СПОКІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́кі́й «тиша, мир, заспокоєння»
псл. pokojь «тс.», пов’язане чергуванням голосних з počiti (‹*po-keitei) «спочити»;
р. поко́й «спокій; (заст.) кімната», бр. пако́й «кімната; [спокій]», др. покои «заспокоєння, спокій, відпочинок, кончина, похорон; оселя», п. pokój «мир; спокій; кімната», ч. pokoj «тс.», слц. нл. pokoj «спокій; мир», вл. pokoj «тс.; утіха», болг. поко́й «спокій, тиша, покій», м. покоj «спокій; упокій», схв. пòкōj «тс.», слн. pôkoj «відпочинок, спокій, мир», стсл. покои «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпочива́ти
відпочи́н
відпочи́нок
впокі́й
«упокій»
вспокійний
«спокійний»
занепоко́єний
заспокі́йливий
заспокі́йник
заспоко́єння
заспоко́їти
заспоко́ювач
заупокі́йний
знепоко́єний
непокі́й
непоко́їти
несопокі́йник
«порушник спокою, підбурювач»
неспо́кій
неспокі́йник
«неспокійна людина»
передпо́кій
покі́й
«кімната; (заст.) літера П Нед»
покі́йний
«померлий; спокійний»
покі́йник
«небіжчик»
поко́ї
«пишне, багате приміщення»
покої́вка
«служниця в кімнатах»
поко́їти
«оточувати спокоєм»
поко́їтися
«нерухомо лежати; бути похованим»
поко́й
«дім багатих людей»
покойо́вий
«кімнатний»
(заст.)
спо́кій
спокі́йний
супокі́й
«спокій»
упокі́й
«спокій; спочинок; смерть»
(заст.)
упоко́їти
упоко́їтися
успоко́їти
«заспокоїти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пако́й «кімната; [спокій]» | білоруська |
| поко́й «спокій, тиша, покій» | болгарська |
| pokoj «тс.; утіха» | верхньолужицька |
| покои «заспокоєння, спокій, відпочинок, кончина, похорон; оселя» | давньоруська |
| покоj «спокій; упокій» | македонська |
| pokoj «спокій; мир» | нижньолужицька |
| pokój «мир; спокій; кімната» | польська |
| pokojь «тс.» | праслов’янська |
| počiti | праслов’янська |
| поко́й «спокій; (заст.) кімната» | російська |
| пòкōj «тс.» | сербохорватська |
| pokoj «спокій; мир» | словацька |
| pôkoj «відпочинок, спокій, мир» | словенська |
| покои «тс.» | старослов’янська |
| pokoj «тс.» | чеська |
квит «квитанція; розрахунки закінчено; кінець, усе, годі»
можливо, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови;
свн. quīt (quit) «вільний, звільнений, оплачений» походить від фр. ст. quite «тс.», яке зводиться до слат. quit(t)us «звільнений, вільний від зобовʼязань, зокрема грошових», quietus «тс.», лат. quiētus «спокійний; мирний», повʼязаного з лат. quiēs (quiētis) «відпочинок, спокій», спорідненим з псл. pociti, pokojb, укр. спочи́ти, спо́кій;
значення «розписка» розвинулось на ґрунті польської мови;
р. квит «розрахунки закінчено», кви́ты «тс.», бр. квіт «квитанція», кві́ты «розрахунки закінчено», п. kwit «квитанція», być kwit «не мати претензій», ч. ст. kvit «звільнений від зобовʼязань», ч. býti kvit, слц. sme kvit «ми розрахувалися», вл. kwit «квитанція» (з п.), болг. м. квит сме «ми розрахувалися», схв. квȕт «тс.», квȕта «квитанція», слн. kvít «ми розрахувалися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заквита́ти
«внести до списку»
квита́тися
«відплачувати, відомщати»
квито́к
«тс. (заст.); судова повістка (заст.); посвідчення; картка з написом»
квитува́тися
«тс.»
поквита́ти(ся)
«розрахуватися»
розквита́тися
сквита́ти(ся)
сквитува́ти(ся)
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| квіт «квитанція» | білоруська |
| кві́ты «розрахунки закінчено» | білоруська |
| квит сме «ми розрахувалися» | болгарська |
| kwit «квитанція» (з п.) | верхньолужицька |
| quiētus «спокійний; мирний» | латинська |
| quiēs «відпочинок, спокій» (quiētis) | латинська |
| quiētis | латинська |
| квит сме «ми розрахувалися» | македонська |
| kwit «квитанція»«не мати претензій» | польська |
| być kwit «квитанція»«не мати претензій» | польська |
| pociti | праслов’янська |
| pokojb | праслов’янська |
| квит «розрахунки закінчено» | російська |
| кви́ты «тс.» | російська |
| квȕт «тс.» | сербохорватська |
| квȕта «квитанція» | сербохорватська |
| quīt «вільний, звільнений, оплачений» (quit) | середньоверхньнімецька |
| quit «вільний, звільнений, оплачений» | середньоверхньнімецька |
| quit(t)us «звільнений, вільний від зобовʼязань, зокрема грошових» | середньолатинська |
| quietus «тс.» | середньолатинська |
| sme kvit «ми розрахувалися» | словацька |
| kvít «ми розрахувалися» | словенська |
| спочи́ти | українська |
| спо́кій | українська |
| quite «тс.» (ст.) | французька |
| kvit «звільнений від зобовʼязань» (ст.) | чеська |
| býti kvit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України