тс.»
за (XVII ст.)
перега́рт
перегартівни́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гарт «гарт» білоруська
харт «металевий сплав для друкарських літер» болгарська
hardus «тс.» готська
κρατύς «сильний, потужний» грецька
krátuḥ «сила» давньоіндійська
cancer «рак» латинська
hart «міцний, твердий» німецька
hart «гарт; твердість» польська
hartować «гарт; твердість» польська
hartovať словацька
гартова́ть «гартувати» (сталь) українська
гартава́ць «гартувати» українська
κράτος ?
κάρτος «твердість, сила, міць» ?
гарт «металевий сплав для друкарських літер» ?

ги́біти «страждати; пропадати; хиріти, хворіти»

сумнівні також порівняння з ісл. kopa «віднімати, здирати» (Zupitza GG 149) і з сперс. jumbīnĩtār «губитель» (Scheftelowitz WZKM 34, 225);
псл. gybati (gyběti), *gybnǫti, пов'язане з gubiti «губити», *gъbnǫti «гнути»;
значення розвинулось від первісного «схилятися, згинатися від слабості, старості» до «гинути»;
відокремлення gyb- «гинути» від етимологічно тотожного gyb- «гнути» (Mikl. EW 82; Bezzenberger BB 4, 352; Machek ESJČ 193) непереконливе;
р. ги́бнуть, [ги́нуть], бр. гібе́ць «нидіти», гі́нуць «гинути», п. ginąć, ч. hynouti, слц. hynúť, вл. hinyć, нл. ginuś, болг. ги́бна, ги́на, м. гине, схв. гȕнути, слн. gíniti, стсл. ГЫБАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ги́бель
ги́блий «непридатний, поганий»
ги́бнути «гинути»
ги́нути
за «згубно»
заги́б
заги́ба
загиба́ти
загибель
заги́бок «загибель»
заги́н
наги́бнутися «натерпітися»
поги́бель
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гібе́ць «нидіти» білоруська
ги́бна болгарська
hinyć верхньолужицька
kopa «віднімати, здирати» ісландська
гине македонська
ginuś нижньолужицька
ginąć польська
gybati (gyběti) праслов’янська
ги́бнуть російська
гȕнути сербохорватська
jumbīnĩtār «губитель» середньоперська
hynúť словацька
gíniti словенська
ГЫБАТИ старослов’янська
ги́нуть українська
гі́нуць «гинути» українська
ги́на українська
hynouti чеська
*gybnǫti ?
gubiti «губити» ?
*gъbnǫti «гнути» ?
первісного «схилятися, згинатися від слабості, старості» ?
до «гинути» ?
gyb- «гинути» ?
gyb- «гнути» ?

зав- (префікс прислівників завбі́льшки, завви́шки Г, Ж, [заввиш] «заввишки», завгли́бшки, [завгли́бки́] «завглибшки» Г, Ж, [завгли́б, завглубшки́ Ж] «тс.», завгру́бшки́ Г, Ж, [завда́льшки, завда́леки́], завдо́вжки́ Г, Ж, [завздо́вжки, завдо́вж, завздо́вж, завкрашки́ Ж], завто́вшки́ Г, Ж, [завто́вш], завши́ршки́ Г, Ж, [завши́рки, завши́р])

результат злиття частки [за], що означає приблизність ознаки, з префіксом в- (у-), наявним у давніших прислівниках [убільшки] «завбільшки», [уви́шки] «заввишки», [угли́бшки] «завглибшки» тощо, утворюваних від прикметників за допомогою суфікса -ки (або без нього);
пор. також прислівники дієслівного походження мо́вчки, по́тайки (по́тай), навсто́ячки тощо;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
за ?
в- (у-) ?
убільшки «завбільшки» ?
уви́шки «заввишки» ?
угли́бшки «завглибшки» ?
-ки (або без нього) ?
по́тайки (по́тай) ?
навсто́ячки ?

за́для

результат злиття прийменників за і для;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
за ?
для ?

зара́ди

результат злиття прийменника ра́ди з прийменником мети і причини за (див.);
болг. заради́, зара́д, м. заради, зарад, схв. зȁрāди, зȁрāд, слн. zarád, zařádi;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
заради́ болгарська
зара́д болгарська
заради македонська
зарад македонська
зȁрāди сербохорватська
зȁрāд сербохорватська
zarád словенська
zařádi словенська
ра́ди ?
за ?

заро́чча «прибуток, вигода»

очевидно, первісно мало значення «те, що зібрано, зароблено, одержано за рік»;
утворене з прийменника за та іменника рік (року);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
за (року) ?
рік (року) ?

засто́ли «постоли»

очевидно, результат видозміни слова постоли́, викликаної зближенням із стели́ти в розумінні «підстилати щось під ноги», від якого можливі похідні з префіксом за (застеля́ти, засто́ли);
Фонетичні та словотвірні варіанти

застоля́та «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
постоли́ ?
стели́ти «підстилати щось під ноги» ?
за (застеля́ти, засто́ли) ?

з-за

складений прийменник, утворений з двох простих: з із значенням руху зсередини і за, що вказує на порядок розташування предметів у просторі;
р. из-за, бр. з-за, п. z-za, болг. ззад, схв. ȕзза, слн. izza;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зоза
Етимологічні відповідники

Слово Мова
з-за білоруська
ззад болгарська
z-za польська
из-за російська
ȕзза сербохорватська
izza словенська
з ?
за ?

курша́вий «миршавий, худий, кволий» (про худобу)

очевидно, пов’язане з ч. [krs] «карликове дерево», [krsati] «худнути», схв. кршљав «відсталий у рості», які зводяться до псл. *kъrхъ «лівий» (давніше «худий, змарнілий»);
тлумачення [за՛ куршивіти] як афективного утворення (ЕСУМ II 227) помилкове;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закуршиві́ти «запаршивіти, зачахнути»
курша́к «хвороблива, худа тварина»
куршу́к «маленький качан кукурудзи»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кршљав «відсталий у рості» сербохорватська
krs «карликове дерево» чеська
krsati «худнути» ?
*k «лівий» (давніше «худий, змарнілий») ?
за ?
куршивіти ?

по́за́ «за, позад, позаду; крім, без»

складне утворення з прийменників по і за;
р. по-за, бр. па-за, п. ч. заст. слц. схв. poza, poza-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поза-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па-за білоруська
poza польська
poza- польська
по-за російська
poza сербохорватська
poza- сербохорватська
poza словацька
poza- словацька
по українська
за українська

коно́зити «корчити, морщити (в роботі); (безос.) морозити? судомити?»

псл. ko-noziti, похідне від *ko-noza, пов’язаного з дієсловом (pro-)nьziti, nizati, укр. низа́ти (пор. (за-)но́за, похідне того самого кореня й ступеня вокалізму) і утвореного від нього за допомогою словотворчого компонента ko- (пор. [ко-вертати] «повертати»);
в основі семантичного розвитку лежить переносне вживання дієслова низа́ти «колоти наскрізь» (›«дошкуляти, непокоїти»);
п. [konozić] «намовляти, посилено наполягати», [konozić się] «виявляти нетерпіння, поспішати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за «вередунка, задирака»
коно́зливий «вередливий, задерикуватий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
konozić «намовляти, посилено наполягати» польська
ko-noziti праслов’янська
низа́ти (пор. (за-)но́за українська
konozić się «виявляти нетерпіння, поспішати» українська
*ko-noza ?
nizati ?
ko- (пор. [ко-вертати] «повертати») ?
низа́ти «колоти наскрізь» (›«дошкуляти, непокоїти») ?

цес «цей»

не зовсім ясне;
можливо, виникло як фонетичний варіант [сесь] «цей» (під впливом цей);
може розглядатися також як результат скорочення первісного *цесей, утвореного з підсилювальної частки це та займенника сей;
це́ся з’явилося з *цесей як форма жін. р. за зразком цейця;
Фонетичні та словотвірні варіанти

це́ся «ця»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
за російська
сесь «цей» (під впливом цей) ?
*цесей ?
це ?
сей ?
це́ся ?
*цесей ?
за ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України