СПОКІЙ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
ві́чний (вікові́чний) спо́кій
Смерть.
Приклади
- І терпеливо душа старої, пориваючись до Бога, не просила чуда, не думала про рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай він пошле їм просте селянське щастя, а їй хоч і зараз вічний спокій (М. Стельмах)
За релігійними уявленнями — спокійне життя в раю після смерті.
Приклади
- Одарка… радила брати всього.. — Мій покійний тато, царство їм небесне, вічний спокій душеньці, бувало часто їздили, пакувались добре й казали: Їдеш на день — бери харчів на тиждень (М. Лазорський)
- — Через два тижні жди нас.. Та часом не зрадь нас. Тепер тікай та держи язик за зубами. Подайте милостинку Христа ради, за вічний спокій своїх родителів [батьків] (І. Нечуй-Левицький)
Нам спокій тільки сниться.
Цитата з поезії О. Блока «На полі Куликовому. І» (1908), де йдеться про бурхливі події російської історії.
У переносному значенні: тривожний стан. Приклади
У переносному значенні: тривожний стан. Приклади
-
Все знаю — вічний бій!
Все знаю — хрест.
Все знаю — спокій тільки сниться людям.
Життя — це боротьба і поле труду.
(І. Жиленко, Ярмарок Чудес) -
Ні, сонний спокій зовсім нам не сниться,
Ні, нас не вабить ніжна тишина —
Прийдешнє осяває наші лиця,
Неспокій творчий з вічністю єдна.
(В. Симоненко, Ми думаєм про вас.)
Олімп. Олімпійські громи. Олімпійський спокій.
Олімп — гора на півночі Греції, яка в давнину вважалася житлом богів (звідси їх назва — олімпійці).
У переносному значенні Олімп — найвищі сфери суспільства; олімпійство, олімпійський спокій — непорушна велич; олімпійські громи — гнів людини, що має велику владу. Приклади
У переносному значенні Олімп — найвищі сфери суспільства; олімпійство, олімпійський спокій — непорушна велич; олімпійські громи — гнів людини, що має велику владу. Приклади
- При всій своїй імпозантності й олімпійськійвеличавості Борис Тен був людиною дуже беззахисною, вразливою, як дитина. (Є. Концевич, «Щедротний паростку могутнього коріння…»)
- Скільки молодих поетів, що в статистичних підрахунках ілюструють великість радянської літератури, навчилися римувати прописні банальності. Але й те треба сказати, що вчителями їх є заслужені олімпійці… (І. Кошелівець, Під кінець 1961 року)
- Для більшості незаперечним є той факт, що тільки суверенна і демократична Українська держава забезпечить особі і народові права, про які тут мовилось. Але Олімп сердиться і кидає блискавки… (М. Горинь, Право бути собою)
ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю і т.ін.) кому і без додатка, жарт.
Хтось дуже гордиться своєю славою, досягнутими успіхами; запишався.
Приклади
- В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (З журналу)
чиї, чого. Хтось заздрить чужим успіхам, чиїйсь славі.
Приклади
- Корабелам і судновласникам не дають спокою лаври Шин Айтоку-Мару (З журналу)
- Писав він [князь] і на старості літ значно краще, ніж Валуєв, якому не давали спокою лаври романіста (В. Канівець)
Хтось наполегливо трудиться, не заспокоюється на досягнутому, весь час у роботі; прагне до чогось.
Приклади
- Лаври не давали спати, хотілось досягти більшого (З газети)
чого. Хтось захоплюється чим-небудь, перебуває під впливом чого-небудь.
Приклади
- Маруся каже: Раніш досить порядні вірші писав. А тепер лаври імажинізму не дають покою… Пороть треба (М. Хвильовий)
не дава́ти / не да́ти споко́ю (поко́ю і под.) кому і без додатка.
Спонукати до постійної діяльності.
Приклади
- Заховані на Кокосі коштовності не дають спокою багатьом шукачам наживи. Хто тільки не мріяв стати казковим графом Монте-Крісто (Цікава географія)
- Від рання до вечора копирсається [мати] в землі сама, не дає спокою й іншим (Ю. Мушкетик)
- Ні собі, ні підлеглим Брянський не давав у горах спокою. Навіть Сагайду і Черниша він тренував годинами (О. Гончар)
Спонукати до певних роздумів; пам'ятати.
Приклади
- Ось уже три роки корабелам і судовласникам не дають спокою лаври Шин Айтоку-Мару (З журналу)
не ма́ти спо́ко́ю від кого--чого і без додатка.
Постійно перебувати в стані тривоги, психологічного напруження; переживати.
Приклади
- Маланка не мала спокою. Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям, укупі з ним розростались (М. Коцюбинський)
Дивіться також