ГОЛОВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
голова́
псл. *golva;
споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);
повʼязане чергуванням голосних з псл. *žьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);
первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);
менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);
ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);
р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безголі́вʼя
безголо́вʼя
го́ла
«голова»
головʼя́
«голови (капусти)»
(зб.)
головʼяни́й
голова́м
«пуголовок»
голова́нь
голова́тий
голова́тиця
«дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)»
(іхт.)
голова́тка
«комаха Соnops»
(ент.)
голова́ч
«головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»
голова́чка
«вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»
голове́й
«головань; пуголовок»
головень
«велика голова»
го́лове́нь
«короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus»
(іхт.)
голови́зна
«копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»
голови́к
«ватажок»
голови́ца
«частина упряжі, що надівається на голову коня»
голови́ця
«початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»
голови́ч
«лосось дунайський»
(іхт.)
голові́чка
«купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus»
(бот.)
голо́вка
«качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»
головко́
«головань; назва вола»
го́ловль
«короп»
(іхт.)
головни́к
«убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»
головни́цтво
«карний злочин, убивство»
головни́ця
«отвір у скелі, звідки бʼє джерело»
голо́вні
«верхні лутки над ворітьми»
головствення
«головосік (свято)»
головува́ти
голову́ра
«ватажок»
голову́хи
«головоногі»
головча́к
«метелик Hesperia»
(ент.)
голо́вчастий
«головатий (рід орнаменту)»
голо́вщи́на
«убивство; карний злочин; плата за голову вбитого»
(заст.)
заголо́вʼя
«узголівʼя»
заголовач
«узголівʼя»
заголо́вок
«подушка»
за́голо́вок
«назва книжки»
ковба́н
«місяць-риба, Orthagoricus mola»
(-)] (іхт.)
наголі́вʼя
«частина вуздечки»
наголовач
«пуголовок»
(зоол.)
наголо́вач
«частина хребта, на якій тримається голова»
на́головок
«верх капелюха»
наго́лову
(присл.)
обезголо́влювати
передголо́вʼя
«чоло»
поголі́вʼя
при́голо́вач
«узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»
приголо́вник
«кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»
при́головок
«узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»
узголі́вʼя
узголо́вʼя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галава́ | білоруська |
| глава́ | болгарська |
| hłowa | верхньолужицька |
| gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-) | вірменська |
| χέλῡς «тс.» | грецька |
| calua «лисина» | давньоверхньонімецька |
| kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» | давньоісландська |
| голова | давньоруська |
| *gel- «щось кругле, кулясте» | індоєвропейська |
| calva «череп» | латинська |
| gaÎva | латиська |
| galvà «голова» | литовська |
| гла́ва | македонська |
| głowa | нижньолужицька |
| głowa | польська |
| *golva | праслов’янська |
| *ž «черепаха» (др. желъвь «тс.») | праслов’янська |
| *golъ | праслов’янська |
| gallū (знах. в. galwan) | прусська |
| желва́к | російська |
| голова́ | російська |
| гла́ва | сербохорватська |
| hlava | словацька |
| gláva | словенська |
| жьлы «виразка» | церковнослов’янська |
| hlava | чеська |
| χέλῡς «тс.» | ? |
| бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха») | ? |
| жьлы «виразка» | ? |
білоголовець «стокротка, Bellis perennis L.» (бот.)
назви зумовлені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [падбел] «деревій», [белаквят] «королиця», [белая ляхаўка] «тс.», [трылістнік белы] «конюшина гірська», [каўрыга белая] «тс.».– БСЭ 41, 456.– Див. ще бі́лий, голова́.– Пор. білавка;
похідні утворення з основ прикметника бі́лий та іменника голова́;
ρ. [белоголо́вец] «деревій», [белоголо́вка] «деревій; конюшина гірська», [белоголо́вник] «конюшина; деревій; королиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
білоголовка
«конюшина гірська, Trifolium montanum L.»
білоголовник
«деревій, Achillea millefolium L., Ach. nobilis L.; королиця, Leucanthemum vulgare Lam.; гадючник, Filipendula hexapetala Gilib.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| белоголо́вка «деревій; конюшина гірська» | українська |
| белоголо́вник «конюшина; деревій; королиця» | українська |
| бі́лий | ? |
| голова́ | ? |
| белоголо́вец «деревій» | ? |
білоголовка «бугила, Anthriscus silvestris Hoffm.» (бот.)
результат видозміни деетимологізованих форм типу [болиголовка, болиголов, богила] «тс.», зближених з назвами рослин, утвореними з основ прикметника бі́лий та іменника голова́;
р. [белоголовка] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| белоголовка «тс.» | російська |
| болиголовка «тс.» | ? |
| болиголов «тс.» | ? |
| богила «тс.» | ? |
| бі́лий | ? |
| голова́ | ? |
ву́глова «капиця ціпа»
можливо, пов’язане з ву́го́л, оскільки капиця утворює кут між билом і ціпилном;
фонетична тотожність форми ву́голов з назвою «частина вуздечки, що знаходиться на голові» робить можливим припущення про зв’язок з голова́, п. głowa;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ву́голов
глова́
«тс.»
углова
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| głowa | польська |
| ву́го́л | ? |
| ву́голов «частина вуздечки, що знаходиться на голові» | ? |
| голова́ | ? |
глава́ «розділ (книги та ін.); керівник; (кн. заст.) голова»
у значенні «розділ» стсл. ГЛАВА є, очевидно, калькою гр. κεφάλαιον «тс.», похідного від κεφαλή «голова»;
через давньоруську мову запозичене з старословʼянської;
стсл. (цсл.) ГЛАВА є закономірним відповідником до укр. голова́;
р. глава́ «розділ; керівник», бр. глава́ «розділ», др. кн. глава «голова; розділ; керівник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глави́за
«ватажок»
глави́ця
«голова»
о́глав
«зміст»
озагла́вити
при́главки
«деталь у млині»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глава́ «розділ» | білоруська |
| κεφάλαιον «тс.» | грецька |
| глава «голова; розділ; керівник» | давньоруська |
| глава́ «розділ; керівник» | російська |
| ГЛАВА | старослов’янська |
| голова́ | українська |
| значенні «розділ» | ? |
| κεφαλή «голова» | ? |
| глава «голова; розділ; керівник» | ? |
ґловачо́к «пуголовок»
запозичення з польської мови;
п. [głowaczyk] «тс.» є зменшувальною за походженням формою від [głowacz] «тс.»(букв. «головач»), похідного від głowa «голова», спорідненого з укр. голова́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| głowaczyk «тс.» | польська |
| голова́ | українська |
| głowacz «тс.» | ? |
| głowa «голова» | ? |
голоби́ти «забивати»
очевидно, результат незакономірної гіперистичної видозміни форми [гло́би́ти] «укріплювати клинами (вал у млині)» під впливом п. [głobić] «укріплювати клинами» за зразком фонетичного співвідношення типу п. głowa – укр. голова́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| głobić «укріплювати клинами» | польська |
| głowa | польська |
| голова́ | українська |
| гло́би́ти «укріплювати клинами (вал у млині)» | ? |
головайчик «конюшина червонувата, Trifolium rubens L.» (бот.)
похідні утворення від голова́;
назви зумовлені, очевидно, тим, що квіти конюшини зібрані в округлу або довгасту голівку (Нейштадт 344);
форма [головайчик], мабуть, виникла з первісного *голованчик (фонетично головань· чик), що є здрібніло-пестливою формою від голова́нь «головатий, з великою головою»;
пор. властивий південно-західним говіркам подібний перехід -нь- › -йу ряді інших слів ([білейкий] ‹ біленький, [молодейкий] ‹ молоденький і под.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
головак
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
головашки
«конюшина середня, Trifolium medium L.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голова́ | ? |
| головайчик | ? |
| голованчик (фонетично головань· чик) | ? |
| голова́нь «головатий, з великою головою» | ? |
голови́ця «дівич-вечір, гуляння молоді на подвірʼї молодої ввечері напередодні весілля»
похідне утворення від голова́, очевидно, повʼязане з весільним звичаєм покривати молодій голову;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голова́ | ? |
головолом «багно звичайне, Ledum palustre L.» (бот.)
назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина дуже отруйна і має запаморочливий запах (Нейштадт 428);
складне слово, утворене з основ іменника голова́ і дієслова ломи́ти: : лама́ти;
р. [головолом];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голова́ | ? |
| ломи́ти | ? |
| лама́ти | ? |
| головолом | ? |
го́лубель «головень, Leuciscus cephalus L.» (іхт.)
результат видозміни первісного *го́ловль (пор. р. голо́вль, гола́вль «тс.»), похідного від голова́, через зближення з іншою основою (можливо, го́луб, голуб-ий – від кольору луски);
первісна назва *го́ловль була зумовлена характерною особливістю риби – її великою головою;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ловль (пор. р. голо́вль, гола́вль «тс.») | ? |
| голова́ | ? |
| го́ловль | ? |
жола́ «земляний горіх, Arachis hypogaea L.» (бот.)
пов’язання з псл. *golva, укр. голова́ (Persson Beitr. 66–67) малоймовірне;
споріднене з дінд. golaḥ «куля», снн. ннн. kolle, kol «голова; верхня частина куща або дерева», норв. koll «вершина; голова; тім’я», дісл. kollr «кругла вершина дерева або гори; голова», що мають інший вокалізм;
псл. *[žela] ‹ *gela;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| golaḥ «куля» | давньоіндійська |
| kollr «кругла вершина дерева або гори; голова» | давньоісландська |
| koll «вершина; голова; тім’я» | норвезька |
| *golva | праслов’янська |
| *žela | праслов’янська |
| *gela | праслов’янська |
| kolle | середньонижньонімецька |
| kol «голова; верхня частина куща або дерева» | середньонижньонімецька |
| голова́ | українська |
| kolle | ? |
| kol | ? |
на́головатень «волошка синя, Centaurea cyanus L.» (бот.)
похідні утворення від голова́;
зумовлені, очевидно, круглою формою суцвіть відповідних рослин;
р. наголова́тка «юринея», [наголова́тки] (окремі види волошок), [наголоваток] «скабіоза польова, Scabiosa arvensis», бр. [галавач] «волошка скабіозовидна», нагалава́тка «юринея»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наголоватак
«волошка скабіозовидна, Centaurea scabiosa L.»
на́голо́ватки
«осот польовий, Cirsium arvense; юринея волошковидна, Jurinea cyanоides»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галавач «волошка скабіозовидна» | білоруська |
| нагалава́тка «юринея» | білоруська |
| наголова́тка «юринея» | російська |
| наголова́тки (окремі види волошок) | російська |
| наголоваток «скабіоза польова, Scabiosa arvensis» | російська |
| голова́ | українська |
су́голов «межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка»
похідне утворення від голова́ з префіксом су-;
означало межову смугу, на якій тяглова худоба стикається головами під час оранки;
п. [sugłówek] «польова стежка, межа» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
су́волок
«край»
су́голова
«польова дорога»
су́голо́вок
су́голоки
«межа»
су́ловка
«польова дорога, що відділяє одні гони від других»
сулу́вка
«стежка»
сулу́ка
«дорога між полями; межа між нивами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sugłówek «польова стежка, межа» (з укр.?) | польська |
| голова́ | ? |
| су- | ? |
су́голов «частина вуздечки, що надівається на голову коня»
похідне утворення від голова́, ускладнене префіксом су- (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
су́голов'є
«вудила»
су́голов'я
«тс.»
суголо́вок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голова́ | ? |
| су- | ? |
суголова́шка «частина у возі, до якої прикріплюється вісь; підтока»
похідні утворення від голова́ (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́зголовок
ву́зголовок
ву́зголовок
голова́шечка
«тс.»
зголова́шка
«насад у возі»
зголо́вок
соголова́шник
су́головок
узголова́нка
«тс.; насад у возі»
узголова́шка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голова́ | ? |
пу́головок «личинка жаби» (зоол.)
пор. [пу́говиця] «пуголовок»;
можливо, виникло внаслідок гаплології з *пугоголовок, букв. «з головою, що нагадує ґудзик, з товстою головою», утвореного від *пуга «ґу-дзик» і голова́;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пу́галатиця
пу́галка
пу́головатиця
пу́головач
пу́головиця
пу́головка
пу́голок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́говиця «пуголовок» | українська |
| *пугоголовок | українська |
| *пуга «ґу-дзик» | українська |
| голова́ | українська |
у́головний «кримінальний»
очевидно, запозичене з російської мови;
р. уголо́вный є похідним утворенням від голова́, яке в давньоруській мові означало також «убитий (злочинцем)», пор. др. головъник «убивця», головщина «убивство», або є прямою калькою лат. capitālis «який стосується голови, тобто життя; дуже небезпечний, смертельний» чи нім. ст. Hauptverbrechen «кримінальний злочин»;
бр. [угало́ўны] «дуже важливий, терміновий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| угало́ўны «дуже важливий, терміновий» | білоруська |
| головъник «убивця» | давньоруська |
| головщина «убивство» | давньоруська |
| capitālis «який стосується голови, тобто життя; дуже небезпечний, смертельний» | латинська |
| уголо́вный | російська |
| голова | російська |
шовіні́зм «проповідь національної виключності одних націй і цькування інших»
запозичення з французької мови;
фр. chauvinisme «шовінізм, шовіністичний» утворене від прикметника chauvin, похідного від прізвища наполеонівського солдата Нікола Шовена (Nicolas Chauvin), який під час єгипетського походу 1798–1801 рр. відзначився особливою жорстокістю до арабського населення і згодом за ставлення до Наполеона, якого обожнював, був висміяний у карикатурах і у водевілі Коньяра «Трикольорова кокарда» (1831);
прізвище Chauvin походить від латинського власного імені Calvīnus, спорідненого з calva «череп», псл. *golva, укр. голова́;
посередництво німецької мови (н. Chauvinismus «шовінізм» – Фасмер IV 464) не обов’язкове;
р. шовини́зм, бр. шавіні́зм, п. szowinizm, ч. šovinismus, слц. šovinizmus, вл. нл. šowinizm, болг. шовини́зъм, м. шовини́зам, схв. шовини́зам, слн. šovinízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шовіні́ст
шовіністи́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шавіні́зм | білоруська |
| шовини́зъм | болгарська |
| šowinizm | верхньолужицька |
| calva «череп» | латинська |
| Calvīnus | латинська |
| шовини́зам | македонська |
| šowinizm | нижньолужицька |
| Chauvinismus «шовінізм» | німецька |
| szowinizm | польська |
| *golva | праслов’янська |
| шовини́зм | російська |
| шовини́зам | сербохорватська |
| šovinizmus | словацька |
| šovinízem | словенська |
| голова́ | українська |
| chauvinisme «шовінізм, шовіністичний» | французька |
| chauvin | французька |
| šovinismus | чеська |
чорнолівник «стягникров, Poterium sanguisorba L.» (бот.)
очевидно, похідне утворення від первісного складного *чорноголі́вник (пор. чорноголо́вник (бот.) «Sanguisorba officinalis L.»), яке виникло на основі слів чо́рний і голова́;
назва пов’язана з темно-червоним кольором головки цієї рослини (пор. її російську синонімічну назву красноголо́вник «Poterium sanguisorba L.»);
р. [черноголовник] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| черноголовник «тс.» | російська |
| *чорноголі́вник «Sanguisorba officinalis L.» (пор. чорноголо́вник (бот.) | ? |
| чо́рний | ? |
| голова́ | ? |
напропа́ле «відчайдушно»
очевидно, калька р. напропалу́ю «тс.», звідки й бр. напрапалу́ю;
форми утворені з прийменника на і невідомого тепер дієприкметника *пропалий у жін. р. однини, можливо, первісно пов’язуваного в російській мові з іменником голову;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| напрапалу́ю | білоруська |
| напропалу́ю «тс.» | російська |
| однини | російська |
| на | ? |
| *пропалий | ? |
| однини | ? |
| голову | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України