САДИТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

сади́ти закаблу́ками.

Завзято, із запалом танцювати. Приклади

Садить Ванька закаблуками (Остап Вишня)

сади́ти чорта́ми.

Лаятися, згадуючи чорта. Приклади

Садила [Маланка] чортами так обережно, так делікатно, як тільки можна було в неділю, по Службі Божій (М. Коцюбинський)

сади́ти (садови́ти) / посади́ти на хліб та (і) [на] во́ду кого.

Карати кого-небудь голодом, обмежуючи найнеобхіднішим у їжі. Приклади

Чи не посадили Вас.. На хліб і воду, на покуту за редакторські гріхи? (М. Коцюбинський)
Поодинці він [слідчий] садовив їх [революціонерів] на хліб та на воду (С. Чорнобривець)

саджа́ти (сади́ти) / посади́ти (посадови́ти) на стіл кого, іст.

Наділяти кого-небудь владою. Приклади

А запорожці.. Іванця.. на стіл саджають.. — Гетьман, гетьман Іван Мартинович! — кричать на все горло (П. Куліш)

Надавати комусь князівську владу (в Давній Русі). Приклади

Володимира Мономаха посадили на стіл у Києві під час народного повстання 1113 р.;

сади́ти (садови́ти) / посади́ти на мілину́ кого, що.

Ставити кого-небудь у незручне становище; спричинювати до невдачі. Приклади

Йому [Тихонюку] відразу здалось, що цей випадок посадить на мілину всю добру славу Кленівської школи (Ю. Збанацький)
— Незручно йому [командиру корабля] такого досвідченого боцмана на мілину перед командою садовити (Д. Ткач)
В тебе глобальні ідеї, обширні плани, а щоденна логіка життя садить тебе на мілину (З газети)

Сади Семіраміди.

Висячі сади Семіраміди — легендарної ассирійської цариці, про яку згадують грецькі історики, — одно з «семи чудес» стародавнього світу.
У переносному значенні — щось прекрасне й величне. Приклади

Риплять кістки стареньких галерей,
співають сім розчинених дверей
в сади Семіраміди,в Ельдорадо,
де аристократичні виногради,
згадавши перший вальс, сміються сумно…
(І. Жиленко, Дім під каштаном)
А тут раптом він (горб) постав перед нею увесь, від кореня до маківки, з ледь притлумленою зеленню садів, що здавалися підвішеними у небі, як сади зовсім не знайомої Ярославі Семіраміди, їх ніхто в Городищах не зважився б назвати навіть енним дивом світу, та й кому це потрібно, коли вони щасливо плодоносять, цвітуть, зеленіють і жовтіють, щоб знову зацвісти? (В. Яворівський, Оглянься з осені)