ГОЛОВА — СИНОНІМІЯ

голова́ частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок – вищий відділ центральної нервової системи

ги́ря (діал., зневажл.) брита голова, а також голова взагалі.
довбе́шка (зневажл.) те саме, що голова́ 1.
каза́н (ірон., жарт.) про голову людини.
ку́мпол (зневажл.) те саме, що голова́ 1.
лоб (розм.) про голову людини.
макоти́ря (ірон.) узагалі про голову людини.
макі́тра (ірон.) про голову людини.

голова́ той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось

глава́ (уроч.) той, хто стоїть на чолі кого-, чого-небудь.
дире́ктор на підприємстві, в установі, закладі тощо.
прово́да́р (розм.)
прові́дець (розм.)
прові́дця (розм.)

голова́ службова особа, що очолює що-небудь, завідує чимось

бос керівник фірми, підприємства, установи, відділу тощо; керівник узагалі - часто вжив. як жарт.-ірон.
зве́рхник (діал.)
керівни́к той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось.
нача́льство (розм., часто жарт.-ірон. або зневажл.)
патро́н у Західній Європі: Глава, власник фірми або керівник підприємства і т. ін.
шеф начальник установи, підприємства, відділу тощо.

голова́ (розм.) здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості

застано́ва (діал.)
кебе́та (розм.)
мо́зок (розм.)
ро́зсуд (рідше)
розсу́док (розм.)
розумі́ння (рідше)
толк (розм.)
тя́ма (розм.)
тя́мка (розм.)

голова́ (розм.) людина, що відзначається розумом, розсудливістю

мисли́вець (розм. рідко.) розумний, метикуватий, хитрий чоловік.
розу́мний (ім.) людина з розумом.
розу́мник (розм.) розумна, розсудлива, знаюча людина.
розума́ка (розм.) розумна людина.
розума́ха (розм.) розумна людина.
розуме́ць (розм.) те саме, що розума́ка.

голова́ керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування

війт керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та в Україні (в XV–XVIII ст.).
со́лтис (зах.) у Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) – сільський староста.
ста́роста (іст.) на Україні, в Польщі та в Литовському князівстві (у XV–XVIII ст.) – керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування; війт.

голова

Словник синонімів Караванського

голова зборів

Словник синонімів Караванського

голова установи

Словник синонімів Караванського

голова держави

Словник синонімів Караванського

голова у бешкетах

Словник синонімів Караванського

голова (ІД.) усьому

як ім. головне <основне, найголовніше> в усьому
Словник синонімів Караванського

голова колони

перші лави
Словник синонімів Караванського

голова

Словник синонімів Караванського

голова (жінка)

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

голова

Словник синонімів Караванського

голова

прик. –УЮЧИЙ
який - ує
покликаний головувати
Словник синонімів Караванського

голова З.

Словник синонімів Караванського

голова (фр.)

ОСОБ(ЕНЬ)
еґо
<жива> одиниця
Словник синонімів Караванського

голова в роду

Словник синонімів Караванського

голова (міста) Г.

Словник синонімів Караванського

голова генеральний

Словник синонімів Караванського

голова парляменту

Словник синонімів Караванського

голова маєтку

Словник синонімів Караванського

голова

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

голова

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

голова

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

голова

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

голова

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

голова

кебета, тямка
кмітливість, тямущість, тяма
Мова – не калька: словник української мови